Особисті немайнові права юридичних осіб
1.2.2. Цивільний кодекс України як унікальний законодавчий акт у сфері особистих немайнових прав
Цивільний кодекс України, який був прийнятий 16 січня 2003 року, не є дублюванням жодного з існуючих цивільних кодексів країн СНД чи повторенням кодексу якоїсь іншої держави. Він є оригінальним документом, який увібрав у себе світовий досвід цивілістики, в тому числі й української науки, а також врахував вітчизняні традиції цивільного права.
Наочною ілюстрацією вищезазначеного твердження може слугувати порівняння норм, які присвячені особистим немайновим правам Цивільного кодексу України та інших держав СНД .
Перш за все, слід відмітити, що український Кодекс присвячує їм цілу Книгу другу «Особисті немайнові права фізичних осіб». В свою чергу її складають три глави: Глава 20 «Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи», Глава 21 «Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи», Глава 22 «Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи».
Крім того, відносини з приводу особистих немайнових благ визначаються й іншими статтями. Стаття 1 визначає, що особисті немайнові відносини регулюються цивільним законодавством. Стаття 16 передбачає відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інші способи, якими можна захистити особисті немайнові права. Стаття 23 безпосередньо визначає моральну шкоду та її відшкодування. Стаття 28 закріплює положення про таке особисте немайнове благо, як ім’я фізичної особи. Стаття 29 регулює відносини з приводу місця проживання фізичної особи. Статті 55-79 врегульовують відносини з приводу опіки і піклування.
Стаття 94 визначає особисті немайнові права юридичної особи. Стаття 177 відносить до об’єктів цивільних прав нематеріальні блага, до яких, крім результатів інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 199) та інформаційної (ст. 200), законодавець окремо виділяє особисті немайнові блага (ст. 201), до яких він відносить здоров’я, життя, честь, гідність і ділову репутацію, ім’я (найменування), авторство, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та інші.
Крім того, в Кодексі містяться дві глави, які регулюють відносини з приводу рятування здоров’я та життя фізичної особи або які створюють їм загрозу.
Що стосується особистих немайнових прав юридичних осіб, то згідно статті 94 Цивільного кодексу України вони мають права на недоторканність ділової репутації, таємницю кореспонденції, інформацію та інші, які можуть їй належати. Думаємо, серед них можна назвати особисті немайнові права на найменування (ст. 90), на індивідуальність (ст. 300), на інформацію (ст. 302), на особисті папери (ст. 303), на таємницю кореспонденції (ст. 306), на зображення і його захист (ст. ст. 307-308), на місце розташування і його недоторканність (ст. 310-311), на вибір роду занять (ст. 312), на свободу об’єднання (ст. 314) та інші. Дані права для юридичної особи в ЦК України частково прописані, але потребують детальнішої регламентації. Крім того, є чимало інших цивільно-правових актів, норми яких стосуються особистих немайнових прав юридичних осіб, але аналізувати їх ми будемо при дослідженні окремих видів цих прав.
Варто зазначити, що жоден з цивільних кодексів країн СНД не містить такого обсягу норм, які б стосувалися особистих немайнових прав. Більше того, ні одна держава не має такого цивільно-правового документу, який присвятив би особистим немайновим правам цілу книгу. В більшості випадків існують поодинокі статті, які регулюють особисті немайнові відносини, в кращому - це може бути окрема глава.
Кодекси держав СНД містять досить обмежену кількість цивільно-правових норм, що стосуються особистої немайнової сфери. Мало того, законодавці цих країн не передбачають регулювання особистих немайнових відносин цивільним правом.
Так, Цивільний кодекс Російської Федерації в частині 2 статті 2 говорить, що «невід’ємні права і свободи людини та інші нематеріальні блага захищаються цивільним законодавством, якщо інше не випливає зі змісту цих нематеріальних благ». Як видно, тут говориться про охоронну функцію, а якщо говорити про регулювання, то воно стосується тільки особистих немайнових відносин, які пов’язані з майновими. Крім того, Цивільний кодекс Росії містить невелику кількість норм, які стосуються особистих немайнових прав. Це тільки одна глава 8 підрозділу 3 розділу 1, що носить назву «Нематеріальні блага та їх захист», яку складають всього три статті: ст. 150 «Нематеріальні блага», де говориться про захист нематеріальних благ, ст. 151 «Компенсація моральної шкоди», ст. 152 «Захист честі, гідності та ділової репутації». В Главі 59 «Зобов’язання внаслідок заподіяння шкоди» є два параграфи, які стосуються особистих немайнових прав: це параграф 2 - «Відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров’ю громадянина» та параграф 4 - «Компенсація моральної шкоди», окрім того, в кодексі зустрічаються окремі статті щодо даної сфери прав.
У більшості цивільних кодексів СНД, зокрема таких країн, як Таджикистан, Туркменістан, Киргизія, Вірменія, Білорусія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, простежується чітке повторення позиції: «...цивільне законодавство регулює пов’язані з майновими особисті немайнові відносини». Таким чином, виникає думка, що особисті немайнові відносини, які не пов’язані з майновими, цивільним законодавством не регулюються.
Але далі в цивільних кодексах Таджикистану, Киргизії, Білорусії містяться положення: «.відносини, пов’язані зі здійсненням та захистом невід’ємних прав і свобод людини та інших нематеріальних благ (особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими), регулюються цивільним законодавством, оскільки інше не випливає зі змісту цих відносин».
Норм цивільних кодексів Туркменістану, Киргизії, Білорусії стверджують: що відносини, пов’язані з існуванням та захистом невід’ємних прав і свобод людини та інших нематеріальних благ, регулюються цивільним законодавством (та іншими правовими актами), оскільки інше не випливає зі змісту цих відносин.
Положення цивільних кодексів Казахстану та Узбекистану визначають, що особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими, регулюються цивільним законодавством, оскільки інше не передбачено законодавчими актами чи не випливає зі змісту особистого немайнового відношення.
Отже, можна зробити висновок, що дані цивільні кодекси чітко не встановлюють регулювання особистих немайнових відносин, не пов’язаних з майновими, а лише допускають це регулювання, іншими словами - не заперечують.
Проте, наприклад, ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу Азербайджану говорить, що завданням даного Кодексу є регулювання і особистих немайнових відносин суб’єктів цивільного права. Але тут, як випливає з аналізу наступних статей, швидше всього йдеться про ті немайнові відносини, які пов’язані з майновими. Також згадувана ст. 1 говорить про захист честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб, захист їх особистого життя і права особистої недоторканності як завдання Кодексу, тобто відзначається охоронна функція.
Таким чином, Цивільний кодекс Азербайджану дає нечітку картину про регулювання даної сфери відносин.
Якщо простежити закріплення особистих немайнових прав у конкретних правових нормах вищеназваних кодексів, то складається наступна картина. Цивільні кодекси Киргизії та Туркменістану містять лише окремі статті, що стосуються особистих немайнових прав. Здебільшого ці норми виконують захисну, тобто охоронну функцію: компенсацію моральної шкоди, захист особистих немайнових прав та інших нематеріальних благ; захист честі, гідності та ділової репутації; захист права на власне зображення; право на охорону таємниці особистого життя; відшкодування шкоди у випадку смерті потерпілого; відшкодування шкоди, заподіяної медичним закладом; відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я.
Проте деякі норми все-таки носять регулятивний характер. Це, наприклад, ст. 21 Цивільного кодексу Туркменістану, ст. 54 Цивільного кодексу Киргизії «Ім’я фізичної особи», які регулюють правовідносини з приводу отримання, використання та зміни імені. Регулювання деяких особистих немайнових прав також закріплюється в ст. 50 Цивільного кодексу Киргизії, яка носить назву «Особисті немайнові права та інші нематеріальні блага».
Таким чином, можна зробити висновок, що цивільні кодекси Туркменістану та Киргизії охороняють та частково регулюють особисті немайнові відносини.
Таджикистан та Казахстан у своїх цивільних кодексах, на відміну від попередніх країн, крім статей, присвячують особистим немайновим правам окремі параграфи.
Так, Цивільний кодекс Таджикистану в главі 6 «Об’єкти цивільних прав» містить Параграф 8, який називається «Нематеріальні блага та їх захист». В ньому містяться статті, які закріплюють положення про матеріальні блага, компенсацію моральної шкоди, захист особистих немайнових прав, особисті немайнові права, які пов’язані з майновими, захист честі, гідності та ділової репутації, право на охорону таємниці особистого життя, право на власне зображення, право на недоторканність житла.
Кодекс Казахстану присвячує цим правам параграф 3 глави 20, який так і називається: «Особисті немайнові права». Параграф складається зі статей: захист особистих немайнових прав; особисті немайнові права, які пов’язані з майновими; захист честі, гідності та ділової репутації, право на охорону таємниці особистого життя, право на власне зображення, право на недоторканність житла.
Як бачимо, даний параграф майже ідентичний тому, що виділяється в Цивільному кодексі Таджикистану. Крім того, дані два кодекси містять ще по два ідентичні параграфи: «Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадянина»та «Відшкодування моральної шкоди». Цивільний кодекс Казахстану має ще один параграф - «Особисті немайнові права», який складає всього одна стаття «Захист особистих немайнових прав», і вона стосується колізії норм.
Отже, норми цивільних кодексів Таджикистану та Казахстану стосуються здебільшого, за окремими винятками, охорони і захисту особистих немайнових прав, але регулювання їх все одно допускається, не заперечується даним кодексом.
В деяких країнах СНД норми, що стосуються особистих немайнових прав, складаються не тільки в статті, параграфи, але й в окрему главу.
Так, Цивільний кодекс Азербайджану містить главу 60 «Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю фізичної особи». Проте, хоча Кодекс закріплює своїм завданням регулювання особистих немайнових відносин, стаття 26, яка справді здійснює це регулювання, всього одна і присвячена вона тільки одному особистому немайновому праву - праву на ім’я.
Кодекси Вірменії та Узбекистану, крім того, містять параграф «Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадянина», а Цивільний кодекс Узбекистану ще параграфи «Компенсація моральної шкоди» та «Особисті немайнові права. Інтелектуальна власність» норми яких є колізійними. Дані кодекси включають, крім того, ще декілька окремих статей. Але з усіх взятих разом норм цивільних кодексів даних країн, що стосуються особистих немайнових прав, лише мізерна частина їх регулює ці права, бо майже всі вони носять характер охорони, захисту.
Можна зробити висновок: цивільні кодекси Киргизії, Туркменістану, Таджикистану, Казахстану, Вірменії, Азербайджану та Узбекистану охороняють особисті немайнові права, а регулюють лише декілька з них.
Цивільний кодекс Молдови у статті 2 закріплює положення, за яким відносини, пов’язані зі здійсненням та захистом прав і основних свобод людини та інших нематеріальних благ, регулюються даним кодексом та іншими законами. Тож, на відміну від вищеназваних кодексів СНД, він не лише допускає регулювання особистих немайнових відносин, які не пов’язані з майновими, але й закріплює дане регулювання. Правда, якщо дослідити весь цей нормативний акт, то можна побачити, що нормам, які регулюють особисті немайнові права, присвячено дуже мало статей: ст. 28 «Ім’я фізичної особи», ст. 29 «Використання імені», ст. 516 «Право на інформування» та деякі інші. Тож Цивільний кодекс Молдови випереджає вищеназвані кодекси тільки одним положенням про регулювання нематеріальних благ. Положень по охороні особистих немайнових прав у даному Кодексі дуже мало.
Отже, підводячи підсумки проведеного аналізу структури Цивільного кодексу України та країн СНД, щодо особистих немайнових прав, необхідно відзначити те, що український законодавець набагато більше уваги приділяє особистій немайновій сфері, ніж це роблять законодавці інших держав Співдружності. Варто наголосити на тому, що приватноправова сфера регулювання немайнових особистих відносин України суттєво випередила в розвитку решту країн СНД, і цей факт залишається беззаперечним.