Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів
2.1.1. Поняття професійного становлення особистості
У психології розглядаються різні аспекти проблеми оцінки і формування професійної майстерності особового складу. Частину з них становлять аспекти психодіагностики і психологічної підготовки, у рамках яких порушувалися різні питання, наприклад, оцінки і формування психологічної готовності до діяльності в екстремальних ситуаціях. В основному вони розкривають загальні питання її здійснення на різних етапах професійного становлення працівників ОВС.
Правові засади професійного зростання особистості встановлюються низкою відомчих нормативних актів, зокрема: наказом МВС України від 13.04.2012 № 318 «Про затвердження Положення з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України», Програмою зміцнення кадрового потенціалу МВС на 2012-2016 роки, наказом МВС України від 22.12.2012 № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» та іншими.
Професійне становлення фахівця визначають як його професійний розвиток. Такому складному психологічному явищу, як розвиток, у науковій літературі приділяють достатньо велику увагу, його характеризують як незворотньо спрямовану закономірну зміну. Наприклад, Б. Г. Ананьєв зазначав, що розвиток, особливо особистісний, не зупиняється до моменту зупинення самого життя. Процес розвитку будь-якої системи нерозривно пов´язаний з її зміною, у ході якої відбувається зміна її станів. Отже, можна наголошувати, що змінюються ті параметри, які визначають стан системи.
Поняття «розвиток» у психології становить: по-перше, складний системно організований процес, який включає різні стадії, періоди, етапи, фази, сторони, рівні, що мають спіралеподібний та багатоступінчастий, дискретний і неперервний, диференційований та інтегрований характер; по-друге, перехід кількості в якість і навпаки, тенденцію руху від нижчого до вищого, що має повторювальний, спадковий і неповоротний характер; по-третє, розвиток, що відбувається в єдності боротьби протилежностей; по-четверте, вищий тип руху.
Отже, можна дати таке визначення поняття «професійне становлення фахівця»: це незворотньо спрямована закономірна зміна основних компонентів структури (формування професійно важливих якостей) особистості працівника, яка відбувається у процесі набуття професійної освіти та опанування ним професійною діяльністю, в даному випадку у системі ОВС, розвитку професіонала, реалізації професіоналізму, професійної самореалізації та самоактуалізації в цій діяльності.
Як показують результати аналізу наукової літератури, в останні роки проблема функціонування та розвитку особистості активно розробляється у психології професіоналізму та професійного розвитку. На думку багатьох дослідників, найбільш перспективним напрямком психологічного обґрунтування проблеми професіоналізму є її дослідження у нерозривному зв´язку з розвитком суб´єкта професійної діяльності. Цей аспект є принциповим, оскільки не особистість визначає діяльність, і не діяльність визначає особистість, а суб´єкт професійної діяльності знаходить оптимальне співвідношення її зовнішньої (показники ефективної діяльності та критерії її оцінювання) та внутрішньої (ставлення, готовність, умотивованість, особистісний смисл, цінності тощо) складових, чинників, детермінантів, усвідомлює необхідність творчості та водночас дотримання норм
регламентації, вимог нормативності та підтримання творчої природи особистості. Особистість, як суб´єкт, випрацьовує індивідуальний спосіб організації діяльності. Цей спосіб відповідає якостям особистості, її ставленню до діяльності (цілепокладанням, мотивації) і вимогам, об´єктивним характеристикам власне даного виду діяльності. Спосіб діяльності є більш-менш оптимальним інтегралом, композицією цих основних параметрів. Суб´єкт є інтегруючою, центральною, координуючою інстанцією діяльності. Він погоджує всю систему своїх індивідних, психофізіологічних, психічних і, врешті-решт, особистісних можливостей, особливостей з умовами та вимогами діяльності не парціально, а цілісно.
Такий підхід є, на нашу думку, методологічно обґрунтованим, оскільки особистість фахівця і його діяльність усвідомлюються, сприймаються і досліджуються в комплексі. Однак при цьому слід мати на увазі такий принциповий аспект: особистість не підпорядковується діяльності, а свідомо визначає її цілі, смисл, зміст, технології, засоби та результат, а за необхідності вносить до них певні необхідні корективи - це процес саморегуляції особистості фахівця.
Саморегуляція професійної діяльності конкретного фахівця безпосередньо залежить від його особистісних якостей, психічних процесів (насамперед когнітивних) і професійного досвіду, що виявляється у професіоналізмі діяльності. Наприклад, у концепції професійного розвитку й психології професіоналізму Е. Ф. Зеєра зазначається, що характеристики особистості істотно впливають на результат діяльності саме в процесі її професіоналізації.
Зрозуміло, що поняття «професіонал» і «професіоналізм» знаходяться у безпосередньому взаємозв´язку, взаємозалежності та взаємозумовлені. Професіонал найчастіше розглядається, на думку А. К. Маркової, як фахівець, який виконує будь-яку професійну діяльність. Таке визначення професіонала хоча і є досить поширеним, усе ж достатньо дискусійне, особливо у зв´язку з необхідністю встановлення розбіжностей між фахівцем і професіоналом як ідеалом фахівця, що виявляє фахово-професійну майстерність у вирішенні фахових завдань, або ж як конкретним фахівцем найвищого рівня фахово-професійного розвитку. В останні роки сформулювалося дещо скоректоване визначення професіонала як особи, яка успішно адаптується до професії й вільно володіє психологічними засобами праці. Відзначається, що при вдалому виборі професійної діяльності особа накопичує такий професійний досвід, що об´єкт праці стає для неї максимально зрозумілим, а професійна діяльність виконується «граючи».
«Професіонал - працівник, який, окрім знань, умінь, якостей і досвіду, має також певну компетенцію, здатність до самоорганізації, відповідальність і професійну надійність.
Професіонал здатний знайти проблему, сформулювати завдання і визначити спосіб його вирішення», - вважає Е. Ф. Зеєр. У професійній педагогіці поняття «професіоналізм» розуміється як здатність до компетентного виконання функціональних обов´язків, набута в ході навчальної і практичної діяльності; рівень майстерності та мистецтва в певному виді занять, який відповідає рівню складності завдань, що вирішуються.
У психології праці це поняття трактується не тільки як вищий рівень знань, умінь і результатів людини в даній сфері діяльності, але й як певна система організації її свідомості і психіки.
У психології професійного розвитку поняття «професіоналізм» розуміється як інтегральна якість (новоутворення) суб´єкта праці, яка характеризує продуктивне виконання професійних завдань, обумовлена творчою самодіяльністю і високим рівнем професійної самоактуалізації, а професіоналізація - це професійний розвиток (професіогенез) суб´єкта, який адекватний змісту і вимогам професійної діяльності.
Центральною категорією, яка відображає професіоналізацію особистості, тобто розкриває цілі, зміст й основні етапи взаємодії особистості та професії, поступове набуття особистістю фахового досвіду, вдосконалення фахових теоретичних знань, практичних навичок і вмінь, професійно важливих якостей, є професійний розвиток. Під цією категорією також розуміють зміни психіки в процесі опанування та здійснення професійно- освітньої, професійної діяльності. Початок професійного розвитку пов´язується з моментом вибору людиною професії та включення в процес її освоєння.
Ця категорія є однією з провідних у психології праці та розкриває професійне дозрівання, формування, саморозвиток і самовдосконалення суб´єкта праці. Проблему професійного розвитку активно досліджували та продовжують досліджувати. Аналіз результатів наукових досліджень і змісту різних праць показує методологічну спільність підходів до розуміння сутності професійного розвитку. Основні відмінності, що існують у їх підходах, подано у табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Методологічні підходи до професійного розвитку
|
№ |
Форми професійного розвитку |
Об’єкт розвитку |
Основа професійного розвитку |
|
1 |
Професійне становлення |
Особистість |
Соціум, провідна діяльність |
|
2 |
Професіоналізація |
Суб’єкт діяльності |
Рівні успішного виконання діяльності |
|
3 |
Особистісно-професійний розвиток |
Зріла особистість |
Самоактуалізація |
У своєму дослідженні А. К. Маркова як критерій виокремлення етапів становлення професіонала вибрала рівні професіоналізму особистості. Вона виділяє 5 рівнів і 9 етапів:
1) допрофесіоналізм, на якому відбувається первинне ознайомлення з професією;
2) професіоналізм, який складається з трьох етапів:
- адаптація до професії;
- самоактуалізація у професії;
- вільне володіння професією у формі майстерності;
3) суперпрофесіоналізм, який також складається з трьох етапів:
- вільне володіння професією у формі творчості;
- опанування низкою суміжних професій;
- творче самопроектування себе як особистості;
4) непрофесіоналізм - виконання праці за професійно деформованими нормами на тлі деформації особистості;
5) після професіоналізм - завершення професійної діяльності.
У процесі професіоналізації працівників суттєвим є те, що об´єктом розвитку є суб´єкт професійної діяльності, який у залежності від успішності виконання діяльності проходить чотири стадії професіоналізації: профадаптації; первинної професіоналізації; вторинної професіоналізації; майстерності.
Отже, провідне значення в професіоналізації відводиться професійній діяльності, в здійсненні якої виокремлюють репродуктивний, евристичний і творчий рівні.
Характер кардинальних змін у суб´єктних, особистісних, когнітивних, рефлексивних, операційних та інших рисах, якостях і проявах працівника у процесі його професійного розвитку дозволяє виокремити два основних етапи:
- перший: формування загальних передумов до професійної діяльності (завершується шкільним віком);
- другий: власне професійний розвиток суб´єкта професійної діяльності, який розпочинається на етапі одержання працівником професійної освіти. На цьому етапі формуються, розвиваються, вдосконалюються, змінюються та наповнюються новим змістом (інколи суттєво) основні складові цього розвитку: «професійна свідомість», «професійна самосвідомість»,
«професійно важливі якості», «професійні мотиви», «професійні настанови», «професійна рефлексія» та ін.
Для виявлення інтегральної якості суб´єкта на різних стадіях професійного розвитку запропоновано чотири показники:
1) конкретизація системи «людина і професія» для кожної стадії розвитку, яка задається рамками якісної специфікації тих чи інших складових професійної діяльності;
2) визначення основного завдання, яке вирішує суб´єкт на даній стадії;
3) виокремлення провідної суперечності, яку розв´язує суб´єкт на даній стадії;
4) ступінь (рівень) професіоналізму суб´єкта.
На стадії професійної адаптації інтегральна якість працівника ОВС може бути розкрита таким чином:
- система, в якій відбуваються різні зміни, це «особистість працівника ОВС і його професійна діяльність» як конкретизація системи «людина і професія»;
- основне завдання, яке вирішує працівник як суб´єкт професійної діяльності, - це практичне опанування знаннями, вміннями, навичками, методиками, технологіями та організаційними формами професійного навчання у конкретному навчальному закладі МВС, особистісна, професійна, соціально-психологічна, психологічна та психофізіологічна адаптація до умов професійної діяльності;
- основна суперечність - між нормативними, психолого- педагогічними та фаховими вимогами до професійної діяльності і тим, що набуто працівником у процесі професійної підготовки, діяльності та життєдіяльності;
- ступінь професіоналізації фіксується в поняттях «новачок», «молодий фахівець», «досвідчений фахівець», «зрілий професіонал», «професійна майстерність», «справжній майстер своєї справи».
На стадії ідентифікації працівника ОВС із професією міліціонера інтегральна якість може бути розкрита таким чином:
- система «особистість і професійний світ», тобто конкретизація та наповнення індивідуальним змістом взаємин «особистість працівника і професійна діяльність у системі ОВС»;
- основне завдання, яке вирішує працівник ОВС як суб´єкт професійної діяльності, - це освоєння, прийняття (частково або повністю) та часткове відтворення ідеалів, цінностей, настанов, норм, принципів, традицій, етикету тощо професійної діяльності в системі ОВС (формування і наповнення індивідуальним змістом професійної Я-концепції);
- основна суперечність - між ідеалами, цінностями, настановами, нормами, принципами, традиціями, етикетом тощо професійної діяльності в системі ОВС та їх прийняттям (частковим, вибірковим, повним) працівником.
Основними психологічними показниками професіоналізму у правоохоронній діяльності є, на нашу думку, такі:
- суб´єктність працівника ОВС як суб´єкта професійної діяльності;
- високий рівень фахової кваліфікації та професійної компетентності;
- розвиненість суб´єктних, особистісних і професійно важливих якостей і рис (внутрішня мотивація, організованість, працездатність, мобілізованість, відповідальність, професійна суб´єктність, комунікативність, емпатичність, рефлексивність тощо), які сприяють успішній професійній діяльності в ОВС;
- володіння сучасними технологіями та методиками вирішення професійних завдань;
- низький рівень залежності у професійній діяльності від зовнішніх чинників;
- гуманність, продуктивність чи результативність та ефективність діяльності.
Узагальнення результатів психологічних досліджень особливостей професіоналізму працівника ОВС у діяльності дозволяє відмітити суттєві позитивні зміни, що відбуваються в особистості у процесі набуття професіоналізму. Зокрема такі:
- збагачення та постійне наповнення новим змістом професійної спрямованості особистості працівника (розширення інтересів і системи потреб, актуалізація мотивів досягнення, розвиток мотивації самореалізації та саморозвитку в професійній діяльності);
- збагачення фахового досвіду, підвищення фахової кваліфікації (розвиток професійної компетентності, формування нових фахових навичок і вмінь, оволодіння сучасними методиками та технологіями вирішення професійних завдань, проблемних професійних ситуацій);
- розвиток складних спеціальних здібностей, пізнавальних процесів, насамперед, теоретичного і практичного мислення, професійної уваги, пам´яті, спостережливості; розвиток професійно важливих якостей, що визначаються специфікою професійної діяльності в ОВС;
- постійний розвиток особистісної, професійної та психологічної готовності працівника ОВС до професійної діяльності.
Таким чином, професійне становлення працівника ОВС, професійний розвиток - це мета, сенс і цінність його професійної культури;
- професійний розвиток - це складний і багатогранний процес, який складається із суб´єктного, особистісного та професійного розвитку, детермінований, як правило, соціально- економічними, професійно-технологічними, віковими, особис- тісними, провідними індивідуально-психологічними та професійно важливими потребами, якостями та рисами;
- професійний розвиток - це результат постійного пошуку працівником відповіді щодо сутності суперечностей (зовнішніх та внутрішньоособистісних), які постійно виникають у професійній діяльності, та намагання їх врівноважити та вирішити;
- професійний розвиток - це необхідна умова ефективної професійної діяльності працівника ОВС;
- професійний розвиток - це необхідна умова особистісної та професійної самоактуалізації працівника у професійній діяльності;
- персональний професійний розвиток має свою межу і пов´язаний з подоланням працівником зовнішніх і внутрішніх психологічних бар´єрів.