Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

1.4. Мотивація професійної діяльності працівника ОВС

На необхідність формування мотивації професійної діяльності вказували М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, В. Л. Васильєв, Н. Л. Гранат, І. В. Жданова В. Є. Кожевніков, Л. М. Корнєва, А. К. Маркова, В. О. Соболєв, О. М. Столяренко, О. Н. Ярмиш та інші. Необхідність формування зумовлена логікою процесу підготовки, яка починається з формування позитивної мотивації до навчання, усвідомлення необхідності такої підготовки.

Поняття мотивації є комплексним і включає в себе установки, мотиви, потреби, ціннісні орієнтації, ставлення й інтереси. Причому мотиваційний компонент професіоналізму поєднує в собі два види мотивації: пізнавальну та професійну. З одного боку, пізнавальна мотивація (пізнавальні потреби, інтереси, установки) необхідна для якісного засвоєння знань, умінь та навичок, які треба засвоїти у процесі підготовки до професійної діяльності. З іншого боку, враховуючи специфіку діяльності працівників органів слідства і дізнання, необхідно у процесі професійно-психологічної підготовки формувати і професійну мотивацію, оскільки саме її сформованість забезпечує якісне виконання професійних обов´язків, усвідомлення необхідності і важливості своєї професії, установки на досягнення цілей та високих результатів у роботі, інтересу та позитивного ставлення до неї.

Треба розрізняти поняття «професійна мотивація» і «професійне мотивування». Зокрема, професійна мотивація - це спонукання, що викликає активність особистості та визначає її спрямованість щодо професії. Професійне мотивування - раціональне пояснення особистістю причин свого професійного вибору шляхом вказування на соціально прийняті для неї та її референтної групи обставини, що спонукали до цього вибору. Мотивування відрізняється від дійсних мотивів, воно виступає формою усвідомлення цих мотивів. У процесі формування та усвідомлення мотивів вибору професії формуються й функції мотиву: спонукальна, спрямовуюча та регулююча.

Спонукальна функція полягає у тому, що мотиви викликають, обумовлюють активність особистості та її поведінку щодо оволодіння обраною професійною діяльністю. її реалізація залежить передусім від сили мотивів.

Під впливом професійної мотивації відбувається також вибір і здійснення певної лінії поведінки. Особистість прагне досягнення конкретних цілей, вирішення певних завдань свого професійного життя. У цьому полягає сутність спрямовуючої функції мотивації, пов´язаної з її стійкістю.

Сутність регулюючої функції полягає в тому, що поведінка та дії в залежності від особливостей професійної мотивації мають вузькоособистісний характер або суспільно значущий. Регуляція полягає в тому, що визначальними в спонуканнях поведінки виступають або вузькоособистісні, або корпоративні (притаманні персоналу органів внутрішніх справ), або загальні соціальні мотиви.

Мотивація може змінюватись. Мотиви, які раніше спонукали діяльність, починають виявлятися лише за певних обставин, а не завжди, як це спостерігалось раніше. Можливі випадки, коли мотив, який спонукав раніше декілька видів діяльності, виявляється у зміні сили як окремих мотивів, так і мотивації в цілому. Все це є свідченням негативної динаміки мотивації.

В юридичній психології виділяють такі основні типи професійної мотивації правоохоронців:

  1. Адекватний, коли ціннісні орієнтації та мотиви, що пов´язані з ними, адекватні змісту та цілям професії, тобто спрямовані на захист інтересів та прав громадян і боротьбу зі злочинністю.
  2. Ситуативний, коли вибір професії здійснюється під впливом чинників, які характеризують зовнішню мотивацію: матеріальні інтереси, зовнішній престиж й романтична привабливість професії, незадоволеність своїм становищем у соціумі.
  3. Конформістський, коли вибір професії відбувається під впливом референтної групи без урахування особистісних якостей та прагнень: боязнь відстати від однолітків, «мода» на професію, потреба продовжити професійну династію правоохоронців тощо.
  4. Компенсаторний, коли людина обирає правоохоронну діяльність для подолання в собі слабких рис характеру (невпевненості, тривожності, замкненості, некомунікабельності, боязливості тощо).
  5. Кримінальний тип, коли існує неявна антисоціальна спрямованість: нечесність, безпринципність, схильність до авантюр та ін.

Треба зазначити, що найбільш бажаним, безумовно, є адекватний тип професійної мотивації. Люди із ситуативним та конформістським типами в процесі навчання й подальшої роботи в змозі виробити в собі якості, необхідні для діяльності з охорони та захисту прав і свобод громадян. Однак все це стає можливим далеко не завжди, а їх професійна адаптація пов´язана з низкою проблем, які виникають через неповну відповідність системи життєвих цінностей та особистих якостей людей цього типу мотивації до потреб професії.

Люди з компенсаторним і кримінальним типами мотивації однозначно не спроможні працювати в правоохоронних органах. Компенсаторний тип мотивації зумовлює високу ймовірність емоційних зривів, труднощів у професійній адаптації або виникнення гіперкомпенсації, а саме - тенденції до надмірного домінування, прагнення лідерства, емоційної холодності, проявів жорстокості. Кримінальний тип мотивації породжує, по суті, «злочинців у мундирі».

На основі викладеного можна зробити висновок, що мотиваційний компонент підготовки покликаний забезпечити формування пізнавальних і професійних установок, потреб, інтересів, переконань про необхідність, соціальну значущість професійної діяльності працівника ОВС, що сприятиме більш ефективному виконанню професійних обов´язків. Отже, мотиваційний компонент підготовки до професійної діяльності стимулює майбутніх правоохоронців до надбання професійних знань, удосконалення умінь та навичок, формування професійно важливих рис та якостей особистості.