• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

1.3. Професійна компетентність, професіоналізм працівника ОВС

Поняття професійної компетентності тісно пов´язане з професіоналізмом. Але перш ніж розглядати поняття «професійна компетентність» розглянемо поняття «професіоналізм», яке за змістом є ширшим.

З´ясування сутності та змісту професіоналізму працівників органів внутрішніх справ було предметом досліджень О. М. Бандурки, В. П. Бакуменка, В. Л. Білоліпецького, С. А. Бублика, В. С. Венедиктова, І. П. Голосніченка, М. І. Іншина, В. С. Медведєва, В. Л. Погрібної, В. М. Плішкіна, С. С. Сливки, В. О. Соболєва та інших учених.

Розбудова в Україні громадянського суспільства потребує переорієнтації правоохоронних органів із силової діяльності на обслуговуючу, таку, що встановлює партнерські відносини із громадянами. Вирішити ці завдання можуть тільки висококваліфіковані професіонали, які мають не лише відповідні знання, уміння та навички професійної діяльності, а й таку мотивацію та самосвідомість, що відображають ставлення до людини як до найвищої цінності. Як зазначає О. М. Бандурка, «цілеспрямована діяльність органів внутрішніх справ на виконання поставлених завдань можлива тільки при забезпеченні ефективного управління та високого професіоналізму працівників органів внутрішніх справ».

Для з´ясування терміна «професіоналізм» необхідно розглянути такі поняття, як «професія», «професійна

правосвідомість», «професійні здібності», «професійна культура» та «професійна етика». Професія - це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок. Професія (фах) - це виокремлений (окреслений) у рамках суспільного поділу праці комплекс відповідних знань та дій, що вимагє відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно.

На думку В. Л. Білоліпецького, «... оскільки правоохоронна діяльність - це професія у сфері соціального управління, то з теоретико-модельних позицій їй притаманні ряд особливостей. По-перше, соціальне управління - це духовний вид діяльності, тобто такий вид людської праці, де не створюються, не виробляються матеріальні цінності. По-друге, соціальне управління - це діяльність, що відображає суб´єкт-суб´єктні відносини; провідну роль відіграє людський фактор багатогранних зв´язків як у самій соціальній структурі управління, так і поза нею, яка за своєю природою також суб´єктна. По-третє, соціальне управління являє собою визначену цінність соціального порядку, яка виявляється в тому, що від неї великою мірою залежить ефективність і оптимальність соціального розвитку, прогрес у всіх галузях, у всій існуючій соціальній системі. От чому у сфері соціального (державного) управління, до якої відноситься і правоохоронна діяльність, так потрібен високий рівень професіоналізму». Працівники органів внутрішніх справ являють собою особливий різновид державних службовців. Вони виконують управлінські та правоохоронні функції, мають відмінний від інших службовців правовий статус, здійснюють від імені і за дорученням держави виконавчо-розпорядчі повноваження правоохоронного характеру. Окрім того, вони вступають у правові відносини, що випливають зі змісту їх службових повноважень не лише всередині органу чи підрозділу, а й зовні, тобто вступають у відносини з громадянами, іншими державними та недержавними організаціями. Виступаючи в означених відносинах від імені держави, вони можуть застосовувати заходи, що є необхідними для виконання законних вимог, зокрема заходи примусового характеру.

Отже, професія, як певний набір навичок і якостей у тому чи іншому виді діяльності, являє собою відносно самостійний, конкретно-історичний, спеціалізований та інституціалізований рід занять, що виник під впливом соціального поділу праці. До важливих ознак професії як виду діяльності можна віднести наступні: відносно довготривале, а частіше всього довічне виконання певних функцій; наявність спеціальних знань, освіти, вмінь і навичок, здобутих під час роботи; отримання плати за свою працю, доходу, що забезпечує підтримання існування працівника та його сім´ї; створення певного суспільного статусу, способу життя людини, її поведінки як на роботі, так і поза нею, що приводить до ототожнення, ідентифікації людини з її професією.

Професійна правосвідомість працівників органів внутрішніх справ є головним інструментом їх діяльності, має свої особливі умови, середовище, засоби, методи формування. Теоретичне дослідження всього комплексу чинників, закономірностей їхнього взаємозв´язку, зміни і впливу на правосвідомість має найважливіше значення у створенні передумов якісного і необхідного їх функціонування і формування. Якщо говорити про формування свідомості людини, то, певно, правильним буде це поняття розглядати з позицій зовнішньої і внутрішньої діяльності. Зовнішня - це не саме формування, а процес впливу зовнішнього середовища на формування свідомості людиною. Внутрішня - це діяльність індивіда, що властива його психічному відображенню, з формування і використання психічних уявлень, пов´язаних єдністю пізнавальних й емоційних процесів, роботи пам´яті та активності вольової сфери психіки.

Формування фахової правосвідомості працівника органів внутрішніх справ пов´язане з об´єктивними та суб´єктивними чинниками, що мають вплив на його правосвідомість, з одного боку, і з безпосереднім формуванням правосвідомості з позицій особливостей і тенденцій чуттєвої діяльності, пізнання особистості в єдності з формами розумової діяльності, з іншого. Крім того, процес формування не є тільки процесом складання і становлення, набуття завершеності і зрілості, але, як і соціалізація, передбачає розвиток зрілих форм, їхню зміну тощо.

Професійні здібності - це сукупність індивідуально-психологічних властивостей суб´єкта професійної діяльності, що склалися у процесі професійної освіти й діяльності на основі існуючих задатків, загальних та спеціальних здібностей і включення їх до своєї структури. Професійні здібності визначають успішність професійного навчання й оволодіння складними елементами професійної діяльності.

У науковій літературі існує декілька визначень поняття професійної культури правоохоронця. Одні автори визначають її як сукупність властивостей і якостей (загальнолюдських, класових, професійних тощо), що знаходять зовнішній прояв у правоохоронній діяльності; інші - прихильники діяльнісного підходу - до професійної культури відносять кваліфіковане, сумлінне і ретельне виконання професійної діяльності; треті додають туди ще елементи психологічної та педагогічної культури. Носієм професійної культури є правоохоронець, тому рівень його професіоналізму визначається, по суті, рівнем зрілості професійної культури. Константні елементи феномена професіоналізму (сукупність професійно-особистісних характеристик) лише визначають необхідні і достатні суб´єктивні умови його становлення, тобто створюють форму, а варіативні елементи (професійна культура та етика) наповнюють цю форму реальним змістом, характеризують механізм формування і реалізації професіоналізму в правоохоронній діяльності.

Професійна культура виявляється, в першу чергу, у розумінні сутності своєї професії, вмінні застосовувати різні методи та форми управління, здатності передавати свої знання, виконувати роботу свідомо, творчо, не шаблонно. Професійна культура розкривається в умінні передбачати результати своєї діяльності, в її прогнозуванні, здатності відтворювати і висловлювати загальнонаціональні інтереси, бачити перспективу їх розвитку. Отже, вважаємо, що професійна культура правоохоронця - це ступінь оволодіння працівником знаннями, способами та методами правоохоронної діяльності й використання їх на практиці відповідно до рівня розвитку власної мікрокультури.

Наступним поняттям є професійна етика. Як свідчать численні дослідження, додержання законності і службової дисципліни визначається не стільки вимогливістю керівників, скільки моральними установками правоохоронців. У багатьох випадках ці установки здійснюють на ефективність службової діяльності більший вплив, ніж професійна компетентність. Тому моральність правоохоронця визначає його готовність до вирішення службових завдань, бажання їх виконувати; формує почуття відповідальності за їх виконання з найбільш результативним ефектом. Саме такий зміст вкладається в поняття професійної етики правоохоронної діяльності.

Внаслідок означених причин до правоохоронця- професіонала ставлять низку специфічних моральних вимог. Частково вони містяться в службових нормативних документах, таких, наприклад, як Кодекс честі, Присяга, а частково складаються у процесі накопичення службового досвіду, традицій; визначаються морально-психологічним кліматом колективу. В узагальненому вигляді моральні вимоги до правоохоронця включають:

- ставлення до людини як до найвищої цінності, повага та захист прав, свобод і людської гідності у відповідності до міжнародних та вітчизняних правових норм і загальнолюдських принципів моралі;

- глибоке розуміння соціальної значущості своєї ролі в суспільстві, відповідальності перед державою, бо саме від правоохоронних органів у більшій мірі залежать громадська безпека, охорона життя, здоров´я, правова захищеність людей;

- розумне та гуманне використання прав, які надані законом правоохоронцеві, відповідно до принципів соціальної справедливості, громадянського, службового та морального обов´язку;

- принциповість, мужність, безкомпромісність, самовідданість у боротьбі зі злочинністю, об´єктивність та неупередженість у прийнятті рішень;

- бездоганність особистої поведінки на службі й у побуті, чесність, непідкупність, турбота про професійну честь, суспільну репутацію правоохоронця;

- свідома дисципліна, ретельність та ініціатива, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, сміливість і морально- психологічна готовність до дій у складних ситуаціях, здатність до розумного ризику в екстремальних умовах;

- постійне удосконалення професійної майстерності, знань у галузі службової етики, етикету, такту, підвищення загальної культури, розширення інтелектуального кругозору, творче освоєння необхідного в професійній діяльності вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Підсумувавши ознаки, що містяться у визначеннях - професії, професійної правосвідомості, професійних здібностей, професійної культури та професійної етики, - можливим стає визначення наступних ознак професіоналізму працівників органів внутрішніх справ: 1) професіоналізм - одна з найважливіших сторін професійної культури працівника органів внутрішніх справ як спеціаліста, елемент (міра) його компетентності; 2) професіоналізм визначає ділову надійність, здатність успішно й безпомилково здійснювати конкретну правоохоронну діяльність як у звичайних умовах, так і в екстремальних, нестандартних ситуаціях; 3) на особистісному рівні професіоналізм обумовлюється певними досягненнями у процесі службово-трудової діяльності, високим рівнем сформованості професійної і духовної культури у всій її досконалості.

Професіоналізм у правоохоронній діяльності - це, за визначенням В. Л. Лапшиної, «відповідний набір та стан

розвитку системи діяльнісних, професійно-ділових, комунікативних та особистісних якостей правоохоронців, що забезпечують ефективну професійну діяльність, реалізуючись у професійній культурі та етиці»¹. На думку В. Л. Лапшиної, для професіоналізму діяльності правоохоронця характерне гармонічне поєднання високої професійної компетентності та професійних умінь і навичок на рівні майстерності.

Професіоналізм у загальному вигляді - це інтегральна характеристика працівника, яка відбиває рівень і характер оволодіння людиною професією і означає, що людина виконує свою діяльність на рівні високих зразків, що склалися у професії дотепер. Він передбачає забезпечення працівником високої результативності праці, ефективне здійснення професійної діяльності у взаємодії з іншими людьми, наявність професійно важливих якостей особистості працівника. Тому поняття професіоналізму, на думку В. Л. Лапшиної, охоплює три сторони праці: професійну діяльність, професійне спілкування, особистість професіонала.

Професіоналізм у системі ОВС - це, насамперед, здатність працівника органів внутрішніх справ, колективу працівників визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених перед ними оперативно-службових завдань у межах нормативно визначених повноважень.

Таблиця 1.1. Критерії професіоналізму працівника ОВС

№	Критерії	Показники
1	2	3
1.	Професійнамотивація	- стійка адекватна професійна мотивація з орієнтацією на досягнення успіху; - позитивне ставлення, інтерес до професійної діяльності, усвідомлення її соціально важливої ролі; професійне цілепокладання і побудова професійного шляху; - прагнення служити людям, охороняти та захищати їх життя і власність
2.	Професійна самосвідомість	- усвідомлення свого місця і ролі в професійній діяльності; - проектування себе як професіонала, побудова оптимального сценарію власного професійного розвитку; - прагнення до реалізації здібностей і професійного самовдосконалення; - прагнення одержання високих результатів професійної діяльності
3.	Професійнакультура	- ставлення до людини як до найвищої цінності, повага і захист прав, свобод та ін.; - бездоганність особистої поведінки на службі й у побуті, чесність, непідкупність, турбота про професійну честь, суспільну репутацію правоохоронця; - володіння прийомами роботи «у команді»; - безконфліктне співробітництво з колегами та громадянами; - дотримання етичних норм і мови спілкування, прийнятих у даному професійному середовищі
4.	Професійнаетика	- усвідомлення системи моральних цінностей, менталітету даної професії; - глибоке розуміння соціальної значущості своєї ролі в суспільстві, відповідальності перед державою; - розумне та гуманне використання прав, які надані законом правоохоронцю
5.	Професійніздібності	- здібність до накопичення й аналізу професійного досвіду; - здатність максимально мобілізувати свої можливості, сконцентрувати зусилля; - здатність підтримувати задоволеність працею, позитивне ставлення до себе як професіонала; - здатність витримувати значні фізичні і психологічні навантаження та значну інтенсивність діяльності та швидко відновлюватись після них; - здатність до керівництва; - підвищення інтелектуального рівня та розширення кругозору, творче освоєння необхідного у професійній діяльності вітчизняного та зарубіжного досвіду
6.	Професійнізнання,уміння,навички	- знання нормативної та законодавчої бази з різних галузей права; - сформованість умінь: аналітичних, організаторських, прогностичних, профілактичних, соціально-правових, комунікативних та ін.; - уміння розподіляти функції та ролі у спільній професійній діяльності; - вироблення індивідуального стилю професійної діяльності (поєднання професійних завдань і засобів діяльності); - постійне удосконалення професійної майстерності, знань у галузі службової діяльності
7.	Професійно важливі риси та якості особистості	- дисциплінованість, витримка, рішучість, самовладання; - принциповість, мужність, безкомпромісність, самовідданість у боротьбі зі злочинністю, об’єктивність та неупередженість у прийнятті рішень; - комунікативні риси та якості й ін.

Особистість професіонала - це сукупність якостей, властивостей, станів працівника, що створюють можливості здійснення ним професійної діяльності і водночас самі змінюються й удосконалюються в ході роботи.

Таким чином, критеріями професіоналізму працівника ОВС є:

- сформованість професійної мотивації;

- професійна самосвідомість;

- професійна культура (культура професійного та міжособистісного спілкування);

- професійна етика;

- сформованість системи професійних знань, умінь, навичок;

- професійні здібності;

- сформованість професійно важливих рис та якостей особистості.

Складовою частиною професіоналізму є професійна компетентність, яку визначають як систему знань та вмінь, що постійно розширюються й дозволяють працівникам виконувати професійні завдання з високою продуктивністю.

Про професіоналізм діяльності можна говорити лише тоді, коли система знань, умінь і навичок постійно поповнюється і збагачується, коли розширюється діапазон розв´язуваних професійних завдань, коли постійно зростає ефективність діяльності, а сама вона набуває усе більш творчого характеру.

У структурі професійної компетентності для діяльності типу «людина - людина», «людина - група або колектив», тобто для більшості правоохоронних спеціальностей ОВС, особлива роль належить комунікативній компетентності.

Комунікативна компетентність у загальному вигляді складається з кількох взаємозалежних компонентів:

- гностичного, що включає систему необхідних знань з теорій комунікації та соціальної перцепції;

- проектувального, пов´язаного з процесами прогнозування і передбачення;

- регулятивного або конструктивного, що полягає в умінні впливати;

- особистісного, що пов´язаний з рисами та якостями особистості (темперамент, характер, інтереси, потреби та ін.).

Підвищення професіоналізму правоохоронця може здійснюватися різними способами: у вигляді самостійної практичної роботи в підрозділі, шляхом перепідготовки або підвищення кваліфікації, освоєння суміжних професій, стажувань та ін.

На результативність професійної діяльності також впливає рівень розвитку професійно важливих якостей особистості працівника органів внутрішніх справ. Професійно важливі якості визначаються в процесі дослідження умов і чинників розвитку професіоналізму. В. Л. Лапшина виділяє такі інтегральні властивості особистості, як увага, пам´ять, уява, мислення, а також характеристики - емоційна теплота, стійкість, терплячість тощо.

Підкреслюється роль сили особистості правоохоронця і його вольових якостей, що є необхідною умовою досягнення поставлених цілей і внутрішнього регулятора саморозвитку і самовдосконалення. Зазначається, що розвиток сили волі, умінь здійснювати вольові зусилля, вольової непохитності є одним з головних завдань працівника ОВС, який прагне стати професіоналом. Значне місце відводиться таким якостям, як відповідальність, організованість, дисциплінованість, пильність, ініціативність.

Спираючись на особистісно-діяльнісний підхід, основою професійної компетентності є особистість правоохоронця, яка є її «носієм», та професійна правоохоронна діяльність (з усіма її характеристиками: змістовними і динамічними), що є її

механізмом (засобом) прояву.

Отже, професійну компетентність слід розглядати у двох контекстах: особистісному (внутрішньому), що має потенційний характер - готовність до прояву у процесі професійної діяльності, та діяльнісному (зовнішньому), що має актуалізований характер - виявляється у процесі виконання професійної правоохоронної діяльності.