Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів
1.1. Поняття професійно-психологічної підготовки
Згідно з наказом МВС України від 13.04.2012 № 318 «Про затвердження Положення з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України» професійна підготовка рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України визначається як організований, безперервний і цілеспрямований процес з оволодіння знаннями, спеціальними уміннями і навичками, необхідними для успішного виконання оперативно-службових завдань. Цим же наказом визначається й психологічна підготовка - це комплекс заходів, які спрямовані на формування, підтримку та розвиток у працівників професійно важливих психологічних та морально-ділових якостей і є невід´ємною складовою працівників ОВС.
Метою психологічної підготовки є: формування у працівників стійкої позитивної мотивації до правоохоронної діяльності; розвиток професійно важливих психологічних якостей; підтримання на високому рівні психологічної готовності до впевненого та ефективного виконання працівниками своїх службових обов´язків відповідно до посади та виду діяльності в типових та екстремальних ситуаціях; зміцнення згуртованості працівників довкола мети професійної діяльності, формування відповідної корпоративної культури в службових колективах; озброєння працівників психологічними вміннями та навичками, необхідними для успішної, безпечної й ефективної професійної діяльності.
Професійно-психологічна підготовка (ППП) - сучасний вид професійної, прикладної, спеціально організованої підготовки працівників правоохоронних органів, що допомагає підготувати їх до подолання психологічних труднощів професійної діяльності і, тим самим, забезпечити успішне розв´язання завдань, що стоять перед ними.
Необхідність професійно-педагогічної підготовки працівників ОВС обумовлена специфікою та особливостями професійної діяльності. Розглянемо особливості діяльності правоохоронних органів.
1. Діяльність працівника органів внутрішніх справ протікає в галузі правових суспільних відносин. Існує жорстка правова регламентація (нормативність) професійної поведінки, прийнятих рішень. Відступ від своїх службових обов´язків, порушення посадових повноважень розглядається як порушення закону. Така регламентація професійної діяльності працівника ОВС відрізняє її від інших професій і накладає відбиток на особистість кожного суб´єкта правоохоронної діяльності.
Ця особливість визначає вимоги як до ділових якостей, професійних знань, умінь та навичок, так і до моральних якостей професіонала.
2. Діяльність правоохоронця передбачає наявність владних повноважень, прав та обов´язків застосовувати владу від імені закону. Найменше відхилення від вимог закону щодо використання владних повноважень може призвести до тяжких наслідків, заподіяти моральну шкоду людині, завдати серйозної психічної травми їй та її близьким, негативно вплинути на авторитет особистості серед оточуючих.
Прийняття рішень у ситуаціях із використанням владних повноважень вимагає від працівника ОВС соціальної зрілості, високої відповідальності, здатності прогнозувати наслідки своїх рішень, емоційної врівноваженості, а також поважного ставлення до людей.
3. Професії правоохоронця властива така особливість, як процесуальна самостійність, персональна відповідальність за прийняті рішення. Незалежність діяльності посадових осіб правоохоронних органів є одним з основних принципів правосуддя, відповідно до якого кожний слідчий, прокурор, суддя й інші посадові особи під час виконання покладених на них обов´язків підпорядковуються тільки закону і не повинні залежати від будь-яких впливів.
Процесуальна самостійність працівника ОВС передбачає високий рівень моралі, відповідальності й емоційної зрілості.
4. Висока емоційність, екстремальність праці, що обумовлюється необхідністю виконання великого обсягу і розмаїтості професійних завдань в умовах гострого дефіциту інформації і часу, активної протидії осіб, що ігнорують правові норми. Нервово-психічні перевантаження також збільшуються у зв´язку з частою зміною умов праці, порушенням звичного режиму добової життєдіяльності, відмовою від відпочинку. Це може призводити до розвитку стійких станів психічної напруженості, емоційних зривів, стресів, появи невротичних реакцій, психосоматичних розладів.
Має місце ще один аспект цієї особливості - наявність небезпеки для життя. З одного боку, є постійна можливість виникнення небезпеки, а з іншого - небезпека може з´явитись раптово. Працівник ОВС, на відміну від представників інших професій, пов´язаний із професійною необхідністю завжди йти назустріч небезпеці. У психологічному плані це може викликати підвищену можливість інстинктивних форм поведінки, ризикованих варіантів дій, звикання до небезпеки, зниження здатності до адекватної оцінки власних можливостей. Зазначені особливості висувають вимоги не тільки до фізичного здоров´я та витривалості правоохоронця, але й до емоційної стабільності, працездатності, стійкості до стресів.
5. Нестандартний, творчий характер діяльності працівників органів внутрішніх справ. Працівнику ОВС доводиться мати справу з різними життєвими ситуаціями, долями людей, які очікують від нього допомоги, творчого підходу у вирішенні проблем, уважного вивчення виниклих правовідносин. Цим визначається необхідність наявності у працівника високого рівня знань, загальної культури та освіченості, інтелектуальних і творчих здібностей.
Крім вищевказаних загальних особливостей діяльності правоохоронців, необхідно зазначити, що у зв´язку зі змінами та нестабільністю в сьогоднішньому суспільстві їй властиві постійні зміни умов діяльності і характеру об´єктивних впливів на психічний стан працівників. Це потребує певної гнучкості поведінки, високих адаптивних здібностей.
6. Серед загальних особливостей діяльності працівників ОВС виділяють також характеристики, що визначають специфіку ділового спілкування, комунікативний аспект їхньої діяльності. Всі працівники ОВС, незалежно від їх службового становища, щодня зустрічаються з представниками різних категорій населення з приводу різних причин (прийом та розгляд скарг і заяв, розбір порушень громадського порядку, вчинення правопорушень та злочинів), що визначає широту й різноплановість їх комунікацій. Більш того, коло спілкування правоохоронців не має чітких меж. У психологічному плані це означає, що діяльність працівників міліції повинна бути гнучкою, нестандартною, творчою.
Реалізація комунікативного аспекту діяльності передбачає формування та розвиток таких якостей, як: уміння встановлювати та підтримувати психологічний контакт; уміння розуміти внутрішній світ співрозмовника, його особливості, мотиви, психічні стани; уміння слухати, співчувати (емпатія), володіти вербальними та невербальними засобами спілкування; уміння зберігати самоконтроль, володіти широким спектром стилів поведінки в конфліктних ситуаціях, організаційних якостей.
Викладені вище особливості професійної діяльності, які можуть негативно позначатись як на якості виконання службових обов´язків, так і на особистості працівника ОВС в цілому, необхідно враховувати під час професійно-психологічної підготовки.
Головним завданням професійно-психологічної підготовки є забезпечення ефективності професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ на основі використання психологічних засобів, методів, технік і технологій; підвищення професійно-психологічного потенціалу окремого працівника ОВС та підрозділу в цілому за рахунок максимального використання та врахування індивідуально-психологічних особливостей і психологічних ресурсів працівників ОВС.
Професійно-психологічна підготовка має на меті:
- формування та розвиток у працівників органів внутрішніх справ стійкої психологічної установки на захист інтересів народу України від протиправних посягань;
- спрямування спеціальної мотивації працівників ОВС на самовіддані дії під час вирішення покладених на них службових завдань, досягнення розуміння державної необхідності їх безперечного вирішення;
- формування ціннісних орієнтацій на несилове вирішення службових завдань, з використанням зброї лише в правомірних випадках, на професійно досконале, таке, що відповідає вимогам цивілізованого, правового суспільства, вирішення службових завдань;
- згуртування колективів служб та підрозділів ОВС, розвиток між ними дружби, взаємопідтримки, здорових взаємовідносин;
- формування психологічної стійкості, здатності безпомилкового, максимально ефективного вирішення професійних завдань в умовах граничного внутрішнього напруження, уміння володіти собою, не допускаючи зривів у поведінці;
- розвиток професійно важливих психологічних якостей, що є необхідними для успішних дій у складних, напружених та небезпечних обставинах: пильності, мобілізованості, зібраності, спостережливості, оперативності і точності мислення, інтуїції, сміливості, витривалості, цілеспрямованості, наполегливості, активності, обачності тощо;
- розвиток професійно-психологічних умінь та навичок психологічного аналізу обстановки, складання психологічного портрета громадянина, психологічного впливу, психологічної спостережливості, психологічно умілого ведення переговорів.
Основними завданнями професійно-психологічної підготовки є:
- озброєння професіоналів правоохоронних органів приклад¬ними психологічними знаннями, що є необхідними для осмислених дій у психологічно насичених умовах вирішення завдань;
- формування професійно-психологічних умінь та навичок (аналітико-психологічних, техніко-психологічних і тактико- психологічних);
- розвиток психологічних якостей (здібностей), що є важливими для успішного здійснення професійної діяльності;
- підвищення професійно-психологічної стійкості;
- відпрацювання професійних умінь та навичок через створення умов, максимально наближених до реальних службових, оперативно-службових і службово-бойових, що забезпечує їх закріплення і розвиток;
- розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості, що виражається в постійній увазі, прагненні, звичці до виявлення й урахування психологічних аспектів під час виконання будь-яких професійних дій.
Ці завдання визначають й основний зміст професійно- психологічної підготовки. Основа психолого-педагогічної концепції - її акцент на прикладне навчання, формування не тільки знань із психології, а й практичне навчання щодо їх застосування, розвиток професійних та особистісних якостей.
Професійно-психологічна підготовка працівника ОВС до професійної діяльності розпочинається під час навчання у вищому навчальному закладі. Вона може здійснюватись як під час аудиторних занять, так і під час позааудиторної діяльності (факультативи, гуртки, ознайомча практика, стажування на посаді).
Професійно-психологічна підготовленість працівників правоохоронних органів формується й підвищується у процесі всієї служби. Професійно-психологічна підготовка носить переважно практичний характер. Особливо значною є практична спрямованість професійно-психологічної підготовки під час її проведення безпосередньо у підрозділах ОВС, під час службової діяльності й виходячи з її конкретних потреб.
Отже, професійно-психологічну підготовку можна розглядати як комплекс взаємопов´язаних заходів, спрямованих на формування та розвиток професійно важливих психологічних знань, умінь, психологічних якостей та станів працівника органів внутрішніх справ для більш ефективного виконання професійної діяльності.
Останнім часом професійно-психологічній підготовці працівників ОВС приділяється значна увага і розробляється відповідна система її реалізації. Під системою професійно-психологічної підготовки працівників системи ОВС України слід розуміти сукупну узгоджену діяльність спеціальних підрозділів психологічного забезпечення, науково-дослідних установ, навчальних закладів, практичних органів та внутрішніх військ МВС України, що спрямована на підвищення ефективності їх оперативно-службової діяльності та боєздатності шляхом цілеспрямованого використання науково обґрунтованих форм, методів і засобів професійної психології.
Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності вирішення професійних завдань реалізується у двох основних напрямках. По-перше, це психологічне забезпечення й (або) супроводження конкретних професійних функцій (діяльності). По-друге, професійно-психологічне удосконалення особистості фахівця, формування та розвиток не лише професійно важливих якостей, але й особистісних диспозицій, що забезпечують орієнтацію і готовність працівника підрозділу швидкого реагування до якісного виконання діяльності.
Основними формами професійно-психологічної підготовки є: психологічна просвіта та систематичне ознайомлення працівників ОВС з інформацією про закономірності функціонування людської психіки в звичайних та екстремальних умовах діяльності, можливі психічні реакції на стрес-фактори службової діяльності, формування навичок ефективної комунікації з людьми. її інтенсифікація має здійснюватися шляхом розробки наукових основ процесу навчання (на широкому міждисциплінарному базисі), створення навчальних програм та автоматизованих навчальних систем, формалізації методів навчання, використання передового педагогічного досвіду.
Професійно-психологічна підготовка працівників повинна здійснюватися за такими напрямками:
- розвиток базових фізичних та психологічних можливостей людини, її структурно-функціональних та системних якостей, що вбирають в себе анатомо-фізіологічний та психофізіологічний рівні;
- соціальний розвиток людини, становлення її системно-структурних якостей як суспільного індивіда, як соціально активної особистості;
- формування світогляду людини, її інтелектуального та емоційно-мотиваційного становлення.
У процесі професійно-психологічної підготовки формується готовність до службової діяльності як системна якість особистості, що є важливою умовою ефективної службової діяльності працівника.
На основі знань та навичок, що відносяться до визначеного виду службової діяльності, формуються професійні уміння, які забезпечують здатність працівника ефективно виконувати дії відповідно до мети та умов оперативно-службової діяльності.
Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС реалізується у процесі цілеспрямованої і спеціально організованої навчально-виховної діяльності. Методи, які використовуються у процесі підготовки до професійної діяльності, мають відповідати наступним вимогам.
По-перше, перехід від інформативних до методів активного навчання і форм навчання, що передбачають включення елементів проблемності, наукового пошуку. Це дозволяє здійснити перехід від запам´ятовування і відновлення інформації до її розуміння і застосування.
По-друге, при такій організації взаємодії викладача і тих, хто навчається, акцент зроблено на самостійній пізнавальній діяльності останніх, а не на навчальній діяльності викладача.
По-третє, активізуючі, ігрові, розвивальні методи і форми організації навчально-виховного процесу дозволяють відтворювати, моделювати умови майбутньої професійної діяльності, поєднувати теоретичні знання з їх практичним застосуванням уже під час навчання у ВНЗ, сприяючи набуттю досвіду здійснення способів діяльності.
По-четверте, варіативне застосування зазначених методів і форм стимулює мотивацію, інтерес, потреби, формує позитивне ставлення до професійної діяльності.
Професійно-психологічну підготовку доцільно здійснювати не тільки на заняттях із дисциплін психологічного циклу (психологія, юридична психологія, психологія слідчої діяльності та ін.), але й у процесі вивчення інших спеціальних навчальних дисциплін.
Пріоритетне значення в методиці проведення занять із професійно-психологічної підготовки має психологічне моделювання завдань майбутньої професійної діяльності, її умов і труднощів. Моделювання професійних ситуацій активізує мислення, уяву, пам´ять, що сприяє закріпленню знань, формуванню вмінь та навичок, а за багаторазового повторення сприяє їх удосконаленню і розвитку. Моделювання реалізується шляхом застосування комплексу педагогічних і психологічних засобів, способів, прийомів.
Існує два взаємопов´язані шляхи психологічного моделювання. Перший шлях - наближення зовнішніх умов занять до реальних умов професійних дій, тобто відтворення їх зовнішньої картини («обличчя»). Це дозволяє фахівцям, які навчаються, не на словах, а безпосередньо сприймати реальність і певною мірою відчути себе учасниками реальних подій. Зовнішня картина навчальної обстановки, схожа на реальну, створюється виконанням (програванням) професійних дій, ускладненням їх завдань, створенням зовнішніх труднощів їх вирішення, вибором умов, часу, місця, освітленості, імітацією психогенних чинників, створенням перешкод, введенням в обстановку протиборчих сил, навчальним фактичним використанням засобів індивідуального захисту, спецзасобів, зброї.
Другий шлях - наближення внутрішніх умов (психічних станів, переживань, напруги психологічних якостей, подолання психологічних труднощів й т. ін.) до тих, які будуть у них під час виконання професійних дій у складних умовах (відтворення «душі» реальних дій та обстановки). Для цього потрібне насичення занять складними завданнями, підвищеною відповідальністю, перешкодами, обмеженням часу, труднощами розуміння й оцінки обстановки, елементами ризику, небезпеки, раптовості, незвичності, швидкої зміни обстановки, могутньої протидії злочинного елементу (який зовсім не займається грою в піддавки), самостійності, психологічних проблем, інтенсивним нарощуванням труднощів, тривалістю великих навантажень тощо.
Методика занять будується правильно, якщо для моделювання реальності використовуються обидва шляхи у взаємозв´язку й необхідних пропорціях. При цьому акцентується увага на моделюванні мотиваційних, пізнавальних, емоційних та вольових явищ і труднощів у комплексі й окремо.
У процесі професійно-психологічної підготовки доцільно приділяти увагу формуванню і розвитку професійного мислення, яке по суті є творчим, проблемним. З цією метою у процесі професійно-психологічної підготовки можуть бути використані методи проблемного навчання.
Застосування методів проблемного навчання у підготовці працівників ОВС до професійної діяльності обумовлене науковими фактами, що доведені психологічною і педагогічною теорією і практикою. Зокрема, проблемне навчання:
- сприяє формуванню професійного проблемного мислення;
- сприяє формуванню мотивації та інтересу як до навчання, так і до професійної діяльності;
- дозволяє сформувати здатність переносити раніше засвоєні знання та уміння в нову ситуацію;
- дозволяє комбінувати нові способи розв´язання на основі раніше відомих;
- дозволяє знайти оригінальні рішення, не застосовуючи раніше відомі.
У процесі професійно-психологічної підготовки можуть бути використані спеціально розроблені проблемні ситуації професійного змісту. Наприклад, до працівників ОВС звернувся директор школи за фактом крадіжки зі шкільного кабінету хімії певних реактивів, які є вогненебезпечними і можуть бути використані для виготовлення вибухівки. Є декілька підозрюваних - учні 11 класу. Проаналізуйте ситуацію та дайте характеристику слідчих дій.
Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС може здійснюватися з використанням ігрових методів навчання, зокрема ділових ігор професійної спрямованості.
Використання ділових ігор у процесі професійно-психологічної підготовки обумовлено такими причинами:
- ділова гра виступає як інструмент формування рис та якостей особистості професіонала;
- активізує навчальну діяльність;
- сприяє підвищенню рівня сформованості пізнавальних інтересів, потреб, мотивів;
- дозволяє формувати професійні уміння та навички;
- у процесі гри набувається досвід соціальної взаємодії;
- виникнення емоційно-ціннісного ставлення до ситуацій, що розігруються;
- сприяє формуванню професійного творчого мислення.
Переваги застосування ділових ігор:
- мета гри більшою мірою відповідає практичним потребам тих, хто навчається. Ця форма організації підготовки усуває розбіжності між абстрактним характером навчального предмету та реальним характером професійної діяльності;
- гра сприяє глибинному осмисленню широкого спектра проблем;
- у грі формуються установки професійної діяльності, легше долаються стереотипи, коригується самооцінка;
- на відміну від традиційних методів, які передбачають домінування інтелектуальної сфери, у грі виявляється особистість у цілому;
- гра стимулює включення рефлексивних процесів, надає можливість інтерпретації, осмислення одержаних результатів;
- навчальний процес стає мотивованим і емоційно насиченим;
- відбувається підготовка до професійної діяльності, формуються навички і вміння: курсанти навчаються застосовувати свої знання;
- післяігрове обговорення сприяє закріпленню знань.
Великі можливості має здійснення професійно-психологічної підготовки на заняттях з різних навчальних дисциплін за умов створення й удосконалення матеріальної бази: навчальний полігон (наприклад, модель перехрестя натуральної величини з житловими будинками, магазином, будівлею суду, з підземним переходом, кіосками, автомашинами тощо); майданчики для емоційно-вольових вправ (зі спорудами, під час роботи на яких у тих, хто навчається, виникають хвилювання, тривога, страх, побоювання, виникає необхідність прояву волі, уміння оволодіти собою й примусити себе зробити те, що вимагає викладач (наприклад, бум-колода, по якій треба пройти, але розташована вона на висоті 2-2,5 м; глибока яма шириною 2 м, через яку треба перестрибнути; місток, що сильно хитається, без поручнів і проходить через водну поверхню, й т. ін.; психологічна смуга перешкод із двома паралельними лініями перешкод; навчальні кімнати, обладнані під магазин, хол банку тощо).
Для проведення психологічного тренінгу щодо розвитку професійних якостей, оволодіння психологічними техніками потрібні альбоми з фотографіями, серії слайдів, діафільми, набори різних тренувальних предметів, відеофільми тощо. Використовується, наприклад, самостійно знятий фільм щодо запам´ятовування осіб, які знаходяться в розшуку, та їх впізнання. Демонструється перший кадр - фотографія чоловіка. Тим, хто навчається, дається завдання: протягом 10 с запам´ятати його особливості. Демонструється другий кадр, на якому розміщено 5-10 фотографій чоловіків, серед яких може бути, а може і не бути розшукуваний. Причому фотографія останнього не є ідентичною тій, що запам´ятовувалася: це фотографія, зроблена в іншому ракурсі, в інший час, можливо, в головному уборі, з вусами, на зріст, у компанії. Тим, хто навчається, пропонується відповісти на питання: «Чи є серед них розшукуваний? На якій фотографії він?».
Аналогічними є подальші 5-10 і більше вправ, але ускладнюються фотографії, зменшується час на запам´ятовування і розпізнавання. Також можуть бути використані набори слайдів (або відеофільми) щодо запам´ятовування словесного портрета й розпізнавання осіб на його основі, розшуку осіб на основі комбінованого, мальованого портрета й т. ін.). Завдання для тих, хто навчається: «Знайдіть усі відмінності», або «За 10 с знайти максимум розрізняльних ознак».
Можливими є тренування на місцевості з визначення відстаней до різних об´єктів, висот об´єктів, зросту людей. Можна використовувати вправи для розвитку професійної пам´яті. На основі таких занять тренується пам´ять на інструкції, адреси, прізвища, номери автомашин, номери телефонів, паспортні дані, можливий розвиток якостей уяви, уваги, мислення й іншого. Можливі тренування з визначення інтервалів часу, різних звуків, запахів, відчуття предметів на дотик.
Одна з нових форм розвитку окремих якостей - професійні психотехнічні ігри. Вони проводяться в групах, найчастіше попарно тривалістю 10-20 хв. Наведемо приклад однієї з таких ігор.
Гра «Німий». Одному з пари тих, хто навчається («німому»), видається текст розміром з півсторінки (вирізка з газети), де описується кримінальна або життєва ситуація. Його завдання - жестами й мімікою (не видаючи звуків) передати другому зміст тексту. Завдання другого - зрозуміти, а потім розповісти, що він зрозумів. Мета гри: навчити першого раціонально й виразно користуватися мімікою та жестами, а другого - стежити за партнером по спілкуванню, його жестами й мімікою, щоб потім у діловому спілкуванні з громадянами використовувати цю звичку, а не тільки сприймати інформацію на слух. Проводиться розбір гри, яка у подальшому повторюється зі зміною ролей і на новому текстовому матеріалі.