Економічна дипломатія та економічна безпека України
2.1. Політичні цілі та засоби економічної дипломатії
Економічна дипломатія – це офіційна діяльність спеціальних органів зовнішніх від-носин зі здійснення цілей і вирішення завдань зовнішньої політики держав, а також захисту прав та інтересів держав за кордоном. Під впливом економічних завдань проводились зміни у самій дипломатичній діяльності. Але політичні складові завжди домінували і продовжують домінувати, навіть якщо не обмежуються тільки політичними вимогами.
Всі види дипломатії пов’язані з економічною проблематикою. До основних із них слід віднести парламентарну, економічну, культурну дипломатії, інформаційну діяльність та дипло-матії технічної допомоги, військової сфери, обмеження озброєння, розвідувальну диплома-тичну діяльність окремих груп та індивідуумів.
Фактично під виглядом багатоукладності видів дипломатії мова йде про політичне за-безпечення зарубіжних інтересів різного типу. Великий капітал у своєму русі за кордон завжди відповідає напрямку загальної іноземної політики. Через те інвестор, перш ніж підписати угоду про нову закордонну операцію, завжди наводить довідки у міністерств про погляд уряду на розвиток ділових відносин з тією стороною, в якій він передбачає розмістити свій капітал.
Політичні стандарти економічної дипломатії в Статуті ООН слід вважати концент-рованим проявом співвідношення економіки і політики в системі сучасного світового співто-вариства. Політичні цілі економічної дипломатії наступні: позбавити прийдешні покоління від війни; знову затвердити віру в основні права людини, в достоїнство і цінність особистості, у рівноправність чоловіків та жінок, рівність великих і малих націй, створення умов, при яких можливо дотримуватися справедливості та поваги; сприяння прогресу і покращення умов життя.
Вирішення проблем і досягнення певних цілей виходять із доповіді Генерального секретаря ООН, яка включає наступні розділи:
– виміри розвитку – світ як фундамент;
– економіка як фундамент;
– навколишнє середовище як основа сталості, справедливості, як один з принципів суспільства;
– демократія як сучасне управління;
– ООН і розвиток – інформація, знання, консенсус;
– норми, стандарти і договори, оперативна діяльність;
– встановлення пріоритетів і координація;
– надії, які дають розвиток.
Економічна дипломатія України має наступні цілі:
– захист економічних інтересів країни та прав суб’єктів підприємницької діяльності в державі перебування;
– сприяння розвитку торговельно-економічних зв’язків, залученню іноземних інвес-тицій у пріоритетні сфери економіки і виконанню міжнародних договорів країни, укладених із державою перебування;
– інформування органів державної виконавчої влади про цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування стосовно товарів, що експортуються;
– підготовка висновків щодо доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кре-дитів із держави перебування, виходячи із запропонованих державою перебування цін, та-рифів, кредитних ставок тощо.
Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торговельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
а) торговельно-політичну, яка:
– вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції провідних галузей держави перебу-вання, кон’юнктуру ринку товарів та послуг, надає інформацію з цих питань в центральні органи зовнішніх зносин, державної виконавчої влади, установи та організації;
– розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності торговельно-економічних зв’яз-ків з державою перебування;
– здійснює заходи щодо захисту інтересів держави, прав та законних інтересів суб’єк-тів підприємницької діяльності в державі перебування, інформує про дотримання суб’єктами підприємницької діяльності держави перебування зобов’язань за міжнародними договорами, сприяє налагодженню та розвитку прогресивних форм співробітництва, а також встановлює контакти з державними установами, організаціями, суб’єктами підприємницької діяльності держави перебування;
б) оперативну, яка передбачає:
– здійснення заходів щодо забезпечення інтересів держави, дотримання правил між-народної торгівлі суб’єктами підприємницької діяльності при здійсненні ними зовнішньо-економічних операцій;
– участь у роботі міжнародних економічних організацій та їхніх органів із питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва;
– надання допомоги суб’єктам підприємницької діяльності в організації, участі та про-веденні в державі перебування торговельно-промислових, науково-технічних виставок, яр-марків тощо;
– вжиття заходів для залучення суб’єктів підприємницької діяльності держави пере-бування до участі у виставках, ярмарках, тощо;
– сприяння запозиченню передового досвіду в галузі демонополізації економіки, при-ватизації, конверсії воєнно-промислового комплексу, розвитку структур ринкової економіки; ведення обліку суб’єктів підприємницької діяльності держави перебування, які застосовують обмежувальну ділову практику або несумлінно виконують взяті зобов’язання.
в) інформаційну, яка включає:
– інформування суб’єктів підприємницької діяльності держави перебування щодо пра-вових, економічних та інших умов їхньої діяльності в державі;
– сприяння в установленні контактів із заінтересованими партнерами;
– аналіз та узагальнення за дорученням державних органів зовнішніх зносин суб’єктів підприємницької діяльності держави перебування, які виходять на ринок держави.
Серед нових засобів економічної дипломатії слід виділити наступні:
1) поглиблення змісту поняття “міжнародний економічний порядок”, особливо в таких областях як свобода товарообміну і руху капіталів, усунення нетарифних бар’єрів, недопу-щення порушення правил конкуренції;
2) використання можливості регіонів, особливо таких нових регіональних утворень як НАФТА (Асоціація вільної торгівлі Південної Америки, включаючи США, Мексику і Канаду), МЕРКОСУР (південно-американське угрупування: Аргентина, Бразилія, Уругвай і Парагвай), АФТА (зона вільної торгівлі: 10 країн від Бірми до Індонезії), АТЕС (Азіатсько-Тихоокеан-ський Економічний Форум: 18 країн), а також проект Зони вільної торгівлі Америки (ЗВТА), який об’єднав 34 країни, СНД, ГУАМ, Європейський Союз тощо;
3) змусити працювати владу на будь-якому рівні відповідальності.
По-перше, економічна дипломатія має з певною визначеністю взяти уроки з втрати державами монополії на управління зовнішньоекономічною політикою і внести ясність у розподіл відповідальності між СОТ, МВФ, МБРР, НАФТА, ЄС.
По-друге, економічна дипломатія має стимулювати про стирання меж між зовнішньою і внутрішньою політикою.
Реальність на цьому етапі є такою: без ефективного представлення економічних ін-тересів України “назовні” всі зусилля щодо інтеграції до світового політичного простору будуть марними, тобто без змін і нових засобів економічної дипломатії політичні цілі не будуть досягнуті.
Інтеграція України в Європейський Союз буде недосяжною, якщо Україна не стане для Європи перспективним економічним партнером. Вже зараз необхідно задіяти весь екс-пертний потенціал для вироблення нових моделей співпраці з ЄС. Треба максимально ви-користати шанси, які відкриваються перед нами завдяки розширенню ЄС і навчитися про-тидіяти його негативним наслідкам. Де як не тут має проявити свою професійність вітчизняна економічна дипломатія.
Інтенсивність нашої економічної співпраці як з Європою, так і з іншими партнерами залежить від двох ключових факторів: динаміки нашого власного розвитку і ефективності на-шої економічної дипломатії. Без вироблення нової філософії діяльності у сфері зовнішніх зно-син, без глибокої структурної реформи всієї системи зовнішньоекономічних зв’язків та знач-них кадрових зрушень буде важко говорити про проведення ефективної економічної дипломатії.
Нова філософія зовнішньої політики полягає в тому, що всі політичні питання необ-хідно розглядати крізь призму національних економічних інтересів. Україна принесла дос-татньо жертв на вівтар світової безпеки, щоб мати повне право зосередитися на власних інтересах. До того ж, після шістнадцяти років незалежності ми добре знаємо ціну запевнень в політичній підтримці, не підкріплених економічно. Яскравий приклад у цьому плані – від-сутність адекватної компенсації з боку міжнародного співтовариства за виведення з експ-луатації Чорнобильської АЕС.
Ні в МЗС, ні в Мінекономіки, ані в закордонних дипломатичних представництвах не може бути достатньо вагомих причин, аби відмовити в допомозі вітчизняному виробнику чи іноземному інвестору. Всім має бути зрозуміло: те, що вигідно українському виробнику – ви-гідно і Україні. Структурна реформа передбачає створення відлагодженої системи забез-печення економічних інтересів України за кордоном, яка у нас, на жаль, поки що відсутня. На місці окремих структур, що працюють самі по собі, без належної координації та ритму, має з’явитися єдиний механізм. На вістрі його повинні перебувати мобільні, активні закордонні представництва, а посередині – чутливий координаційний та мозковий центр. Цей універ-сальний механізм має ефективно працювати як на залучення іноземних інвестицій, так і на представлення національних економічних інтересів за кордоном.
Для цього нам необхідно більш уважно знов подивитися на роль і місце торговельно-економічних місій. Чи повинні вони займатися лише питаннями суто зовнішньоекономіч-ними? Можливо варто розширити діапазон їхньої роботи. Адже економізація в її повному розумінні не обмежується лише на торговельно-економічному та інвестиційному співробіт-ництві. Є інші прибуткові форми роботи, зокрема, розвиток туризму, питання розумного справ-ляння податків, митна співпраця.
Крім забезпечення більш ефективної координації, економізація потребує нового кад-рового зміцнення. Українська дипломатія повинна комплектувати зовнішньоекономічний на-прям компетентними, молодими менеджерами із відмінним знанням іноземних мов. Кожен український посол, кожен дипломат – це представник не лише політичних, але й економічних, культурних, наукових, освітніх інтересів держави. У посольствах України вже достатньо політиків. Там не вистачає економістів нової генерації, менеджерів, добре інформованих і здатних швидко діяти. На цьому напрямі потрібні конкретні дії, спрямовані на перспективу.
Ще одним важливим чинником у контексті створення сучасної системи зовнішніх економічних зносин є розширення мережі представництв Української спілки промисловців та підприємців. Ми потребуємо нового погляду на можливості та перспективи УСПП. У багатьох країнах Заходу присутні зразки успішної діяльності на міжнародній арені подібних об’єднань, які є найбільш близькими до повсякденних потреб національного виробника.
Очевидно, що будь-які ділові та бізнесові контакти не матимуть майбутнього, якщо не буде забезпечено їхньої стабільності та регулярності. Ключова запорука цього – наявність максимально зручного та ефективного транспортного сполучення, передусім авіазв’язку. Тут нам також є над чим подумати. Ми мусимо мати прямий і регулярний авіазв’язок з нашими ключовими економічними партнерами. У цьому плані необхідно мати єдину спільну позицію.
Нарешті, говорячи про економізацію зовнішніх зносин, неможливо не повернутися до проблематики залучення іноземних інвестицій в Україну. Якби компетентна експертна думка в сполученні з глибоким аналізом наших можливостей стала реальністю, то іноземні інвестори почувались би в Україні не менш комфортно, ніж в тій же Польщі чи Угорщині. У нас, на жаль, все ще не сформований стабільний механізм залучення іноземних інвестицій та їх захисту всередині країни. У цьому плані можливо варто подумати над створенням в Україні системи захисту іноземних інвесторів та вирішення суперечок, які часто торкаються ком-петенції різних державних установ. З урахуванням нової ситуації в національній економіці нам слід подумати над розробкою спеціальної програми залучення іноземних інвестицій, насамперед, у ті економічні галузі, від яких залежать першочергові завдання структурної перебудови промисловості, розвитку сільського господарства та інфраструктури країни. Наша діяльність на всіх цих напрямках буде більш узгодженою, якщо для неї буде створена солідна концептуальна основа.
Економічний розвиток може створити в Україні нову ситуацію, в тому числі у зовнішньо-економічній сфері. Ми лише починаємо осмислювати і звикати до цієї нової ситуації, на-слідком якої стане нове самоусвідомлення народу. Україна повинна позбутися синдрому європейського аутсайдера і звикати до ролі самодостатньої країни, яка може впливати на європейські справи. Слід почати вірити у власні сили і власний потенціал, переконати світ у перевагах співпраці з Україною, донести до нього ті перспективи, які відкриваються в нашій державі. На економічну дипломатію в цьому плані покладається ключове державне завдання. Тут все залежить від нашої професійності та енергійності.
Отже, економічна дипломатія має функціонувати за допомогою нових засобів її розвитку, виходячи із визначених політичних цілей України.