• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 2

§ 4. Підстави господарсько-правової відповідальності

Підстави притягнення до відповідальності в господарському праві співпадають із загальними підставами притягнення до юридичної відповідальності, за винятком заходів оперативного впливу, які є виключною особливістю покладення відповідальності на винну в правопорушенні особу і можливістю попереднього врегулювання в претензійному порядку господарських спорів.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (підставою застосування господарських санкцій) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відмінними рисами господарсько-правової відповідальності від інших видів юридичної відповідальності (цивільно-правової, адміністративної та ін.) є те, що вона настає незалежно від вини правопорушника.

Отож підстави відповідальності в господарській діяльності, на думку Т. В. Колісника, бувають: 1) правосуб’єктні; 2) нормативно-правові; 3) юридико-фактичні.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сторони договору можуть передбачити певні обставини (форс-мажор), які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов’язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Засновники суб’єкта господарювання не відповідають за зобов’язаннями цього суб’єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення цього суб’єкта. Так, засновники ТДВ, ПТ та повні учасники командитного товариства з метою погашення боргових зобов’язань самих товариств додатково відповідають належним їм на праві власності майном.

Своєрідність господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що склад господарського правопорушення залежить від виду такої відповідальності і складається з чотирьох елементів:

1) факту протиправної господарської поведінки - поведінки господарюючого суб’єкта, що суперечить вимогам закону або договору;

2) наявності збитків чи інших негативних наслідків для інших учасників господарських правовідносин: втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) витрат суб’єкта господарювання, неотриманого прибутку, підриву репутації підприємства; при цьому необхідно довести не лише наявність збитків, але й їх розмір;

3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вини, про наявність якої в господарському праві свідчать два елементи: а) наявність у суб’єкта господарських відносин реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків); б) неприйняття ним усіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.