• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 2

§ 2. Види господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правову відповідальність можна класифікувати за різними критеріями, зокрема:

1. Залежно від структури правопорушень господарсько-правова відповідальність буває:

- часткова - у разі, якщо в господарському зобов’язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов’язаних суб’єктів, кожний з управнених суб’єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов’язаних суб’єктів повинен виконати зобов’язання відповідно до частки цього суб’єкта, визначеної зобов’язанням (ч. 1 ст. 196 ГК України);

- солідарна - цей вид відповідальності може застосовуватися в умовах, установлених законом чи договором, і можливий лише тоді, коли є кілька суб’єктів господарювання на боці боржника. Кредитор може вимагати сплати штрафних санкцій чи покриття збитків як від будь-якого учасника, так і від усіх разом (у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов’язаний відшкодувати збитки суб’єкту, якому завдано збитків (ст. 227 ГК України);

- субсидіарна (додаткова) - договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (члени виробничого кооперативу несуть за зобов’язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу (ч. 1 ст. 108 ГК України).

2. За обсягом відповідальності правопорушника господарсько-правова відповідальність поділяється так:

- повна - полягає у відшкодуванні (компенсації) шкоди, завданої правопорушенням, у еквівалентному (рівному) розмірі. Означає відшкодування контрагенту чи державі усіх видів збитків (шкоди): втрат чи пошкоджень майна, понесених додаткових витрат, неотриманних доходів у повному обсязі (громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч. 2 ст. 128 ГК України);

- обмежена - передбачає встановлення меж розміру збитків, які підлягають відшкодуванню. У нормах права, що визначають обмежений розмір відповідальності, встановлюється максимальний розмір збитків або припис не стягувати з боржника певні види збитків (якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності (ст. 219 ГК України). У таких випадках розмір завданої правопорушенням шкоди перевищує розмір відшкодування;

- підвищена - цей вид відповідальності передбачає відшкодування збитків у більшому розмірі, ніж розмір завданої майнової шкоди. Наприклад, за статтями 230, 231 ЦК України у разі вчинення правочину під впливом обману або насильства винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. Підвищений розмір відповідальності може встановлюватися і домовленістю сторін.

3. Залежно від видів зобов’язань господарсько-правова відповідальність буває:

- відповідальність в організаційно-господарських зобов’язаннях - зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, внаслідок яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (в разі якщо суб’єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, АМК України має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень (ч. 3 ст. 40 ГК України);

- відповідальність у майново-господарських зобов’язаннях - зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання цього зобов’язання, що випадково виникла після прострочення (ч. 1 ст. 220 ГК України).

Залежно від інших критеріїв виділяють інші види господарської відповідальності.