Господарське право України. Частина 2
§ 1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності
Однією з центральних і дискусійних проблем господарського права є з’ясування питання про те, чим є господарсько-правова відповідальність, у чому полягає її сутність, якими є її зміст та виконувані відповідним правовим інститутом функції. Обов’язок нести юридичну відповідальність завжди є додатковим і в більшій мірі негативно впливає на економічну діяльність суб’єкта господарювання навіть у тому випадку, якщо вона не має немайнового характеру.
Обґрунтовуючи відсутність повностадійної видової відповідальності в господарських правовідносинах, В. П. Мозолін стверджує, що створювачі і прихильники господарського права під час порушення його норм вимушені були вдаватися до використання цивільно-правового й адміністративно-правового видів відповідальності, але не якого-небудь єдиного виду підприємницької відповідальності, яку вони через об’єктивні наукові і практичні причини не спроможні були запропонувати державі для включення її в законодавство.
За ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. З буквального розуміння змісту наведеної норми похідним є те, що господарсько-правова відповідальність - це, по-перше, відповідальність за господарські правопорушення, і по-друге, така відповідальність існує лише у сфері господарювання. Зважаючи на те, що чинне законодавство України не містить легального визначення господарсько- правової відповідальності, в юридичній літературі здійснено спроби дати базове визначення вказаної категорії.
Характерні (видові) ознаки господарсько-правової відповідальності:
1) суб’єктами господарсько-правової відповідальності є переважно суб’єкти господарювання, хоча не виключена можливість її застосування і до інших учасників відносин у сфері господарювання у випадках і в порядку, передбачених ГК України (господарсько-правова відповідальність осіб, які не є підприємцями, виникає, якщо вони виступають засновниками суб’єктів господарювання, в порядку, встановленому установчими документами і законом, наприклад, у разі несвоєчасного сплачування внесків до статутного фонду господарського товариства - згідно з ч. 3 ст. 88 ГК України);
2) така відповідальність є реакцією на протиправну поведінку суб’єкта господарювання, яка може виражатися у конкретному факті (недостача поставленого товару, псування товару або знищення товару) або порушенні правил здійснення господарської діяльності (порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності, порушення вимог економічної конкуренції тощо);
3) ця відповідальність полягає у зменшенні благ суб’єкта господарювання, однак вона спрямована не на саму особу суб’єкта господарювання, а на його майнову базу. Виняток можуть становити випадки застосування адміністративно- господарських санкцій організаційного характеру (скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання та його ліквідації у разі здійснення ним діяльності, що суперечить закону чи установчим документам);
4) даний вид відповідальності передбачається в законі та/або договорі (законодавством передбачена відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції (ст. 216 ГК України);
5) забезпечується державним примусом, що виражається у реалізації заходів відповідальності судовими або іншими державними органами (згідно із ч. 5 ст. 231 ГК України у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішено в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони);
6) застосовується як за принципом вини (для відшкодування збитків суб’єкт, права та законні інтереси якого порушено, повинен довести: факт і розмір збитків; протиправність поведінки іншого суб’єкта господарських правовідносин; причинний зв’язок між поведінкою винної сторони та збитками; відсутність своєї вини у їх виникненні або запобіганні збиткам (гл. 25 ГК України), так і без врахування її наявності (у разі порушення суб’єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов’язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету (ч. 1 ст. 242 ГК України).
Господарсько-правова відповідальність - це несення суб’єктами господарювання несприятливих економічних та/або правових наслідків у результаті застосування до них передбачених законодавством санкцій за господарські правопорушення.
Важливу роль в організації господарської діяльності відіграють принципи господарсько-правової відповідальності, закріплені в ст. 216 ГК України, згідно з якими:
- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
- передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
- сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі;
- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення чи обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Тому незалежно від форми стимулюючого впливу господарсько-правова відповідальність може спрямовувати свою дію як на приватні економічні інтереси суб’єкта господарювання, так і на публічні інтереси, носієм яких виступає орган державної влади та місцевого самоврядування, наділений господарською компетенцією. За таких обставин господарсько-правова відповідальність виступає правовим засобом забезпечення (дотримання) загального господарського правопорядку, що опосередковує приватні та публічні інтереси у сфері господарювання.
В юридичній науці невирішеною залишається проблематика співвідношення категорій «відповідальність» і «господарські санкції». Згідно із ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями вважаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Порівнюючи положення ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 217 ГК України, підкреслимо, що тлумачення поняття «господарсько-правова відповідальність» розкривається через поняття «господарські санкції». Тобто правовим засобом реалізації відповідальності у сфері господарювання є господарські санкції як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, наслідком застосування яких є настання несприятливих економічних та/або правових наслідків.
Повністю погоджуємося з думкою про те, що саме на стадії реалізації господарсько-правової відповідальності санкція вичерпує свою дію, а правопорушник притягується до відповідальності. Таким чином, господарсько-правова відповідальність є правовим засобом впливу на економічні інтереси учасника відносин у господарській сфері, який вчинив правопорушення. Тобто можливість притягнення до господарсько-правової відповідальності є тим стимулом, який покликаний запобігати господарським правопорушенням і забезпечувати належну організацію та управління господарською діяльністю.