• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 2

§ 2. Поняття фінансової установи та умови її створення і діяльності

Окресливши коло послуг, які визнано фінансовими послугами, виникає потреба у вирішенні питання, пов’язаного із суб’єктним складом ринків фінансових послуг. За таких обставин ми зможемо вести мову про загальне і спеціальне законодавство, яке встановлює правове становище таких учасників і особливості здійснення операцій, пов’язаних з наданням фінансових послуг. Так, загалом закріплено, що учасники ринків фінансових послуг - особи, які згідно із законом мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об’єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Виходячи з наведеного, доцільно встановити коло учасників ринків фінансових послуг. До них необхідно віднести осіб, які надають фінансові послуги, та осіб, які споживають такі послуги. У свою чергу, особи, які надають фінансові послуги, поділяються на фінансові установи і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. Важливим елементом за таких умов є встановлення виключення, пов’язаного з можливістю надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів. Таке право має лише кредитна установа за умови наявності у неї відповідної ліцензії.

Взагалі учасниками ринків фінансових послуг вважаються:

- фінансова установа (з наданням можливості об’єднуватися у саморегулівні організації);

- фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які на підставі ліцензії уповноваженого державного органу наділяються правом надавати фінансові послуги;

- уповноважені органи державної влади, до компетенції яких входить регулювання і контроль ринків фінансових послуг;

- споживачі послуг.

Враховуючи окреслене нами коло учасників ринків фінансових послуг і практику застосування законодавства про державне регулювання ринків відповідних послуг, важливо зауважити, що основними суб’єктами, яким належить пріоритет у наданні фінансових послуг, є фінансові установи.

Чинне законодавство у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» містить легальне визначення категорії «фінансова установа». Так, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.

Стосовно організаційних правил створення і функціонування фінансових установ важливо зауважити, що фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень. Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами, за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Слід зауважити, що особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У випадку, якщо за законодавством надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на надання таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов’язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. Виходячи з викладеного, варто констатувати, що правоздатність фінансової установи є спеціальною, оскільки вимагається обов’язковість внесення запису до державного реєстру. Дієздатність такого суб’єкта може бути обмежена отриманням відповідної ліцензії, якщо це передбачається Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та спеціальними законами, що пов’язано з видом послуг, які надаються фінансовою установою.

Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, установленим нормативно-правовими актами;

2) внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають установленим законом вимогам.

Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою установою, здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою відповідним органом державного регулювання ринків фінансових послуг, та інших документів, перелік яких установлений законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Аудиторські перевірки фінансових установ можуть проводитися аудиторами, які:

1) мають відповідний сертифікат;

2) не мають взаємовідносин щодо права власності з фінансовою установою, діяльність якої перевіряється, не мають заборгованості перед цією установою або іншого конфлікту інтересів;

3) внесені до відповідних реєстрів, що ведуться державними органами, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Порядок ведення реєстру визначається відповідним державним органом, який здійснює регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Фінансові установи мають право на добровільних засадах об’єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об’єднань визначаються відповідно до законів України. Об’єднання фінансових установ набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Об’єднання фінансових установ набуває статусу саморе- гулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

Чинним законодавством передбачено низку заборон стосовно діяльності самих фінансових установ, зокрема таких:

- фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;

- фінансовим установам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Однак наявність заборон у чинному законодавстві є не єдиним каменем спотикання діяльності фінансових установ, оскільки необхідно враховувати також і обов’язки, невиконання яких може викликати низку превентивних заходів з боку контролюючих органів держави. Одним із таких головних обов’язків фінансових установ є ідентифікація клієнтів і осіб, які представляють їх інтереси. Фінансова установа зобов’язана ідентифікувати відповідно до законодавства України:

- клієнтів, які відкривають рахунки у фінансовій установі та/або укладають договори про надання фінансових послуг;

- клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

- осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Для ідентифікації клієнта - юридичної особи фінансова

установа має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, фінансова установа має ідентифікувати фізичних осіб з істотною участю в цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує фінансова установа з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом фінансова установа відмовляє у здійсненні обслуговування та/або наданні фінансових послуг та/або не відкриває рахунок, а в разі наявності раніше відкритих рахунків фінансова установа відмовляє у здійсненні обслуговування та/або не укладає договір про надання фінансових послуг. Для ідентифікації і вжиття заходів, передбачених законодавством для підтвердження особи клієнта - юридичної особи та для забезпечення спроможності фінансової установи виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу і програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, фінансова установа має право витребувати передбачену законодавством інформацію, що стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати фінансовій установі таку інформацію.

Для ідентифікації клієнта - фізичної особи та вжиття заходів, передбачених законодавством для підтвердження його особи, фінансова установа має право витребувати інформацію про неї в органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати фінансовій установі таку інформацію.