Економічна дипломатія та економічна безпека України
1.4. Міжнародні економічні інститути у сприянні розвитку економічної дипломатії
До міжнародних економічних інститутів, які безпосередньо функціонують у напрямку здійснень завдань економічної дипломатії відносяться: Міжнародний валютний фонд, Міжна-родний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство з інвестицій, Міжнародний валютний комітет, Європей-ський банк реконструкції і розвитку, Банк міжнародних розрахунків, Міжнародна організація праці та інші.
Серед міжнародних фінансових організацій центральне положення займає Міжна-родний валютний фонд (МВФ). Статті угоди МВФ, прийняті 22.07.1944 р. у Бреттон-Вудді, штаті Нью-Хемішір (США), на валютно-фінансовій конференції 44 країн Об’єднаних Націй, набули чинності 27.12.1945 р. МВФ почав проводити операції в березні 1947 р., тоді до нього входило 49 країн. Основний капітал складав 7,7 млрд дол. США. У 1973 р. у МВФ перебувало вже 125 країн-членів. Зараз він налічує більше 150 країн-членів. Штаб-квартира МВФ зна-ходиться у Вашингтоні. Відповідно до угод ООН МВФ став її спеціалізованою установою. Членами фонду є майже всі держави, включаючи Україну й інші країни СНД. Цілями еко-номічної дипломатії в межах діяльності фонду є:
– заохочення до співпраці в області валютної політики;
– сприяння збалансованому зростанню світової торгівлі;
– підтримка стабільності валют і впорядкування валютних відносин між державами;
– участь у створенні багатосторонньої системи платежів, а також усунення обмежень на трансферт валюти;
– надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.
Найвищим органом МВФ є Рада керівників, що складається з представників держав-членів. Кожен член МВФ має в Раді 250 голосів плюс 1 голос на кожні 100 тисяч доларів квоти країни. Це забезпечує вирішальну більшість голосів економічно розвиненим країнам. Тим-часовий комітет з 24 членів консультує Раду з питань, пов’язаних з контролем за світовою валютною системою та її адаптацією до змін, що відбуваються. Серед низки спеціальних механізмів Фонду можна відзначити Фонд перетворення систем, що надає фінансову допо-могу країнам, які зазнають труднощі в торговій і платіжній системах у зв’язку з переходом до ринкової економіки.
Виконавчим органом МВФ є виконавча рада. Вона веде повсякденні справи Фонду і складається з 24 виконавчих директорів. П’ять з них призначаються країнами з найбільшими внесками (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія).
Завданням фонду з моменту його утворення є встановлення твердих паритетів валют. Країни-члени МВФ погодилися встановити паритети своїх валют в золоті або доларах США і не змінювати їх без згоди фонду більш ніж на 10 %.
З метою пом’якшення і запобігання спалахам валютної кризи МВФ надає країнам-членам короткострокові (до 1 року) і середньострокові (до 3–5 років) кредити з розрахунку в середньому 2–3,5 % річних. Кредити надаються у формі купівлі-продажу національної валюти даної країни на еквівалент національної валюти інших країн-членів.
Центральною проблемою, що стоїть перед економічною дипломатією у рамках МВФ, була і залишається проблема забезпечення міжнародної ліквідності, тобто здатності країн безперешкодно проводити платежі за зовнішньоторговельними й іншими міжнародними операціями і вільно перетворювати активне сальдо платіжного балансу, що утворюється, на валюти, використовувані як засоби міжнародних розрахунків.
Всесвітній Банк (ВБ) є складним міжнародним утворенням, діяльність якого безпо-середньо пов’язана з функціями економічної дипломатії. Група установ Всесвітнього Банку, заснована в 1944 р., є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу на цілі розвитку. Банк, що надав у 2002 фінансовому році країнам-клієнтам позики на загальну суму 19,5 млрд дол. США, в даний час здійснює свою діяльність більш ніж у 100 країнах, що розвиваються, надаючи фінансову і консультаційну допомогу з метою підвищення рівня жит-тя і поліпшення життя бідного населення. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співпраці з державними органами, неурядовими організаціями і при-ватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і громадянським товариством і сприяють глибшому розумінню проблем розвитку.
Співвласниками Всесвітнього Банку є більше 184 країн-членів, інтереси яких пред-ставляють Рада керівників і Рада директорів, що знаходяться у Вашингтоні. Країни-члени є акціонерами Всесвітнього Банку і володіють правом ухвалювати остаточне рішення.
У систему Всесвітнього Банку входять чотири автономні установи, підлеглі прези-денту Банку: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); Міжнародна фінансова корпорація (МФК); Міжнародна асоціація розвитку (МАР); Багатостороннє агентство з ін-вестицій (БАІ). Загальна мета цих установ – сприяння економічному і соціальному розвитку менш розвинених членів ООН шляхом надання фінансової і консультативної допомоги і сприяння в підготовці кадрів. У рамках цієї загальної мети кожна установа здійснює свої функції.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) є одним з найбільших міжна-родних фінансових інститутів. Він був заснований у 1945 р. Його учасниками є переважна більшість держав, включаючи Україну і країни СНД. Його цілі:
– сприяння реконструкції та розвитку держав-членів шляхом капіталовкладень на виробничі цілі;
– заохочення приватних і іноземних інвестицій шляхом надання гарантій або участі в позиках та інших інвестиціях приватних інвесторів;
– стимулювання збалансованого зростання міжнародної торгівлі, а також підтримка збалансованого платіжного балансу шляхом міжнародних інвестицій в розвиток виробництва.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку, на частку якого припадає більше по-ловини річної суми кредитування, що надається Всесвітнім Банком, мобілізує майже весь об’єм необхідних йому фондів на фінансових ринках. МБРР, що є однією з найобережніших і консервативно керованих міжнародних фінансових установ, продає облігації та інші цінні папери, що є борговими зобов’язаннями, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпо-раціям, іншим банкам і приватним особам по всьому світу. МБРР стягує з своїх позичальників відсотки за ставками, що відображають вартість запозичення. Позики повинні погашатися протягом 15–20 років; до початку погашення основної суми позики передбачений 3–5-річний пільговий період.
Квота країни-члена в МБРР відповідає квоті в МВФ. Голоси розподілені пропорційно кількості акцій, якими володіє та чи інша країна. Найбільша частка голосів належить США (16,53 %), за ними слідують Японія (7,93 %), Німеччина (4,55 %), Франція (4,34 %) і Велико-британія (4,34 %).
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була заснована у 1960 р. як дочірня організа-ція МБРР, але має статус спеціалізованої установи ООН. В основному вона переслідує ті ж цілі, що і МБРР. Останній надає позики на більш пільгових умовах, ніж звичайні комерційні банки, і в основному державам, що повертають гроші. Статут МАР вступив в силу в 1960 р. Перше рішення про надання кредитів Гондурасу, Індії, Судану і Чилі було прийнято в 1961 р.
МАР надає безвідсоткові позики бідним країнам (в окремих випадках – на строк до 50 ро-ків) як у вільній конвертованій, так і в неконвертованій валютах. Бідними країнами визна-ються ті, у яких річний дохід на душу населення не більше 905 дол. США, які не можуть запозичувати у МБРР на звичайних для нього умовах. В даний час налічується 80 країн, що входять в цю категорію. У них проживає близько 3,2 млрд чоловік (65 % від загальної чисель-ності населення країн, що розвиваються). Приблизно 1,2 млрд цих людей мають щоденний дохід менше 1 дол. США. Коли валовий національний продукт країни перевищує поріг прий-нятний для МАР, держава не може більш одержувати безвідсоткові кредити МАР. Надалі вона вже може запозичувати у МБРР на умовах виплати відсотків. Фінансується МАР за рахунок внесків членів, додаткових внесків найбільш багатих членів, прибутків МБРР, повернення ра-ніше наданих кредитів.
Промислово розвинені країни проводять внески золотом або оборотною валютою, країни, що розвиваються, тільки 10 % своїх внесків вносять золотом або оборотною валютою, а інші 90 % – в національній валюті. Позики МАР є безвідсотковими терміном, як правило, на 50 років. Погашення їх передбачається починати через 10 років, причому в подальші 10 років з розрахунку по 1 % у рік, а в решту 30 років по 3 %. Позики надаються уряду або під його гарантію органам окремих адміністративних одиниць, приватним або громадським органі-заціям. Позики МАР надаються для фінансування будівництва електростанцій, шосейних доріг, залізниць і об’єктів сільського господарства.
МАР переслідує ті ж цілі, що і МБРР: зберегти країни, що розвиваються, в положенні сільськогосподарських придатків до економіки промислово-розвинених країн, створити сприят-ливі умови для приватних іноземних капіталовкладень і перекласти на платників податків, тобто на працюючих, витрати, пов’язані з будівництвом капіталомістких і нерентабельних для приватних підприємців об’єктів.
Починаючи з 1960 р., МАР надала майже 97 млрд дол. США приблизно 90 країнам, що складає більше 2 млрд дол. США в рік.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) є сьогодні найбільшою багатобічною са-мостійною спеціалізованою установою ООН, що надає кредити і пайове фінансування для здійснення проектів у приватному секторі країн, що розвиваються. МФК стимулює стійкий приплив інвестицій у приватний сектор країн, що розвиваються, в цілях скорочення масштабів бідності і поліпшення життя людей в цих країнах.
Міжнародна фінансова корпорація є членом Групи асоціації Всесвітнього банку з штаб-квартирою в м. Вашингтоні (федеральний округ Колумбія). Зусилля МФК направлені на досягнення головної мети всіх установ організацій Всесвітнього банку – підвищення якості життя населення в країнах-членах, що розвиваються.
Завданнями економічної дипломатії у рамках Міжнародної фінансової корпорації є сприяння стійкому розвитку приватного сектора шляхом:
– фінансування проектів у приватному секторі країн, що розвиваються;
– надання допомоги приватним компаніям країн, що розвиваються, в залученні фінан-сування на міжнародних фінансових ринках;
– надання консультаційної і технічної допомоги підприємствам і урядам.
До складу МФК входять 175 країн-членів, які спільно визначають її політику і затвер-джують інвестиційні проекти. Для вступу в МФК країні необхідно бути членом МБРР. Кор-поративні повноваження в МФК належать Раді керівників, в яку країни-члени призначають своїх представників. Пайовий капітал МФК складається із сплачених внесків країн-членів і розподіляється пропорційно числу одиниць пайової участі, що належать тій або іншій країні. Дозволений до випуску об’єм статутного капіталу МФК складає 2,45 млрд дол. США. Остан-німи роками МФК активізувала свою діяльність з надання технічної допомоги. Створена консультативна служба з іноземних інвестицій.
У Міжнародну фінансову корпорацію входять 175 держав. Щоб стати членом МФК, країна повинна бути членом Всесвітнього Банку (МБРР), підписати засновницький договір МФК і передати на зберігання в МБРР документ про ухвалення умов цього договору.
Перед обличчям загострення боротьби за іноземні ринки капіталовкладень на основі Сеульської конвенції 1985 р., в 1988 р. за ініціативою Всесвітнього Банку було установлене Багатостороннє агентство з інвестицій (БАІ). Загальна мета агентства – заохочення іно-земних капіталовкладень на виробничі цілі, особливо в країнах, що розвиваються. Досягається ця мета шляхом надання гарантій, включаючи страхування і перестрахування комерційних ризиків на іноземні інвестиції. До таких ризиків віднесли заборону на вивіз валюти, націо-налізацію і аналогічні заходи, порушення контракту, війну, революцію, внутрішньополітичні безлади. Гарантії агентства розглядаються як доповнюючі, а не змінюючі національні системи страхування інвестицій.
Прямі іноземні інвестиції є важливим чинником економічного зростання в країнах з ринком, що формується. Завдання агенства полягають в залученні прямих іноземних інвес-тицій шляхом страхування політичних ризиків (видачі гарантій інвесторам і кредиторам), пе-редачі досвіду і надання ресурсів, які допоможуть країнам з ринком, що формується, залучати і утримувати ці інвестиції. Підтримувані агенством проекти, як правило, дають багато прямих вигод країнам, в яких вони здійснюються, – нові робочі місця для місцевого населення, додаткові і довгострокові інвестиції в підготовку і навчання персоналу, а також позитивно впливають на національну економіку в цілому завдяки податковим надходженням і валютній виручці від експорту.
Організаційно агентство пов’язане МБРР, який входить в систему Всесвітнього Банку. Проте, агентство володіє юридичною і фінансовою самостійністю, а також входить в систему ООН, взаємодіючи з нею на основі угоди. Зв’язок з МБРР знаходить вираз в тому, що членами агентства можуть бути тільки члени банку. Число членів перевищує 120 держав, включаючи Україну і країни СНД.
Відносини інвестора з агентством оформляються приватно-правовим контрактом. Останній зобов’язує інвестора щорічно виплачувати страховий внесок, як відсоток від суми страхової гарантії. З свого боку, агентство зобов’язується виплачувати певну страхову суму залежно від величини збитків.
Міждержавний валютний комітет (МВК) створений рішенням Ради глав урядів СНД 26 травня 1995 р. в м. Мінську як рада повноважних представників – керівників мініс-терств фінансів і національних (центральних) банків та інших державних органів. Документ підписаний всіма главами урядів СНД, окрім Туркменістану. Україна підтримала створення такого комітету і приєдналася до нього після введення своєї нової національної валюти.
Мета функціонування МВК – сприяння організації багатобічної співпраці в області валютно-платіжних і кредитних відносин, зближення і вдосконалення валютного законодав-ства, розвитку форм і методів координації грошово-кредитної і валютної політики держав-учасників Угоди про створення платіжного союзу держав-учасників СНД, а також співпраця і здійснення узгоджених дій в питаннях валютного контролю.
За час роботи МВК зарекомендував себе як авторитетний міждержавний фінансовий інститут, що координує грошово-кредитну і валютну політику держав-учасників Співдруж-ності, що представляє єдиний міждержавний валютний центр держав Співдружності у фор-мованих робочих контактах з міжнародними фінансовими організаціями світу такими, як Між-народний валютний фонд, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд ва-лютної співпраці. Співробітниками Виконавчої дирекції МВК підготовлений ряд документів рішення питань створення Валютного союзу в рамках СНД, що є теоретичною базою, ре-зультатом роботи МВК на початковому етапі.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) створений у 1991 р. Він існує, щоб сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східної Європи і СНД, при-хильних принципам багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки та вті-люючих їх в життя.
Сприяючи процесу переходу до орієнтованої на ринок системи, банк надає пряме фінансування діяльності приватного сектора, структурної перебудови і приватизації, а також фінансування інфраструктури, що підтримує таку діяльність. Його капіталовкладення допо-магають також будівництву і зміцненню організаційних структур. Основними формами фі-нансування ЄБРР є кредити, вкладення в акціонерні капітали (акції) і гарантії. Розташований в Лондоні, ЄБРР є міжнародною організацією, до складу якої входять 60 членів (58 країн, Євро-пейське співтовариство і Європейський інвестиційний банк). Кожна країна-член представлена в Раді керівників і Раді директорів банку.
З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах. Ці представництва повністю беруть участь у процесі розробки нових проектів і від-стеження кількості операцій банку. Укомплектовані штатом іноземних і місцевих фахівців, представництва відіграють важливу роль у розширенні роботи банку в регіонах.
ЄБРР надає кредити, умови яких враховують конкретні вимоги проекту. Банк може взяти кредитний ризик або повністю на свій баланс, або синдикувати його частину на ринку. Кредит може забезпечуватися активами спонсора, чи бути конвертований в акції, або перед-бачати участь в акціонерному капіталі.
Банк міжнародних розрахунків (БМР) є одним із найстаріших з існуючих міжна-родних валютно-фінансових організацій. Він був створений в 1930 р. в Базелі, в Швейцарії центральними банками Англії, Франції, Німеччини, Бельгії, Італії, США.
Американський план стягування німецьких репарацій і розрахунків європейських країн-боржників комерційним банкам США за військовими боргами, передбачав так звану їх ко-мерціалізацію. Згідно цьому плану, що одержав назву “Плану Юнга” (на ім’я його автора), Німеччина повинна була випустити зовнішню позику на ринках приватних капіталів США і низки країн Західної Європи. Доходи Німеччини від цієї позики надходили на сплату ре-парацій країнам-переможницям, які повинні були з цих сум погасити свій борг за військовими позиками, одержаними із США.
БМР призначалася роль механізму, сприяючого випуску і розповсюдженню облігацій німецької позики на ринках приватних капіталів. Він повинен був здійснювати розрахунки за цією позицією і конверсію доходів від позики в репараційні платежі.
Основний капітал банку встановлений у 500 млн золотих швейцарських франків, 75 % акцій БМР належить центральним банкам і 25 % – приватним банкам і особам, банки-заснов-ники мають більше 50 % акцій.
Статут БМР забороняє випускати банкноти, надавати позики урядам, відкривати на ім’я урядів поточні рахунки, тримати в своєму розпорядженні акції і володіти нерухомим майном або встановлювати контроль над яким-небудь підприємством. Операції з комерцій-ними банками він проводить тільки з відома ЦБ країни, на території якої ці банки функ-ціонують.
Міжнародна організація праці (МОП), членом якої Україна є з 1954 р. як окрема рес-публіка колишнього Радянського Союзу, покликана вирішувати всі проблеми робочої сили, які виникають у системі соціально-трудових відносин, використання персоналу, міграційних процесів тощо.