Господарське право України. Частина 2

§ 5. Поняття, види зовнішньоекономічного договору, його зміст, форма та порядок укладення

Переходячи до аналізу зобов’язальної природи зовнішньоекономічних відносин, необхідно звернути увагу на неточності деяких дефініцій Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зокрема, законодавець використовує дві однорідні, але не рівнозначні категорії - «зовнішньоекономічна угода» і «зовнішньоекономічний договір (контракт)». З цього приводу науковцями зазначено, що, очевидно, це пов’язано з тим, що термін «угода» підкреслює необхідність застосування загального цивільно-правового регулювання деяких зовнішньоекономічних відносин.

Суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у ЗЕД.

Враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічні договори, залежно від предмета договору, можна поділити на кілька видів:

а) договори на експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

б) щодо надання суб’єктами ЗЕД України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, зокрема: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам ЗЕД України;

в) договори кооперації (наукової, науково-технічної, науково-виробничої, виробничої, навчальної та ін.) з іноземними суб’єктами господарської діяльності; про навчання та підготовку спеціалістів на комерційній основі;

г) про здійснення міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

ґ) щодо кредитних та розрахункових операцій між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

д) про спільну підприємницьку діяльність між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

е) про підприємницьку діяльність на території України, пов’язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; про аналогічну діяльність суб’єктів ЗЕД за межами України;

є) про організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів ЗЕД; про організацію та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

ж) про товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

з) про орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

и) щодо здійснення операцій з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

і) щодо здійснення посередницьких операцій, у разі здійснення яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших);

ї) про інші види ЗЕД, не заборонені прямо й у виключній формі законами України.

Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладають відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти ЗЕД для складання тексту зовнішньоекономічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України. Основою зобов’язальних відносин у рамках здійснення ЗЕД є так звана «автономія волі сторін», яка полягає в тому, що сторонам зобов’язальних правовідносин надається гарантована міжнародним співтовариством і національним законодавством можливість самостійно визначати право держави, яким сторони будуть керуватися у відносинах між собою. Автономія волі передбачена ч. 2 ст. 382 ГК України, Законом України «Про міжнародне приватне право».

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається відповідно до вимог ГК України про істотні умови договорів. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки України та євроінтеграції від 06.09.2001 № 201, є свого роду примірним договором, тому що визначає обов’язкові для суб’єктів ЗЕД України умови таких договорів. Сторони можуть передбачити й інші умови, якщо тільки така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта та інших істотних умов. Це Положення застосовується для укладення договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів.

До примірник умов зовнішньоекономічного договору належать: 1) назва, номер договору, дата й місце його укладення;

2) преамбула; 3) предмет договору; 4) кількість і якість товару; 5) базисні умови поставки товарів (відповідно до правил «Інкотермс») або порядок прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг; 6) ціна й загальна вартість договору (контракту); 7) умови платежу, що вказують на спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків і гарантій виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань; 8) умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг), що передбачають строки й місце фактичної передачі товарів, перелік товаросупровідних документів; 9) умови про упакування й маркування товару;

10) форс-мажорні обставини; 11) порядок застосування санкцій, відшкодування збитків і пред’явлення претензій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань; 12) урегулювання спорів у судовому порядку; 13) місцезнаходження й платіжні реквізити сторін; 14) вказання в договорі, за домовленістю сторін, додаткових умов: страхування, гарантії якості, визначення норм навантаження (розвантаження), умов передачі технічної документації на товар, порядку сплати податків, митних зборів, можливості і порядку внесення змін до договору.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів чи інших підстав, які не суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Дії, здійснювані від імені іноземного суб’єкта ЗЕД суб’єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта ЗЕД.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.