Господарське право України. Частина 2
§ 4. Правила торговельного обслуговування населення
Загальні основи правил торговельного обслуговування населення також установлені Порядком торгівлі. В цій частині Порядку торгівлі вказано здебільшого заборони, зобов’язання та вимоги до суб’єктів господарювання, які здійснюють торговельну діяльність, що спрямовані на належну та повну реалізацію споживачами своїх прав, визначених
Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними актами.
Так, суб’єктам господарювання забороняється:
а) продавати товари, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, які, зокрема, засвідчують їх якість та безпеку. У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом;
б) безпідставно вилучати, приховувати або затримувати реалізацію виставлених для продажу товарів;
в) примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або не потрібного йому асортименту;
г) здійснювати торгівлю товарами, вільна реалізація яких заборонена;
ґ) зберігати на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівку, що не належить суб’єкту господарювання, а також особисті речі касира чи інших працівників.
д) встановлювати у закладі ресторанного господарства мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачеві обов’язковий асортимент продукції, виробленої у такому закладі.
Крім того, згідно із п. 21 Порядку торгівлі суб’єкт господарювання зобов’язаний:
а) надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;
б) усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;
в) перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
г) забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства.
Обслуговування окремих категорій громадян, яким згідно із законодавством надаються відповідні пільги, як правило, здійснюється в спеціально відведених торгових приміщеннях (відділах, секціях).
Для здійснення продажу непродовольчих товарів для особистого користування (одягу, взуття, трикотажних виробів тощо) суб’єкт господарювання повинен створити умови для їх примірки, а технічно складних та інших товарів, які потребують перевірки, - умови для її проведення.
Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.
Щодо порядку вказування цін та проведення розрахунків слід зазначити: ціни на товари і продукцію вказують на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін, у сфері ресторанного господарства - на ярликах (цінниках) на закуплені товари та у прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в закладі ресторанного господарства.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можна здійснювати готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов’язковому порядку видають розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги. У закладі ресторанного господарства, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункову квитанцію).
Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом. Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані приймати без обмежень банкноти і монети НБ України (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі. Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.
Згідно із п. 24 Порядку торгівлі вибрані споживачем непродовольчі товари за домовленістю з адміністрацією торговельного об’єкта можуть зберігатися в торговому залі із зазначенням на виписаному товарному чеку часу оплати. Якщо споживач не вніс плату у визначений час, товар надходить у продаж. Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) споживач має право залишити на зберігання у суб’єкта господарювання на узгоджений строк шляхом укладення договору зберігання відповідного товару. До залишеного на зберігання товару слід додати копію розрахункового документа, на якій зазначається строк зберігання. Суб’єкт господарювання протягом зазначеного строку несе відповідальність за зберігання і якість товару (п. 25 Порядку торгівлі).
Вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб’єктом господарювання відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Так, у разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта господарювання замінити її або сплатити її вартість.
Контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог Порядку торгівлі здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства. Перевірка дотримання цього Порядку торгівлі проводиться посадовою особою відповідного органу пред’явленням службового посвідчення та направлення на перевірку в присутності особи, яка здійснює продаж товарів, і представника суб’єкта господарювання, що перевіряється. Результати перевірки оформлюються актом, один примірник якого залишається у суб’єкта господарювання. Особа, котра допустила порушення Порядку торгівлі, зобов’язана дати письмове пояснення, яке додається до акта. У разі відмови підписати акт чи дати пояснення в акті робиться запис про те, що зазначена особа ознайомлена зі змістом акта і від його підписання відмовилася.
За порушення вимог Порядку торгівлі суб’єкт господарювання та його працівники несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.