• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 2

§ 3. Договір транспортного експедирування

Транспортно-експедиторська діяльність є різновидом транспортної діяльності. Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиторські організації беруть на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним і повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо. Надання транспортно-експедиційних послуг здійснюється за принципом виконання цих послуг за рахунок клієнта та оформлюється договором транспортного експедирування.

Сенс цього договору полягає в тому, щоб звільнити відправника й одержувачів від виконання не властивих їм операцій з організації й супроводу процесу перевезення вантажу. Відповідно основна функція, покладена на експедитора, полягає у тому, щоб за дорученням клієнта відправляти або одержувати вантажі, а також надавати інші супутні цьому послуги. Поширеність цих послуг зумовила закріплення в ЦК України (глава 65) договору транспортного експедирування як самостійної договірної конструкції. При цьому договір транспортного експедирування може містити елементи кількох видів договорів (перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо), які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі). Проте не слід забувати, що мова йде про самостійний вид договору, а отже, і про особливий тип зобов’язань, що відрізняються від інших приватноправових зобов’язань, у тому числі й від тих, елементи яких можна віднайти в договорі транспортного експедирування. У зв’язку з цим навіть якщо зобов’язання експедитора, що є похідним із конкретного договору транспортного експедирування, вичерпується певним набором обов’язків, що є характерними для інших типів договорів, то поєднання елементів різних зобов’язань, безумовно, надає нову якість, а саме зобов’язання транспортного експедирування набуває самостійного характеру.

Крім ЦК України, положення щодо врегулювання порядку укладення, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання досліджуваного договору містяться в ГК України та Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Варто зважити й на те, що окремі питання щодо здійснення транспортно-експедиторської діяльності закріплено в КТМ України, законах України «Про залізничний транспорт», «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», а також низкою підзаконних актів, що регулюють надання експедиторських послуг на окремих видах транспорту (ст. 78 СВВТ СРСР, статті 125, 126 САТ України).

Згідно із ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування є двостороннім, оплатним та консенсусльним.

Договір транспортного експедирування належить до двосторонніх договорів, оскільки у сторін за ним виникають взаємні права та обов’язки. Так, експедитор зобов’язується виконати чи організувати виконання визначених договором послуг за винагороду та за рахунок клієнта. Однак обов’язки останнього не обмежуються здійсненням оплати послуг експедитора, оскільки клієнт бере на себе також обов’язок надання експедитору документів та іншої необхідної інформації (наприклад, щодо властивості вантажу та умов його перевезення). При цьому виконання експедитором свого обов’язку має стосовно виконання обов’язку клієнта зустрічний характер. Так, ч. 3 ст. 933 ЦК України закріплюється, що у разі нена- дання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Оплатність договору транспортного експедирування полягає в тому, що одна зі сторін повинна одержати плату чи інше зустрічне надання за виконання своїх обов’язків. Виходячи з визначення цього договору, експедитор за договором зобов’язаний надати клієнту транспортно-експедиційні послуги, а останній - оплатити контрагенту вказані послуги (ціну, обумовлену договором або законом).

Консенсуальний характер договору транспортного експедирування полягає в тому, що за таким договором експедитор зобов’язується за винагороду і за рахунок іншої сторони виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Отже, зобов’язання виникають через сам факт підписання відповідної домовленості між експедитором і клієнтом, законодавство жодним чином не пов’язує момент виникнення вказаних правовідносин з необхідністю передачі вантажу експедитору, що могло б бути ознакою реального договору.

Під час надання послуг експедитор вправі виступати від свого імені або від імені клієнта (ч. 1 ст. 929 ЦК України). При цьому необхідно чітко розмежовувати два ряди правових відносин, у яких в різній ролі може брати участь одна й та ж особа (наприклад професійна експедиторська організація). Така організація має право від власного імені відправляти або одержувати вантажі, що належать іншим особам. Для цього вона укладає договір перевезення вантажу з перевізником і набуває стосовно нього статусу сторони договору перевезення - відправника або, якщо мова йде про одержання вантажу, третьої особи, на користь якої укладено договір. У цьому випадку така особа вправі відправляти або одержувати вантаж від свого імені. Не виступаючи від імені клієнта, вона зберігає статус експедитора у відносинах з ним в іншому договорі - договорі експедиції, за умовами якого йому доручено відправляти або одержувати вантаж від свого імені.

Однак можлива й інша ситуація, коли експедитор не вступає в договір перевезення вантажу і відправляє або одержує вантаж від імені клієнта. За таких умов він виступає тільки як суб’єкт договору транспортного експедирування.

У ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено перелік істотних умов договору транспортного експедирування. До них віднесено: а) відомості про сторони договору; б) вид послуги експедитора; в) вид та найменування вантажу; г) права, обов’язки сторін; ґ) відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; д) розмір плати експедитору; е) порядок розрахунків; є) пункти відправлення та призначення вантажу; ж) порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; з) строк (термін) виконання договору; и) а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кредитор) та експедитор (боржник). Однак ЦК України не встановлює спеціальних вимог до вказаних суб’єктів. Детальніше це питання регулюється Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Згідно із ст. 1 зазначеного Закону клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

На підставі наведеного визначення можна дійти висновку, що клієнтом може бути як юридична, так і фізична особа. Хоча на практиці зазвичай клієнтами виступають саме юридичні особи або фізичні особи - підприємці, які мають необхідність у здійсненні систематичних перевезень. Клієнтом у договорі транспортного експедирування може бути як відправник, так і одержувач вантажу, а також інші особи: власник вантажу, перевізник та інші суб’єкти, інтереси яких пов’язані з перевезенням внаслідок наявності договірних відносин з відправником чи одержувачем вантажу.

Експедитор (транспортний експедитор) за тією ж ст. 1 вказаного Закону - це суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Виходячи з наведеного визначення та положень ст. 55 ГК України, експедитором може бути визнано як юридичних осіб, так і фізичних осіб - підприємців, які спеціалізуються на наданні транспортно-експедиторських послуг та мають організаційні, матеріально-технічні та інші передумови для надання таких послуг іншим суб’єктам господарювання та учасникам цивільних відносин.

У договорі транспортного експедирування, укладеному між експедитором і клієнтом, експедитор, по суті, заміняє клієнта у відносинах з перевізником. У зв’язку з цим автотранспортні підприємства, що здійснюють транспортно-експедиторське обслуговування клієнтури, користуються правами і несуть обов’язки та відповідальність, передбачені транспортними статутами для відправників чи одержувачів вантажів.

Від сторін договору транспортного експедирування необхідно відрізняти учасників транспортно-експедиторської діяльності. Коло останніх не обмежується лише клієнтом та експедитором, оскільки до нього належать усі особи, задіяні у процесі перевезення вантажу, обслуговування якого здійснюється на підставі договору транспортного експедирування.

Згідно із Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об’єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) під час перевезення вантажів.

Договір транспортного експедирування повинен бути укладений у простій письмовій формі. Отже, він може бути укладений не лише шляхом складання одного документа і підписання його сторонами, а також шляхом обміну документами через поштовий, телеграфний, телетайпний, телефонний, електронний або інший зв’язок, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони договору. Для класифікації правовідносин сторін договору транспортного експедирування необхідно констатувати не лише ту обставину, що між сторонами досягнуто відповідної домовленості у простій письмовій формі за всіма істотними умовами договору. Слід прийняти до уваги і мету такого договору (забезпечення перевезення вантажу), а також дотримання вимог, що пред’являються до суб’єктного складу договору транспортного експедирування.

У сучасній юридичній літературі переважає позиція, за якою предметом договору транспортного експедирування є сукупність послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, які надаються експедитором. Аналіз Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дає нам можливість критично підійти до тлумачення транспортно-експедиторської послуги, закріпленої в ньому. Зокрема, за ст. 1 вказаного Закону транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Як бачимо, предметом транспортно-експедиторської послуги законодавець визначає роботу, що не відповідає дійсності. Таке твердження ґрунтується на положеннях ст. 177 ЦК України, де як окремі об’єкти цивільних прав розглядаються послуги та результати робіт. Отже, предметом договору транспортного експедирування необхідно визнавати безпосередньо послуги, що надаються експедиторами за досліджуваним договором.

Однак, розмірковуючи про предмет договору транспортного експедирування, не треба забувати про його двосторонній характер. Така обставина передбачає необхідність включення до предмета такого договору не лише дій експедитора, пов’язаних з виконанням або організацією виконання відповідних послуг, але й дій клієнта з відшкодування експедитору понесених ним видатків, а також зі сплати експедитору належної йому винагороди.

Послуги, що надаються експедитором, згідно із ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» поділяються на основні та допоміжні (супутні). Зокрема, до основних видів такого роду послуг законодавець відносить:

1) забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організацію перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

2) фрахтування національних, іноземних суден та залучення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об’єкти для своєчасного відправлення вантажів;

3) здійснення робіт, пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

4) ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об’єктів;

5) організацію охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

6) організацію експертизи вантажів;

7) здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

8) надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряду на відвантаження;

9) забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або в такій, що не відповідає вимогам перевізників;

10) здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності;

11) забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

12) забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

13) здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

14) оформлення документів та організацію роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

15) надання підготовленого транспорту, який має додаткове обладнання, відповідно до вимог, передбачених законодавством.

До допоміжних (супутніх) послуг, що надаються експедиторами, відносять ті, що охоплюють інші питання, пов’язані з перевезенням вантажу.

Ціна у договорі транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін. Винагорода експедитора визначається, як правило, на підставі встановлених ним тарифів на послуги, що ним надаються. Якщо ціна в договорі не встановлена, вона визначається, виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору, відповідно до ст. 632 ЦК України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються під час виконання договору транспортного експедирування.

Строк договору транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін. Він може бути нетривалим, необхідним для виконання разового експедиторського доручення, а може передбачати й тривалу співпрацю сторін. В останньому випадку договір, як правило, містить загальні умови транспортного експедирування, які конкретизуються у заявках клієнта, де зазначаються найменування вантажу, його характеристики, точний перелік послуг експедитора, що потрібні для доставки саме цього вантажу, а також окремі умови такої доставки (її строк, адреса вантажоодержувача тощо).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Якщо договір транспортного експедирування не було укладено, а послуги фактично було надано, факт їх надання може підтверджуватися транспортними документами.

Такими документами можуть бути: а) авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); б) міжнародна автомобільна накладна (CMR); в) накладна СМГС (накладна УМВС); г) коносамент (Bill of Lading); ґ) накладна ЦІМ (CIM); д) вантажна відомість (Cargo Manifest); е) інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора під час перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зміст договору транспортного експедирування становлять права та обов’язки його сторін. Згідно із ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право: 1) обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, відповідно до прийнятого договору транспортного експедирування; 2) відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування; 3) на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього під час виконання договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; 4) притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту виплати експедитору плати і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов’язань у частині виплати експедитору плати і відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; 5) не приступати до виконання обов’язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов’язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Згідно із тією ж статтею вказаного Закону клієнт має право: 1) визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту; 2) вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу; 3) давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору; 4) змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транспортного експедирування. При цьому договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

У свою чергу, ст. 929 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» установлюють обов’язки експедитора. Зокрема, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням. Крім того, зазначеним договором може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов’язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов’язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу; в порядку, передбаченому договором, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Особливість припинення даного договору полягає в тому, що його сторони наділені правом односторонньої відмови від договору, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв’язку з розірванням договору (ст. 935 ЦК України). Надання клієнтові й експедиторові права відмовитися в односторонньому порядку від виконання договору транспортного експедирування не позбавляє їх можливості використання звичайних способів дострокового припинення договірних відносин. Як відомо, будь-який договір може бути розірваний за згодою сторін у будь-який час на їх розсуд, а також за рішенням суду, господарського суду на підставі вимог однієї зі сторін (наприклад, у зв’язку з істотним порушенням контрагентом своїх договірних зобов’язань). В останньому випадку вимога про розірвання договору може бути заявлена стороною до суду, господарського суду лише після отримання відмови іншої сторони від пропозиції розірвати договір або у випадку неотримання відповіді у строк, вказаний в самій пропозиції або у договорі.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор і клієнт несуть майнову відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Вона визначається як загальними положеннями про відповідальність за порушення зобов’язання (гл. 51 ЦК України), так і нормами транспортних статутів і кодексів, договорами між експедиторами та клієнтами.

Відповідальність сторін за договором може бути прямою або регресною, оскільки експедитор є посередником між відправником, перевізником і одержувачем. Отже, порушення експедитором умов договору може привести до відповідальності як клієнта перед перевізником, так і експедитора перед перевізником, якщо це не одна й та ж особа. Так, згідно із ст. 14 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Відповідальність експедитора за невиконання або неналежне виконання договору покладається на загальних підставах. Оскільки зобов’язання експедитора за договором пов’язане зі здійсненням ним підприємницької діяльності, вказана відповідальність ґрунтується на засадах ризику і настає незалежно від наявності вини експедитора. Єдиною обставиною, яка може бути підставою звільнення експедитора від відповідальності за порушення своїх обов’язків (якщо це буде доведено експедитором), може слугувати неможливість їх виконання, що настала внаслідок непереборної сили.

Особливості відповідальності експедиторів та клієнтів на окремих видах транспорту також установлюються транспортними статутами і кодексами. Так, згідно із п. 105 СЗ України експедиторські ... організації ... несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.