Визначення лізингу та лізингового договору міститься у ст. 292 ГК України. Згідно із цією статтею лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоо- держувачем періодичних лізингових платежів.

ЦК України у ч. 1 ст. 806 також закріплює визначення договору лізингу, але виділяє два різновиди лізингу: прямий та непрямий.

Прямий лізинг - за якого у користування передається майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.

Непрямий лізинг - за якого у користування передається майно, спеціально придбане лізингоодержувачем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов.

Залежно від специфіки лізингових операцій, які регулюються договором лізингу, законодавство виділяє два види лізингу: фінансовий лізинг та оперативний лізинг.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері фінансового лізингу, є Закон України «Про фінансовий лізинг». Згідно із ст. 1 цього Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Що стосується оперативного лізингу, то його визначення міститься в абз. «а» підп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Оперативний лізинг - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» сторонами договору фінансового лізингу виступають:

а) лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодер- жувачу;

б) лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

в) продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

На відміну від договору фінансового лізингу в договорі оперативного лізингу лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем можуть виступати лише суб’єкти господарської діяльності. Ще однією відмінністю договору оперативного лізингу від договору фінансового лізингу є те, що лізингода- вцем за договором оперативного лізингу можуть виступати не лише юридичні особи, а ще й фізичні особи - підприємці.

Істотними умовами як договору фінансового лізингу, так і договору оперативного лізингу виступають предмет, розмір лізингових платежів та строк, на який укладається договір.

Предметом договору фінансового лізингу згідно з ч. 3 ст. 292 ГК України може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Оскільки предмет договору фінансового лізингу та договору оперативного лізингу однаковий, то це визначення можна віднести і до предмета оперативного лізингу.

Головною відмінністю договору фінансового лізингу від договору оперативного лізингу є те, що за фінансового лізингу річ, яка згодом стане предметом договору, переходить у власність від продавця до лізингодавця для передачі її лізи- нгоодержувачу. В свою чергу, за оперативного лізингу майбутній лізингодавець, інвестуючи власні або залучені кошти на придбання певної речі, взагалі може не мати за мету передати цю річ у лізинг. Тобто лізингодавець отримає у господарське відання річ, яка може стати предметом майбутнього договору оперативного лізингу, без попереднього погодження з лізингоодержувачем.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 292 ГК України та використовуючи аналогію, можна зазначити, що предметом договорів як фінансового, так і прямого лізингу не можуть виступати земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Закон України «Про фінансовий лізинг» у ст. 5 закріплює можливість, за наявності письмової згоди лізингодавця, передати предмет договору фінансового лізингу (а за аналогією і договору оперативного лізингу) у сублізинг. Згідно із ч. 1 цієї статті сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Під час укладення договору фінансового та оперативного лізингу повинні погоджуватись умови щодо розміру і порядку сплати лізингових платежів.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Строк дії договору фінансового та оперативного лізингу визначається сторонами під час його укладення. Однак треба зазначити, що строк дії договору фінансового лізингу не може бути меншим за один рік.

Договори фінансового та оперативного лізингу укладаються у письмовій формі (ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Права та обов’язки лізингодавця закріплено у ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг». Згідно з указаною статтею лізингодавець наділений правами:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержува- чем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов’язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов’язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

У свою чергу, обов’язки лізингодавця складають такі дії:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодер- жувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингооде- ржувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов’язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

У ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено права та обов’язки лізингоодержувача.

Зокрема, лізингоодержувач вправі:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Що стосується обов’язків лізингоодержувача, то зазначена стаття Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає такі:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

Лізингоодержувач може мати інші права та обов’язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.