Господарське право України. Частина 2
§ 2. Договір контрактації с/г продукції
Договір контрактації с/г продукції розглядається в декількох галузях права і відповідних нормативно-правових актах. Його регламентують ст. 713 ЦК України та статті 272-274 ГК України. Він посідає чільне місце серед договірних відносин з реалізації с/г продукції в аграрному праві України. Слід також зазначити, що положення ГК України у вказаних статтях є спеціальними стосовно положень ЦК України, тому вони мають переважне значення в регулюванні відносин із закупівлі с/г продукції за договором контрактації. З іншого боку, якщо окремі питання не врегульовані спеціальним законом, то мають застосовуватися положення ЦК України. На цих позиціях ми і будемо розглядати договір контрактації с/г продукції. Адже застосування цього правочину вимагає системних знань і розуміння його місця в системі сучасних господарсько-правових договорів.
Розвиток українського законодавства щодо договору контрактації після проголошення незалежності держави здійснювався таким чином: діяла стара редакція ЦК України від 18.07.1963, в якому глава 24 була присвячена державній закупівлі с/г продукції у колгоспів, радгоспів та інших господарств. Вона містила дві статті, що регламентували договір контрактації с/г продукції та його зміст. Мінсільгосппродом були розроблені Примірні, а не Типові контракти (договори). Під час укладення контракту (договору) сторони вже мали право самостійно визначати умови контракту або договору, крім тих, що передбачені чинним законодавством. Тому багатьма правовими інституціями і сьогодні договір контрактації ототожнюється з державним замовленням. Це можна бачити, наприклад, у главі XIV «Заготівля і закупка с/г продукції» Інструкції про порядок ведення систематизації законодавства в органах прокуратури.
Із проголошенням суверенітету України договір контрактації не втратив своєї актуальності, оскільки з метою забезпечення стабілізації економіки республіки встановили, що в плані на 1992 р. для підприємств, об’єднань і організацій незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості запроваджується єдине державне замовлення Української РСР на поставку продукції, у тому числі сільськогосподарської, та виконання робіт (послуг).
Указом Президента України «Про державне замовлення в Україні» передбачалося, що на час переходу економіки України до ринкових відносин, формування вільного ринку продукції сільського господарства державне замовлення є обов’язковим до виконання. Пізніше це положення було скасовано і було запроваджено правило, згідно з яким замовники за державним контрактом здійснювали реалізацію контрактів шляхом закупок товарів на ринку відповідної продукції або розміщення їх серед виконавців незалежно від форм власності за договірними цінами. У разі наявності вибору виконавців завдання розміщувалося на конкурсній основі. Виконавці державних контрактів самостійно забезпечували їх виконання необхідними матеріально-технічними ресурсами. Взаємовідносини та відповідальність сторін контракту починають повністю визначатися господарськими угодами, укладеними відповідно до чинного законодавства.
Однак у цілому державою було визнано, що з ліквідацією державної системи контрактації с/г продукції стара інфраструктура збуту продукції виявилася неспроможною забезпечити ефективне функціонування аграрного ринку. З’явилося багато комерційних посередницьких структур, які не мали відповідної матеріально-технічної бази і купували продукцію за непрозорими схемами, що призвело до значної тінізації ринку. Потрібна була спеціальна ринкова інфраструктура для здійснення прозорих процедур продажу продукції виробниками безпосередньо споживачам, у тому числі посередницьким комерційним структурам, а також розгалужена заготівельно-збутова мережа, зорієнтована на велику кількість продавців і покупців та різних товарних партій продукції.
Для розв’язання цієї проблеми у червні 2000 р. Президент України видав Указ «Про першочергові заходи щодо формування і функціонування аграрного ринку». В Указі було порушено два основні завдання: створення ринкової інфраструктури, форм і механізмів організованої оптової торгівлі та спрямування товаропотоків с/г продукції через прозорі процедури аграрного ринку.
Із прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України, що набули чинності одночасно, змінилася і правова політика щодо договору контрактації. Перший Кодекс розмістив вказаний договір у главі 54, що регламентує купівлю-продаж, та відніс його до договірних зобов’язань. Другий - у главі 30 «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності». Суттєвим недоліком сучасного законодавства є той факт, що регулювання договорів контрактації с/г продукції здійснюється нормами обох кодексів, що викликає певні суперечності в разі їх застосування.
ГК України передбачає, що господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації с/г продукції та іншими договорами. Отже, стороною договору контрактації можуть бути лише суб’єкти господарювання, а саме:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці.
Згідно із ст. 272 ГК України державна закупівля с/г продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі с/г продукції. Таким чином, специфічною ознакою договору контрактації є закупівля с/г продукції для державних потреб.
Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, АТ, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення на поставку продукції є обов’язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитки зазначеним виконавцям державного замовлення.
Придбання продукції для пріоритетних державних потреб за рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель». Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом. Особливості відносин, що виникають у зв’язку з поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб с/г продукції, продовольства, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.
Таким чином, відносини щодо закупівлі с/г продукції для державних потреб регулюються перш за все положеннями статей 272-274 ГК України, що регламентують договір контрактації, законами України «Про поставки продукції для державних потреб» та «Про здійснення державних закупівель», а також спеціальними нормативними актами. Найсуттєвішою відмінністю даного договору від договору звичайної контрактації є згадана вище вказівка про статус сторони, яка виступає заготівельником.
Відмінності договору контрактації від договору поставки (а також від інших видів договорів купівлі-продажу) полягають в особливостях контрактованого товару. По-перше, предметом договору контрактації є лише с/г продукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну (тільки найнеобхіднішу) обробку. Якщо ж продукція зазнала промислової обробки, то вона вже є продовольчим товаром, який може бути предметом договору поставки чи іншого виду купівлі-продажу, але не контрактації. Під с/г продукцією (с/г товарами) згідно із п. 2.15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» та підп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України слід розуміти товари, зазначені в групах 1-24 Українського класифікатора товарів ЗЕД (УКТ ЗЕД) відповідно до Закону України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).
До с/г продукції (товарів) також належать відходи, отримані у процесі виробництва с/г продукції (товарів), визначені в групах 1-24 УКТ ЗЕД відповідно до Закону України «Про Митний тариф України», а саме:
- органічні добрива (гній, перегній, пташиний послід, а також полова, бадилля тощо);
- суміші органічних та мінеральних добрив, у яких частка органічних добрив становить більше 50 % від загальної ваги таких сумішей;
- усе біологічне паливо та енергія, отримані під час переробки й утилізації с/г продукції (товарів) та їх відходів (біогаз, біодизель, етанол, тверде біопаливо, у виробництві якого була використана с/г продукція (її відходи) в розмірі більше 50 % від усієї використаної продукції, електрична енергія, пара, гаряча вода тощо).
По-друге, договір контрактації укладається лише щодо майбутніх товарів, які ще підлягають вирощуванню (наприклад зерно, овочі тощо) чи виробництву в умовах сільського господарства (худоба, птахи), - отже, момент виконання не тільки не збігається з моментом укладення договору, а й значно віддалений від нього у часі (як правило, набагато більше, ніж при договорі поставки). Крім того, вирощування с/г продукції пов’язане з умовами, що не залежать від волі виробника: адже можливі й посухи, непередбачені розміри повені, масове захворювання худоби тощо. Тому в разі порушення умов договору контрактації (як правило, щодо кількості товару) досить часто трапляються випадки, коли виробник звільняється від відповідальності, оскільки остання базується на принципі вини (ст. 614 ЦК України). І якщо виробник доведе, що порушення зобов’язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, то згідно зі ст. 617 ЦК України він звільняється від відповідальності за таке порушення. Доказами на підтвердження наявності природних та інших об’єктивних факторів, що свідчать про відсутність вини виробника, можуть бути відповідні довідки ветеринарного нагляду, метеослужби тощо.
За договором контрактації виробник с/г продукції (виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її. Таким чином, договір контрактації є двостороннім, концесуальним, оплатним, типовим. Оплатність відносин виражається в оплаті закуповуваної продукції.
ЦК України у ст. 713 надає цивілістичне визначення договору контрактації с/г продукції, згідно з яким за договором контрактації с/г продукції виробник с/г продукції зобов’язується виробити визначену договором с/г продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. Крім того, в ч. 2 цієї статті прямо зазначено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, ЦК України посилається на загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, а ГК України передбачає певні особливості такого господарського договору. Вони полягають у встановленні істотних умов договору, а саме:
- видів продукції (асортименту), номера державного стандарту або технічних умов, гранично допустимого вмісту у продукції шкідливих речовин;
- кількості продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;
- ціни за одиницю, загальної суми договору, порядку та умов доставки, строків здавання-приймання продукції;
- обов’язків контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва с/г продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;
- взаємної майнової відповідальності сторін у разі невиконання ними умов договору;
- інших умов, передбачених Типовим договором контрактації с/г продукції, затвердженим у порядку, встановленому КМ України.
Крім того, в ГК України визначено порядок виконання господарських договорів контрактації та відповідальність за цими договорами.
Отже, зазначені вище умови під час укладення договору контрактації на основі державного замовлення набувають статусу істотних, і в разі відсутності в договорі вказівок хоча б щодо однієї з них договір уже не може вважатися укладеним.
Для наочності в табл. 1 наведено порівняння істотних умов господарсько-правових договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та контрактації с/г продукції.
Інструкція щодо заповнення Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти передбачає, що сторони мають право під час укладення договору про закупівлю товарів, робіт чи послуг за державні кошти замість найменувань «Замовник» та «Учасник» використовувати найменування сторін, передбачені ЦК України та ГК України для окремих видів договорів. Тому в цей договір, якщо він відповідає умовам договору контрактації с/г продукції, сторонами можуть бути вписані «Виробник» та «Контрактант».
Таблиця 1. Порівняння істотних умов договорів
|
Договори |
|
|
про закупівлю |
контрактації с/г продукції |
|
предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент) |
види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин |
|
кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості |
кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника |
|
порядок здійснення оплати |
- |
|
ціна договору |
ціна за одиницю, загальна сума договору |
|
термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт |
порядок і умови доставки |
|
строк дії договору |
строки здавання-приймання продукції |
|
права та обов’язки сторін |
- |
|
зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків |
|
|
відповідальність сторін |
взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору |
|
обов’язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва с/г продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства |
|
|
затверджено Типовий договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та Інструкцію щодо заповнення Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти |
ГК України прямо передбачено розроблення Типового договору контрактації с/г продукції, затвердженого в порядку, встановленому КМ України, та Положення про контрактацію с/г продукції, яке затверджується КМ України |
Після проголошення незалежності України було розроблено, але, на жаль, і до сьогоднішнього дня не прийнято проект положення «Про порядок укладення та виконання договорів контрактації», дію якого передбачалося поширити на відносини із с/г виробниками. Усе це ставить с/г виробника у скрутне становище щодо реалізації його продукції. Він став залежним від заготівельників та посередників, які зазвичай отримують більше коштів, ніж сам виробник. Тож очевидно, що нагальним є прийняття ВР України відповідного закону, в якому б відбивалися загальні положення договору контрактації с/г продукції та контролю їхнього виконання.
Велике значення у правовому регулюванні і забезпеченні єдності в практиці укладення договорів контрактації має Типовий договір, який до цього часу також не розроблений. Він має відображати найістотніші загальні питання, без яких неможливим є укладення договору, і оскільки вони є нормативними актами, то обов’язкові для учасників договірних відносин. Сторони не мають права вносити в договори зміни та доповнення, які суперечать Типовому договору.
Типові договори контрактації - це нормативні акти, що регулюють найважливіші загальні питання, за допомогою яких компетентні органи керують укладанням договорів контрактації. Типові договори контрактації як нормативні акти сприяють належному правовому регулюванню договірних відносин, пов’язаних із контрактацією с/г продукції, тому що:
а) норми, зафіксовані в Типових договорах, обов’язкові для учасників правовідносин, пов’язаних із контрактацією с/г продукції;
б) якщо сторони не включають в конкретний договір норми, необхідні для регулювання цих відносин, то діють обов’язкові норми Типового договору;
в) у разі включення сторонами в конкретний договір норм, що суперечать Типовому договору, ці норми визнаються недійсними, і належить застосовувати норми Типового договору.
Як уже зазначалося раніше, сторонами договору контрактації с/г продукції є виробник і контрактант. Згідно із підп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України с/г товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом с/г продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, і здійснює операції з її постачання.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» с/г товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом с/г продукції, переробкою власновиробленої с/г продукції та її реалізацією. Наявність статусу суб’єкта підприємницької діяльності в цьому разі не є обов’язковою. У Законі також визначено, що с/г підприємство (включаючи особисте селянське, фермерське, рибальське та рибницьке господарства) - це юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка с/г продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 % від загальної суми виручки.
Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає с/г товаровиробника як фізичну або юридичну особу незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів’я с/г тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 % загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які ведуть особисте селянське господарство.
Враховуючи час прийняття цих нормативних актів, слід погодитися з тим, що с/г товаровиробником можна вважати того виробника, в якого загальна сума валового доходу становить 75 % від загального обсягу доходу, що надходить від с/г діяльності.
За визначенням договору контрактації с/г продукції, наведеним раніше відповідно до ГК України, контрактантом може бути підприємство чи організація, тобто юридична особа, яка згідно зі своїми установчими документами здійснює закупівлю с/г продукції.
В окремих випадках особа, що має статус контрактанта, прямо визначається нормативно-правовим актом. Наприклад, згідно зі ст. 8 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб’єктами державних заставних закупівель зерна є: с/г товаровиробники, зернові склади, Аграрний фонд та інші суб’єкти державних заставних закупівель зерна, визначені чинним законодавством. Аграрний фонд відповідно до покладених на нього завдань: виступає в установленому законодавством порядку замовником під час закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету; продає або купує на Аграрній біржі (до її створення - на акредитованих товарних біржах) об’єкти державного цінового регулювання з або до державного інтервенційного фонду і має право на придбання та продаж об’єктів державного цінового регулювання для потреб державного інтервенційного фонду, а також на продаж об’єктів державного цінового регулювання, які були конфісковані або підлягають продажу відповідно до закону; за рішенням КМ України здійснює закупівлю або продаж визначених об’єктами державного цінового регулювання товарів, не пов’язаних з державним ціновим регулюванням. При цьому ціни закупівлі або продажу не повинні бути вищими/нижчими більш як на 20 % максимальної/мінімальної інтервенційної ціни, встановленої на поточний маркетинговий період для об’єкта державного цінового регулювання.
Контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві продукції за договором контрактації с/г продукції. Таким чином, договір контрактації певною мірою опосередкує відносини з виробництва продукції. В Україні сільське господарство визнане пріоритетною галуззю господарства, тому існує чимало нормативних актів різного рівня, що встановлюють відповідні пільги для с/г товаровиробників. Влада також реагує на світові проблеми с/г виробників, зокрема шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи».
Контрактант за договором зобов’язується прийняти продукцію виробника. Згідно зі ст. 273 ГК України виробник повинен не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі с/г продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі. Контрактант зобов’язаний прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами. У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги с/г продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.
Контрактант зобов’язується оплатити продукцію. Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору контрактації застосовуються положення щодо вільних та державних цін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку зерна. Так, згідно із ч. 3 ст. 47 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» при заставних закупках зерна с/г товаровиробники на підставі укладених договорів заставних закупок зерна передають зерно зерновим складам, які приймають це зерно на зберігання відповідно до укладених договорів з державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна, а останні протягом трьох банківських днів перераховують с/г товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною., В свою чергу, заставною ціною згідно із п. 8 ст. 1 Закону є гарантована державою ціна зерна, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.
У зв’язку зі зміною системи планів і договорів державної закупівлі с/г продукції виникає питання щодо кваліфікації договорів про закупівлю с/г продукції в її виробників. Чи слід вважати такі договори договорами контрактації, як це було за часів планової економіки, чи ці договори можуть кваліфікуватись якось інакше?
Аналіз чинного господарського, аграрного, цивільного та іншого законодавства дозволяє зробити висновок, що договір контрактації с/г продукції суттєво відрізняється від інших господарсько-правових договорів способом створення предмета зобов’язання та сферою дії договору.