Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України договором поставки вважається договір, відповідно до якого одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У свою чергу, ч. 1 ст. 712 ЦК України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Порівнюючи ці дві норми, які дають визначення договору поставки, можна зробити висновок, що ЦК України дещо уточнює визначення, наведене у ГК України. По- перше, постачальником може виступати тільки особа, яка здійснює підприємницьку діяльність. По-друге, товар (товари), який передається у власність покупця, може використовуватись ним виключно у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

До договору поставки згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Фактично ця норма дублюється у ч. 6 ст. 265 ГК України.

Сторонами договору поставки виступають постачальник та покупець.

Постачальник - сторона договору, яка зобов’язується надати покупцеві в обумовлений строк товар (товари). На стороні постачальника за договором поставки виступають юридичні особи (підприємницькі товариства) та фізичні особи - підприємці.

Покупець - сторона договору, яка зобов’язується прийняти поставлений товар (товари) та сплатити за нього. Покупцем можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, за винятком осіб, які придбавають товар для побутового вжитку.

Однак треба зауважити, що держава в особі органів державної влади та підприємств державної форми власності також може виступати як постачальником, так і покупцем у договорі поставки.

Метою укладення договору поставки є перехід права власності на товар (товари), який постачальник повинен передати покупцеві за договором.

Згідно із статтями 265-267 ГК України, істотними умовами договору поставки виступають предмет (кількість товару, асортимент, якість тощо), ціна і строк.

У ч. 1 ст. 266 ГК України зазначено, що предметом договору поставки виступають визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. За згодою сторін також може бути визначена кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами.

До товару також висуваються умови щодо його якості, що повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі вищі вимоги до якості товару. Статтею 270 ГК України закріплено вимогу щодо комплектності товару, що постачається.

Згідно із ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Але у випадку, коли в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Під час укладання довгострокового договору поставки кількість товару, що поставляється, визначено лише на один рік або на менший строк, у договорі має бути передбачено порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачено, договір за ч. 3 ст. 267 ГК України вважається укладеним на один рік.

У разі, якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, - як правило, місяць. Сторони можуть погодити в договорі графік поставки (місяць, декада, доба тощо) відповідно до ч. 4 ст. 267 ГК України.

Згідно із ч. 6 ст. 267 ГК України укладаючи договір поставки, сторони також можуть передбачити порядок відвантаження товару (товарів) будь-яким видом транспорту.

Стосовно ціни як істотної умови договору поставки треба зазначити, що сторони самі визначають ціну товару, крім випадків, коли ціна товару може змінюватись на вимогу антимонопольного органу, та якщо товаром виступає продукція, на яку поширюється програма державного регулювання цін.

У цілому договір поставки є договором з переходу майна у власність, договором оплатним, консенсуальним та двостороннім. Форма договору поставки - проста письмова.

Виходячи з положень норм чинного законодавства, можна звернути увагу на загальні підходи визначення правового становища сторін за досліджуваним договором.

Зокрема, до прав покупця належать:

1) відмова від приймання товару, поставка якого була прострочена;

2) відстрочка кінцевого розрахунку на певний процент, тобто отримання товарного кредиту;

3) відмова у прийнятті товару в разі неукомплектування продукції, що постачається (ч. 3. ст. 270 ГК України).

У свою чергу, обов’язки покупця складають такі дії:

1) прийняття товару та проведення перевірки його комплектності, якості, маркування, пакування;

2) оплата вартості поставлених товарів, окрім випадків, зазначених у ч. 5 ст. 268 ГК України;

3) повернення постачальнику багатооборотної тари та засобів пакування, залежно від характеру поставленого товару.

Права постачальника:

1) залежно від предмета договору дострокова поставка товару з обов’язковим повідомленням покупця про це в термін, обумовлений у договорі;

2) переведення покупця на попередню оплату в разі порушення ним передбачених договором строків оплати поставленої продукції.

Обов’язки постачальника:

1) передання товару у власність покупцю або іншій особі, яка за договором виступає покупцем;

2) усунення дефектів виробу, виявлених протягом гарантійного строку, або заміна товару, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу (ч. 6 ст. 269 ГК України);

3) надсилання разом з товаром належного товаросупровідного документа, що засвідчує якість товару;

4) поставка товару в погодженій у договорі кількості, асортименті, комплектності та належної якості.

Однак інші права й обов’язки можуть бути передбачені умовами укладення конкретного договору з метою деталізації правового статусу його сторін.

У випадку порушення умов договору поставки сторони несуть відповідальність, установлену договором, якщо інше не встановлено ГК України, ЦК України та іншими законами.

Відповідальність за порушення договору поставки може наступати у вигляді відшкодування збитків і неустойки у вигляді штрафу або пені.