• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 2

§ 1. Поняття і підстави виникнення господарських зобов’язань

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право- відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У свою чергу, господарським зобов’язанням, згідно із ч. 1 ст. 173 ГК України, визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з певних підстав, передбачених ГК України, на підставі якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Аналізуючи ці дві норми, можна зробити висновок, що поняття «зобов’язання» та «господарське зобов’язання» співвідносяться як загальне і спеціальне. Визначення, що міститься у ГК України, відокремлює такий вид зобов’язань, як господарські зобов’язання, шляхом уточнення сфери суспільних відносин - сфери господарювання, суб’єктного складу та дій, які можуть вчинятися у рамках цих зобов’язань.

Разом з тим у ч. 3 ст. 173 ГК України визначено можливість сторін конкретизувати або розширити зміст господарського зобов’язання в процесі його виконання, але тільки за наявності взаємної згоди. Сторонами у господарському зобов’язанні є зобов’язана сторона та управнена сторона.

Підстави виникнення господарських зобов’язань визначено ст. 174 ГК України. До таких підстав належать:

1) закон або інший нормативно-правовий акт, що регулює господарську діяльність. Прикладом такої підстави виступають зобов’язання, що виникають із законів, що мають адресний характер (наприклад Закон України «Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»), та деяких інших законів (нормативно-правових актів). Так, ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» є підставою виникнення складного господарського зобов’язання з утворення і функціонування оптового ринку електричної енергії України;

2) акт управління господарською діяльністю. Такими актами є індивідуальні владні акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, видані у межах їх компетенції (наприклад, державні замовлення, рішення відповідних органів з господарських питань тощо);

3) господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать. Ця підстава є найпоширенішою серед інших, оскільки з укладенням будь-якого господарського договору або цивільної угоди виникають односторонні, двосторонні або багатосторонні зобов’язання;

4) заподіяння шкоди суб’єкту чи суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта чи суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

5) створення об’єктів інтелектуальної власності та інші дії суб’єктів, а також події, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Господарські зобов’язання можуть виникати на підставі створення об’єктів інтелектуальної власності або використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.

Створення об’єктів інтелектуальної власності є підставою виникнення господарських зобов’язань, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.

Що стосується інших дій суб’єктів, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання, то в числі підстав виникнення організаційно-господарських зобов’язань можна назвати заяви і звернення учасників господарської діяльності, зокрема звернення суб’єктів господарювання із заявами про отримання ліцензій або патентів на здійснення окремих видів господарської діяльності відповідно до встановленого порядку, звернення із заявами операторів телекомунікацій щодо виділення номерного ресурсу, звернення із заявами про надання дозволу на будівництво об’єкта містобудування тощо.