Господарське право України. Частина 2
§ 3. Право на належну якість продукції (робіт і послуг) та право на інформацію про товар (роботи й послуги)
З метою забезпечення права споживача на належну якість і безпеку продукції в ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено обов’язок продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На вимогу споживача продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний також надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Продукція повинна бути безпечною для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища, відповідати вимогам нормативних документів (стандартам, технічним умовам тощо), що містять правила, загальні принципи та характеристики різних видів товарів. Щодо окремих груп продукції такі вимоги можуть встановлюватися законами та іншими нормативно-правовими актами. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути документ, який підтверджує їх належну якість (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Крім обов’язку виробника забезпечити відповідність продукції вимогам нормативних документів та нормативно- правових актів, гарантією забезпечення належної якості продукції є обов’язок виробника забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем. У разі відсутності такого строку виробник повинен забезпечити використання продукції за призначенням протягом десяти років (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Для цього виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі й асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, після зняття з виробництва - протягом строку служби, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.
Правові гарантії на отримання споживачами необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) закріплено у ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Споживачі, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб, мають право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Така інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). До того ж реклама відповідних товарів, робіт і послуг не звільняє продавця або виробника від обов’язку надати інформацію про них безпосередньо до їх придбання або замовлення (абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання і застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.
На випадок укладення договору на відстані в Законі України «Про захист прав споживачів» установлено особливий порядок надання споживачеві інформації про товари (послуги, наслідки робіт). У таких випадках в момент придбання товару (замовлення послуг чи робіт) споживач не може їх безпосередньо бачити, тому перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 7) порядок розірвання договору (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Факт надання зазначеної інформації в разі укладення договору на відстані повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв’язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Щодо продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, крім указаної інформації, споживачеві слід надавати інформацію про її сертифікацію.
Виробник (виконавець) зобов’язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих, загальновідомих у міжнародній практиці засобів (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Вказана вище інформація про товари, роботи і послуги може доводитись до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Крім інформації про якість та споживчі характеристики товарів, наслідків робіт і послуг, продавець (виконавець) повинен обов’язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричиняє негативні наслідки для споживача, продавець, виробник і виконавець несуть відповідальність перед таким споживачем. Зокрема, у разі придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків. У разі неможливості використання придбаної продукції за призначенням споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків. Якщо ж була заподіяна шкода життю, здоров’ю або майну споживача, споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця) її відшкодування, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором (ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»). За наявності зазначених підстав продавець має право на вибір висувати відповідні вимоги до виробника (виконавця) чи продавця.
Крім відшкодування збитків, спричинених наданням недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товари, роботи і послуги, за споживачем визнається право вимагати і відшкодування збитків, завданих недобросовісною рекламою. На відміну від збитків, спричинених наданням недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації, збитки, завдані недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню тільки винною особою (ч. 8 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває (ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»). При цьому неодержання продавцем від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.