Господарське право України. Частина 2

§ 5. Правове регулювання захисту від недобросовісної конкуренції

Правові основи регулювання відносин щодо захисту від недобросовісної конкуренції в господарській (підприємницькій) діяльності закріплено низкою нормативно-правових актів. Їх основу складають ГК України, закони України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також інші акти законодавства, прийняті на підставі законів або постанов ВР України.

Необхідно враховувати, що як правовий інститут недобросовісна конкуренція - це будь-які дії в конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності (ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Однак варто звернути увагу, що ст. 32 ГК України дещо звужує коло суб’єктів таких відносин вказівкою на те, що відповідні дії вчиняються «у підприємницькій діяльності».

Законодавство України у сфері захисту від недобросовісної конкуренції побудовано таким чином, що дії, які визнаються у подальшому антиконкурентними, необхідно розділити на такі групи:

  1. Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання (ст. 33 ГК України; гл. 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
  2. Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (ст. 34 ГК України; гл. 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
  3. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці (ст. 36 ГК України; гл. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Детальний аналіз чинного законодавства вказує на необхідність більш детального вивчення питань, безпосередньо пов’язаних з поділом на вказані вище групи. Причому таке групування не є досконалим і остаточним. Кожна ланка містить детальніше викладення визнання дій такими, що порушують законодавство у сфері недопущення монополізму і здійснення діяльності, пов’язаної з недобросовісною конкуренцією.

Зважаючи на неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання, необхідно звернути увагу, що до числа таких правопорушень відносять:

а) неправомірне використання позначень. Неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання (ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання;

б) неправомірне використання товару іншого виробника. Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи (ст. 5 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

в) копіювання зовнішнього вигляду виробу. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання (ст. 6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. Також дія ст. 6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» не поширюється на вироби, що мають охорону як об’єкти права інтелектуальної власності;

г) порівняльну рекламу. Це реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання (ст. 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

Детально розглянувши створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, необхідно звернути увагу на широку сферу застосування дії норм права, якими забороняється здійснення такої діяльності. До правопорушень у цій сфері належать:

а) дискредитація суб’єкта господарювання. Дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання (ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

б) схилення до бойкоту суб’єкта господарювання. Схиленням до бойкоту суб’єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв’язків із цим суб’єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або неналежне виконання договірних зобов’язань перед цим суб’єктом господарювання (ст. 10 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

в) схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника). Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника) (ст. 11 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

г) підкуп працівника, посадової особи постачальника. Підкуп працівника, посадової особи постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору, або за неукладення договору (ст. 13 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

ґ) підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника). Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору, або за неукладення договору (ст. 14 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

д) досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб’єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, що підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією (ст. 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

е) поширення інформації, що вводить в оману. Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб’єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб’єкта господарювання (ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, про виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб’єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

До порушень законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції належать і неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Необхідною умовою визнання таких дій неправомірними є здійснення в сукупності або окремо таких дій, як:

а) неправомірне збирання комерційної таємниці. Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що згідно із законодавством України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання (ст. 16 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

б) розголошення комерційної таємниці. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що згідно із законодавством України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання (ст. 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

в) схилення до розголошення комерційної таємниці. Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків відомості, що згідно із законодавством України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання (ст. 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

г) неправомірне використання коліерційної таємниці. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять згідно із законодавством України комерційну таємницю (ст. 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).