Господарське право України. Частина 2
2.2. Зловживання домінуючим становищем
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є найпоширенішим видом монополістичної діяльності. Суб’єктами даного правопорушення можуть бути суб’єкти, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Згідно із ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 % або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо:
- сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 %;
- сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 %.
Отже, законодавство встановлює досить чіткі якісні та кількісні показники, що мають характеризувати ринкове становище суб’єкта господарювання. Детально порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку визначається в методиці, затвердженій АМК України.
Визначення монопольного становища проводиться в декілька етапів:
- установлення об’єктів аналізу, а саме суб’єкта господарювання та конкретного товару, який випускається або придбавається цим суб’єктом (суб’єктами) господарювання;
- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
- визначення товарних меж ринку;
- визначення територіальних (географічних) меж ринку;
- визначення часових меж ринку;
- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;
- розрахунок часток суб’єктів господарювання на ринку;
- складання переліку продавців - потенційних конкурентів;
- визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб’єктів господарювання;
- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта (суб’єктів) господарювання на ринку.
В методиці дається детальне роз’яснення щодо кожного етапу визначення домінуючого становища, а також розкриваються базові поняття нормативного акта:
- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
- ринкова (монопольна) влада - здатність суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції;
- територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), у межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;
- товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого;
- часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.
Для визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:
- статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;
- адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов’язків і завдань, віднесених до їх компетенції;
- дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку - сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема щодо думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару, та інші джерела.
Монопольне (домінуюче) становище не є правопорушенням. Порушенням законодавства вважається зловживання таким становищем на відповідному ринку товарів чи послуг.
Поняття та види зловживань передбачено ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.
Зловживання домінуючим становищем можна поділити на цінові, договірні та виробничо-комерційні.
Законодавством передбачено три види цінових зловживань:
- встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
- встановлення монопольно низьких цін (розцінок, тарифів) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції;
- встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.
Законодавство не визначає, що слід розуміти під «дискримінаційними цінами», «монопольно високими цінами» та «монопольно низькими цінами». Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначені поняття можна вважати різновидами монопольної ціни - ціна, що встановлюється суб’єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.
Встановлення монопольно високих цін посягає, перш за все, на права споживачів і обумовлює отримання надприбутку домінуючим підприємством. «Монополіст, встановлюючи високі ціни, може виробляти менше продукції, але, застосовуючи монопольне ціноутворення, одержати за неї прибуток, який перевищує звичайний... В умовах монопольного ринку споживачі мають справу з вищими цінами, що означає зниження рівня їх добробуту. За рахунок споживача збагачується монополіст».
Цінові зловживання дуже поширені як серед суб’єктів природних монополій, особливо у житлово-комунальній сфері, на транспорті, так і серед звичайних підприємств, що домінують на певних товарних ринках. У 2012 році АМК України було визначено, що ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» займало монопольне (домінуюче) становище на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, зокрема бензинами А-95 та А-95 Євро і дизельним пальним у межах м. Кривий Ріг. Користуючись своїм ринковим становищем, товариство встановлювало економічно необґрунтовані ціни реалізації високооктанових бензинів (зокрема А-95 та А-95 Євро) і дизельного пального. Такі дії підприємства було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним домінуючим становищем на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами та дизельним пальним шляхом установлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку. На порушника накладено штраф сукупним розміром 500 тис. грн.
Установлення монопольно низьких цін обмежує конкуренцію на певному товарному ринку, оскільки є суттєвим бар’єром доступу для нових виробників та засобом витіснення з ринку дрібніших конкурентів. В економічній теорії монопольно низька ціна розглядається як «ціна блокування входу», а тактика використання знижених цін отримала назву «глибокі кишені» (deep pockets), під якою розуміють здатність крупних фірм чи конгломератів піти на пожертвування значними фінансовими та іншими ресурсами для продажу товарів нижче собівартості протягом довгого часу. Таким чином «глибокі кишені» надають домінуючій фірмі несправедливі переваги перед конкурентами, оскільки не всі здатні витримати такі збитки.
Дискримінаційні ціни завдають шкоди не всім контрагентам домінуючого суб’єкта господарювання, а обмеженому колу. Слід зазначити, що в європейських країнах законодавство передбачає досить впливові заходи запобігання ціновій дискримінації з боку домінуючих фірм. Так, наприклад, французьке конкурентне законодавство кваліфікує неповідомлення економічному партнеру своїх цін та умов продажу як кримінальний злочин.
Договірні зловживання домінуючим становищем. Домінуюче становище на ринку надає суб’єкту господарювання можливість не тільки маніпулювати цінами, але й, користуючись відсутністю альтернативних джерел постачання, «експлуатувати» своїх контрагентів з метою утримання ринку або одержання несправедливого надприбутку. Такі правопорушення здійснюються на стадії укладання угод.
У зарубіжному законодавстві подібні договори класифікуються на пов’язуючі та виключні. До пов’язуючих договорів відносять такі, в яких продаж одного товару поставлено в залежність від купівлі контрагентом іншого товару, незважаючи на те, що останній зацікавлений у придбанні лише одного найменування. Іноді такі договори називають «з доважком» (tied selling).
Показовим прикладом такого виду зловживань може слугувати справа, розглянута АМК України у 2012 році. Ан- тимонопольними органами було встановлено, що ПАТ з газопостачання та газифікації «Вінницягаз», займаючи монопольне становище на ринку постачання природного газу, за регульованим тарифом у територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користуванні ПАТ «Вінницягаз», з часткою 100 % нав’язувало побутовим споживачам - абонентам ПАТ «Вінницягаз» замовлення розробки нових технічних умов на заміну побутових газових приладів, установлення яких не потребує зміни системи відведення продуктів згоряння, будови димових каналів та схеми газопостачання як у приватному житловому будинку, так і в індивідуальній квартирі багатоквартирного житлового будинку. Крім того, ПАТ «Вінницягаз» нав’язувало побутовим споживачам природного газу - абонентам ПАТ «Вінницягаз» замовлення розробки нових проектів газопостачання у разі заміни окремих побутових газових приладів як у приватних житлових будинках, так і в індивідуальних квартирах багатоквартирних житлових будинків. Такі дії було визнано Вінницьким відділенням Комітету порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем. На порушника накладено штраф сукупним розміром 136 тис. грн.
До виключних договорів відносять такі, згідно з якими продавець зобов’язується продавати товари чи надавати послуги виключно зазначеному покупцеві, або покупець зобов’язується придбавати товари чи послуги виключно в одного продавця.
Хоча, на перший погляд, страждають від цього виду правопорушень окремі контрагенти домінуючих суб’єктів господарювання, економісти вважають, що таким чином обмежується і загальна конкуренція на певному товарному ринку. Адже супутні товари, «доважок» можуть позбавити інші фірми можливості продавати схожі товари або створити перешкоди доступу на ринок тим підприємствам, які не пропонують всієї групи товарів.
Виробничо-комерційні зловживання домінуючим становищем. Поряд із ціновими та договірними зловживаннями з боку домінуючих суб’єктів господарювання не меншої шкоди конкуренції завдають і зловживання, що здійснюються останніми на стадії виробництва та обігу, з метою набуття незаконних переваг у конкуренції. Використовуючи свою домінуючу позицію, підприємці мають можливість скорочувати обсяги виробництва, вилучати з торговельної мережі власні товари, створюючи такими діями штучний дефіцит, який дозволяє, в свою чергу, підвищувати ціни, утримувати ринок.
Виробничо-комерційні порушення, як правило, створюють умови для подальших цінових та договірних зловживань.