• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 2

§ 2. Види антиконкурентних правопорушень

Вичерпний перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції передбачено ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Перелічені дії можна класифікувати за різноманітними критеріями: об’єктивними ознаками антиконкурентної поведінки; суб’єктним складом; цілями; рівнем шкоди, що завдана конкурентному середовищу, тощо. Серед наведених у згаданій статті порушень законодавства особливе місце посідають дії суб’єктів господарювання та органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямовані на недопущення, усунення або обмеження конкуренції на ринку. В науці конкурентного права такі дії називають обмежувальною практикою (restrictive practice) або монополістичною діяльністю, до неї відносять найбільш поширені та шкідливі для конкурентного середовища порушення: антиконкурентні узгоджені дії; зловживання домінуючим становищем на ринку, а також антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Монополістична діяльність завдає істотної шкоди добросовісній конкуренції. На думку К. Ю. Тотьєва, «така діяльність дезорганізує, руйнує тканину цивілізованих ринкових відносин, установлює перешкоди на шляху реалізації державою свого публічного інтересу, обмежує свободу економічної діяльності різноманітних суб’єктів господарювання, позбавляє споживачів економічної основи їх прав». Однак для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку або як антиконкурентних узгоджених дій не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, або настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення таких дій, при цьому судовим органам необхідно з’ясовувати та відображати в рішеннях, у чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті монополістичних дій.

Суб’єктами монополістичної діяльності можуть виступати:

- суб’єкти господарювання;

- об’єднання;

- органи влади;

- органи адміністративно-господарського управління та контролю.

Згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» суб’єктом господарювання є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

До об’єднань, за визначенням цього Закону, відносять об’єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об’єднання підприємств, а також громадські організації.

Органами влади вважаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, ВР АРК та органи виконавчої влади АРК, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади.

Органами адміністративно-господарського управління та контролю є суб’єкти господарювання, об’єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Монополістичну діяльність заборонено законом. До суб’єктів, що її здійснюють, застосовуються відповідні заходи державного примусу:

- штрафні санкції;

- примусовий поділ суб’єктів господарювання;

- відшкодування завданої шкоди;

- адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Правовим засобам захисту економічної конкуренції від монополістичних посягань присвячено розділи ІІ та ІІІ Закону України «Про захист економічної конкуренції» та численні підзаконні нормативні акти.