Господарське право України. Частина 1
§ 4. Ліквідаційна процедура, порядок призначення ліквідатора та створення ліквідаційної комісії
Коло судових процедур відносно боржника, визнаного банкрутом, припиняє ліквідаційна процедура. Господарський суд починає ліквідаційну процедуру постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, яка проводиться строком на дванадцять місяців.
Під ліквідацією слід розуміти припинення суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів у порядку закону шляхом продажу його майна.
Правовими наслідками прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно зі ст. 38 Закону про банкрутство є такі:
1) господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції в разі можливості її продажу, за винятком укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження в належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
2) строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;
3) у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, крім витрат, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури;
4) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
5) відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
6) продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому Законом про банкрутство;
7) скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;
8) вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можна пред’являти тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута. У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство. Протягом п’ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов’язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
Рішення про відкриття ліквідаційної процедури боржника потребує офіційного оприлюднення. У зв’язку з цим повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється на офіційному веб- сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтер- нет. До того ж повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинно містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).
За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. До складу ліквідаційної комісії банкрута включають представників кредиторів, уповноважену особу засновників боржника, фінансових органів та профспілки, а в разі необхідності - також представників спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, АМК України, органу, уповноваженого управляти державним майном, та представника органів місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом про банкрутство.
З дня призначення ліквідатор здійснює визначені повноваження: а) приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; б) виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; в) проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; г) аналізує фінансове становище банкрута; ґ) виконує повноваження керівника банкрута; д) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; е) пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; є) має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно із Законом про банкрутство позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; ж) з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; з) заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов’язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
и) подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; і) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ї) передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які згідно з нормативно- правовими документами підлягають обов’язковому зберіганню; й) продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів; к) повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення ЄДРПОУ, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; л) веде реєстр вимог кредиторів; м) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов’язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі, з якого далі здійснюються виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, а інші рахунки підлягають закриттю.
Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Також ліквідатор на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства зобов’язаний надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
До речі, дії (як і бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов’язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора.
Усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов’язково із залученням суб’єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. До таких способів належать:
а) проведення аукціону;
б) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.
На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.
Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка згідно з установчими документами має право проводити торги. Ліквідатор також здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу або продає його частинами. В той же час умови договорів, укладених на реалізацію майна банкрута, не можуть передбачати розстрочку або відстрочку платежів за придбане майно.
Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор відповідно до ст. 46 Закону про банкрутство подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого слід додати: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідку архівної установи про прийняття документів, які згідно із законом підлягають довгостроковому зберіганню; для АТ - копію розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчену НКЦПФР; для емітентів цінних паперів - копію звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчену НКЦПФР.
Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна боржника. Про час і місце судового засідання, в якому будуть розглядати звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора і думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копію цієї ухвали надсилають органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення запису про припинення юридичної особи - банкрута до відповідного реєстру.
Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п’яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів і продовжує виконувати повноваження керівника до їх призначення у встановленому порядку.
Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.
Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.