Загальна освіта в Японії має досить чітку структуру: початкова школа з шестирічнім терміном навчання, трирічна середня школа першого ступеня і трирічна середня школа другого ступеня. У структурному плані система загальної освіти в Японії значною мірою нагадує американську. За своїм змістом, а особливо за духом, японська школа своєрідна. Японці наполегливо прямували до створення власної системи освіти. У результаті поступово склалася справді японська шкільна система. Нині система освіти Японії представлена такими основними ступенями:

- дитсадок - від 3 до 5 років;

- початкова школа (I—VI класи) - від 5 до 11 років;

- молодша середня школа (VII-IX класи) - від 11 до14 років;

- старша середня школа (Х-ХІІ класи) - від 14 до 17 років.

Дошкільні дитячі установи - переважно приватні, садки для дітей віком від 3 до 5 років. Навчальна програма дитячого садка передбачає конкретний зміст: збереження здоров’я дитини, забезпечення спілкування, ознайомлення з навколишнім середовищем, розвиток мови, почуттів. Досягається це за допомогою гри та інших видів діяльності. Щоденно діти навчаються не менше чотирьох годин.

Початкова школа (сьогакко) - масовий навчальний заклад, що опікується муніципалітетом. Приватні початкові школи зустрічаються рідко. Згідно з офіційними документами, початкова школа повинна розвивати дітей розумово, фізично, естетично і морально.

Значне місце в навчальному плані початкових шкіл займає вивчення японської мови, на це відводиться 7-9 годин на тиждень. Засвоєння мінімуму ієрогліфів (1850 найменувань) становить значні труднощі для дітей, але навіть для читання книг і газет їх слід знати значно більше - до 3 тисяч. У І-ІІ класах на арифметику відводиться 3-5 годин на тиждень, а в IV-VI класах - 6 годин. Молодші школярі вивчають також курс природознавства, який об’єднує елементарні знання з біології, хімії, геології і фізики.

Суспільствознавство містить знання з географії, історії, етнографії, знайомить дітей з краєзнавчим матеріалом, у поєднанні з уроками моралі, передбачає політичне виховання дітей.

Серйозна увага в початковій школі приділяється фізичному вихованню, розвитку естетичних умінь і навичок.

Музичні заняття, малювання, ліплення, художня творчість обов’язкові для всіх учнів. Заняття проводяться з урахуванням культурних і естетичних традицій японського народу і формують художній смак, який притаманний японцям. Японських школярів вчать грати на 2-3 музичних інструментах.

Знання учнів оцінюються за п’ятибальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано. У процесі навчання контроль засвоєння матеріалу здійснюється ще й шляхом заліків, які проводяться з усіх предметів лише в письмовій формі 6 разів протягом навчального року; результати виражаються в балах, загальна сума яких і характеризує рівень підготовки учня.

Учитель початкової школи повинен вміти грати на музичних інструментах (рояль, флейта, ударні інструменти), красиво писати, мати відповідну спортивну форму, володіти бездоганними моральними якостями, оскільки йому доручають найцінніший скарб країни - маленьких дітей - майбутнє нації.

У школі виховується також ввічливе ставлення до товаришів.

У школі намагаються підпорядкувати груповому спілкуванню все життя учня - і сам процес навчання, і весь його вільний час. Так, учні залучаються до розробки різних групових проектів, до організації і проведення спільних туристських походів.

“Спеціальна діяльність” передбачає формування поведінки під час обіду, учнівські ради, гурткову діяльність, спортивні змагання, екскурсії, громадську роботу тощо. З 1992 р. “Наука” і “Суспільствознавство” відмінені. їх замінив предмет “Вивчення умов життя”.

В Японії першими вчителями і головною опорою японської дитини є батьки, перш за все, мати. Вона показує своїй 3-річній дитині, як малювати і робити паперові іграшки. Матері настільки входять у свою роль, що забувають про все і нерідко замість дитини, яка через хворобу не може відвідувати школу, на уроках сидить її мати. Молодша середня школа (тлогакко) у складі VII-IX класів виникла в результаті реформи 1947 р. У молодшій середній школі японські школярі розпочинають вивчення іноземних мов, однак спеціальних годин на них не виділяється, а використовується час для додаткових занять на розсуд викладача (так звані факультативні предмети).

Японський школяр складає досить серйозні вступні випробування у середню школу другого ступеня, у коледжі, університеті. Екзамени постійно супроводжують процес навчання.

Широкого розповсюдження в Японії набули школи майстерності, хоч правильніше було б їх назвати репетиторськими школами. Це не обов’язкова школа, але вкрай необхідна для наступного ступеню середньої школи і університету.

Перші “дзюку” з’явилися в XVII ст., їх відкривали майстри живопису, традиційної каліграфії, мистецтва володіння мечем. В останні десятиріччя ці школи розвивалися дуже швидко, і сьогодні їх налічується понад 200 тисяч. “Дзюку” поповнюють програми державної освіти. Вони побудовані на принципах: індивідуального підходу, доступності навчання, зв’язку з батьками. У класних кімнатах не більше 5 учнів. “Дзюку” - це храм не лише знань, але й морального виховання.

Дев’ятикласники проходять суворі випробування, щоб визначити, хто може вступити в першокласну загальноосвітню школу, хто піде в хорошу приватну школу, кого направлять у професійно-технічне училище.

Диференціація освіти в Японії розпочинається на рівні старшої середньої школи (кото-гакко). У 1989 р. 74% учнів цієї школи навчалися на загальноакадемічному потоці, інші - на спеціалізованих і професійних потоках.

Закінчивши неповну середню школу, учні складають екзамени в старшу середню школу. Перший рік у цій школі загальноосвітній, а на 2-му і 3-му роках заняття проводяться за вибором. З 5 предметів гуманітарного циклу, наприклад, необхідно вибрати 2. Для закінчення середньої школи, її старшого ступеня, учням необхідно скласти більше 80 заліків. Учні ж, які навчаються на спеціалізованому відділенні, повинні додатково скласти більше 30 заліків з професійних і спеціальних предметів.

Серед загальноосвітніх навчальних предметів у старшій середній школі учні вивчають японську мову, географію, історію, суспільствознавство, математику, природничі науки, мистецтво, іноземну мову, економіку домашнього господарства, займаються фізичним вихованням, зміцненням здоров’я.

У країні існує невелика мережа приватних шкіл, в яких відсутні перевідні екзамени і батьки, що бажають зберегти своїх дітей від стресів і перевантажень, можуть віддавати їх туди. Однак, мало хто користується послугами цих шкіл. У зв’язку з вимогами Конституції про обов’язкову безкоштовну освіту, з 1963 р. усі учні до 9 класу забезпечувалися безплатними підручниками і витрати брав на себе уряд. Учні старшої середньої школи купують підручники. Навчальний рік в японських школах починається 1 квітня, а завершується в березні і поділений на 3 семестри з 40-ден- ними канікулами в липні та серпні і зимовими канікулами в кінці грудня. Японські діти відвідують школу 240 днів на рік, включаючи заняття по суботах. Коли ж в Японії наступає 40-денна перерва в навчанні, кожний учень приносить додому чимало робочих журналів із завданнями і майже щоденно працює над ними.

Наповнюваність класів у школах може досягти за встановлену норму - 45 чоловік. Тривалість уроку в середній школі 50 хв. з шестиденним робочим тижнем. Щодня не менше 6 уроків. Японські педагоги вважають, що всі учні можуть успішно засвоювати шкільну програму і, якщо хтось відстає, то йому радять бути уважнішим у школі і більше читати вдома. У школі панує принцип: “Працювати на межі своїх можливостей”. В японських школах багато часу відводиться організації взаємодопомоги учнів. Учитель вчить їх допомагати один одному, постійно підкреслюючи, що кожний з них - це частина цілого.

Навчальні програми досить насичені. Тут діє один для всіх навчальний план, розроблений міністерством освіти. У кінці навчального року представники фірм відвідують середні школи, де виявляють кращих учнів. Кращий учень класу буде закріплений за найкращою фірмою. Хороше навчання в подальшому стане вже моральним обов’язком учня щодо фірми, яка чекає його на роботу.

Дисципліна в школах досить сувора. Учні початкових і молодших класів носять уніформу, що виконана в темних тонах. Для хлопчиків звична тужурка з глухим комірцем і брюки, а для дівчат - однотонний костюм і світла блузка. Традиційним атрибутом учнів початкової школи є ранець. Дітей навчають бути старанними людьми, яким належить наполегливо працювати в колективі і проявляти повагу до керівників, виховується повага до батьків і старших, віра в друзів.

У довоєнний період у школі панувала система “сусін”, яка націлювала вчителів на виховання у школярів системи націоналістичних цінностей. Після війни система “сусін” була скасована, але в 1957 р. вона відродилася під назвою “дото-ку”. У загальноосвітній школі - це моральне виховання, інтенсивне навчання і безперервні іспити. Велике значення надається праці. У початковій школі викладають два предмети, пов’язані з працею: “Малювання і ручна праця” та “Домоводство”.

Одним з головних завдань молодшої середньої школи вважається підготовка до кар’єри шляхом озброєння учнів основними знаннями про професії, корисні суспільству.

Учитель в Японії - це переважно чоловіча професія. Більшість учителів готується в університетах на факультетах підготовки, а також на інших факультетах, студентам яких надається можливість отримати учительський сертифікат. Іншою формою підготовки учителів є так звані молодші коледжі (університет зі скороченим терміном навчання), які за рівнем підготовки аналогічні нашим педучилищам. Закінчення факультету підготовки вчителів ще не дає можливості отримати учительський сертифікат. Випускник університету чи молодшого коледжу, подає через університет прохання в префектурний відділ народної освіти про видачу йому учительського сертифікату І чи II класу для роботи в школі певного типу з того чи того предмета. Отримавши сертифікат, він може подати заяву на вакантну посаду вчителя, але зайняти її лише у випадку, якщо успішно витримає ще один “екзамен на посаду” - при префектурному відділі народної освіти або безпосередньо у приватній школі.

Відповідно до вимог до претендентів на отримання учительського сертифікату складаються і навчальні плани факультетів підготовки вчителів. Державним стандартом встановлено мінімум 124 залікові бали, які необхідно набрати протягом навчання у вузі. Всі предмети загальноосвітнього циклу поділяються на гуманітарні, суспільні, природничі. Для отримання 36 залікових балів студент повинен вибрати для вивчення по три предмети з кожної з вищевідзначених груп. У молодших коледжах, де термін навчання становить два роки, загальна кількість залікових балів скорочена до 62.

У цілому, методика навчання в педагогічних навчальних закладах Японії суттєво не відрізняється від інших країн: лекції, семінари, практичні заняття і лабораторні практикуми. Обсяг і зміст педагогічної практики студентів різні в різних навчальних закладах.

Існує три категорії дипломів для вчителів шкіл різних рівнів: постійний, спеціальний, тимчасовий. Спеціальні дипломи видаються з метою залучення спеціалістів для роботи вчителями. Тимчасові дипломи мають вчителі, які з певних причин не склали кваліфікаційних екзаменів для отримання постійного диплому. Постійний диплом, виданий радою освіти префектури, довічно дійсний в усіх префектурах Японії.

Сьогодні освіта в країні продовжує залишатись престижною галуззю.

Література

  1. Алексевич Г.Л. Реформа освіти у Великобританії [Текст] / Алексевич Г.Л. // Педагогіка і психологія. - 1994. -№2(3). - Є. 162-166.
  2. Алешкина, Н.Т. Профориентация в школах Англии [Текст] / Алешкина Н.Т. // Вестник высшей школы. - 1998. -№10. - С. 88-91.
  3. Андреева JI. В Норвегии (О системе народного образования. По материалам поездки) [Текст] / Андреева Л., Невский В. // Народное образование. - 1971. - №7. - С. 80-82.
  4. Арбатова А. Вальдорфские школы в Щвеции: мои впечатления [Текст] / Арбатова А. // Семья и школа. - 1991. - №6. - С. 30-32.
  5. Беспалько В.П. Проблема образовательных стандартов в США и России [Текст] / Беспалько В.П. // Педагогика. - 1995. - №1. - С. 84-94.
  6. Боревская Н.Е. Китайская модель образования в азиатском контексте [Текст] / Боревская Н.Е. // Педагогика. - 1997. - №3. - С. 86-95.
  7. Боревская Н.Е. Регионализация как составная стратегии развития образования в Китае в 90-е годы [Текст] / Боревская Н.Е. // Проблемы Дальнего Востока. - 1997. - №3. - С. 129-141.
  8. Ведерникова Л. Национальный центр заочного обучения во Франции [Текст] / Ведерникова Л. // Вестник высшей школы. - 1991. - №8. - С. 89-95.
  9. Веселова В.В. Традиционные и новые ценности в системе образования США [Текст] / Веселова В.В. // Педагогика. - 1996. - №2. - С. 102-108.
  10. Винославська О.В. Як у навчальних закладах США дбають про підтримку позитивного іміджу [Текст] / Винославська О.В. // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №2. - С. 3-6.
  11. Воскресенская Н.М. Англия: стратегические направления развития образования [Текст] / Воскресенская Н.М. // Педагогика. - 1996. - №4. - С. 91-98.
  12. Воскресенская Н.М. Реформа школьного образования в Великобритании [Текст] // Советская педагогика. - 1991. - №8. - С. 134-140.
  13. Десятникова И. Китайцы знают, что если улыбаться и верить в силу числа “8”, все будет хорошо [Текст] / Десятникова И. // Факты. - 1998. - №229. - С. 5-6.
  14. Дружеский А.Н. Новые технологии в системе образования Франции [Текст] / Дружеский А.Н. // Советская педагогика. - 1991. - №4. - С. 132-136.
  15. Зязюн І.А. Освіта і виховання в Японії [Текст] / Зя- зюн І.А. // Рідна школа. - 1993. - №8. - С. 22-24.
  16. Клепиков В.З. Из истории образования в Китае [Текст] / Клепиков В.З. // Советская педагогика. - 1973. - №9. - С. 128-138.
  17. Клепиков В.З. Развитие системы научно-педагогических учреждений КНР [Текст] / Клепиков В.З. // Советская педагогика. - 1989. - №12. - С. 103-108.
  18. Клепиков В.З. Современный Тайвань: развитие образования [Текст] / Клепиков В.З., Чжун И. // Педагогика. - 1998. - №1. - С. 101-106.
  19. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XX ст. [Текст]: навч. посібник для студентів пед. навч. закладів/ Кравець В.П. - Тернопіль, 1996. - 290 с.
  20. Навчання в Баварії [Текст] // Міжнародна освіта. - 1994. - №3.
  21. Народна освіта у Країні Сходу Сонця [Текст] // Київський вісник. - 1996. - 12 вересня.
  22. Освіта Німеччини [Текст] // Молодь України. - 1996. - 18, 23 січня.
  23. Российская педагогическая энциклопедия [Текст]. - М., 1993. - С. 130-135; С. 413-415.
  24. Соколов Е. Школа Норвегии сегодня [Текст] / Соколов Е., Можаева JI. // Народное образование. - 1975. - №2. - С. 95-97.
  25. Соколов Е.М. Некоторые актуальные проблемы педагогической теории в Швеции [Текст] / Соколов Е.М. // Советская педагогика. - 1966. - №2. - С. 123-131.