• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 1

§ 2. Способи і форми припинення господарської діяльності

Ліквідація передбачає припинення існування, припинення господарської діяльності юридичною особою. Підстави ліквідації регламентуються законом і можуть випливати із фактичних об’єктивних складових або із суб’єктивного наміру учасників юридичної особи припинити господарську діяльність.

Основною відмінністю реорганізації від ліквідації є той факт, що в результаті реорганізації права та обов’язки юридичної особи переходять повністю або частково іншій/іншим новоствореним суб’єктам. І важливо лише визначити, в якому обсязі, які саме зобов’язання і права переходять новоствореному суб’єкту. В разі ліквідації майнові права та обов’язки суб’єкта підприємництва, що припиняє свою діяльність, не переходять до новоствореного суб’єкта господарювання, оскільки такий не утворюється. Разом з тим його майнові права та обов’язки можуть переходити до власника (власників) майна, що використовувалося у підприємницькій діяльності, або до засновника (засновників) суб’єкта підприємництва. Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності здійснюють ті ж органи, які проводять державну реєстрацію її заснування (державну реєстрацію суб’єктів господарювання), та в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

ЦК України лише загальним чином регулює припинення фізичної особи - підприємця. В ст. 53 ЦК України вказано, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом. Натомість ст. 51 ЦК України визначає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. У свою чергу, ГК України в ст. 51 визначає, що порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог вказаного Кодексу.

Із відмінностей природи юридичної та фізичної осіб як суб’єктів цивільно-правових і господарських комерційних відносин випливають і відмінності у порядку припинення такої їх діяльності. В даному випадку про реорганізацію фізичної особи - підприємця у розумінні, яке застосовується до юридичних осіб, звісно, мова йти не може. Загалом чинне законодавство України надає змогу людині реалізовувати своє визначене Конституцією право на здійснення підприємницької діяльності в двох формах: бути учасником юридичної особи чи існувати як фізична особа - підприємець. До першого випадку застосовуються всі положення законодавства України, встановлені для юридичних осіб, і тому в даному контексті нас цікавить поняття та порядок припинення господарської діяльності фізичної особи в статусі підприємця. Припинення діяльності фізичної особи - підприємця можливе лише шляхом ліквідації.

Аналізуючи положення чинного законодавства України, можливо дійти висновку, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця може бути пов’язане із незадовільним результатом її господарської діяльності або ж є результатом інших фактичних життєвих обставин (фізична смерть, божевілля і т. п.). Або ж такі підстави припинення діяльності суб’єкта можна поділити на пов’язані із суб’єктивним наміром даної фізичної особи припинити підприємницьку діяльність і такі, що пов’язані із зовнішніми факторами (постановлення відповідного судового рішення).