• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 1

§ 2. Види та організаційно-правові форми підприємств

В юридичній літературі запропоновано значну кількість думок стосовно класифікації підприємств як суб’єктів господарювання, в основу яких закладено різні критерії поділу. Не вдаючись до детального аналізу правової доктрини з цього питання, вважаємо за необхідне звернути увагу на законодавчий підхід до видового виокремлення підприємств. Так, згідно зі ст. 63 ГК України можна виділити:

- залежно від форм власності:

а) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

б) підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

в) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

г) державне підприємство, що діє на основі державної власності;

ґ) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Як видно з наведеної класифікації, перелік підприємств є невичерпним, і в умовах сучасного господарювання та розвитку господарських відносин можна створювати й інші види підприємств. Завдяки цьому законодавцем зроблена обмовка про те, що в Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом (ч. 1 ст. 63 ГК України);

- залежно від наявності іноземної інвестиції в статутному капіталі підприємства (її наявності та розміру) виділяють:

а) іноземне підприємство (в статутному капіталі іноземна інвестиція становить 100 %) (ч. 2 ст. 63 ГК України);

б) підприємство з іноземними інвестиціями (в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10 %).

Таке саме положення міститься і в Законі України «Про режим іноземного інвестування», згідно зі ст. 1 якого підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 % Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс;

- залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через призначеного ним керівника керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК України).

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через створені ними органи, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створені у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК України).

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств установлено ГК України та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, законами України «Про споживчу кооперацію», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» тощо.

На думку В. С. Щербини, унітарні та корпоративні підприємства можна розглядати як дві організаційні форми підприємств, хоча в ГК України вони подані саме як види підприємств;

- залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва (ч. 3 ст. 55 ГК України).

Суб’єктами мікропідприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний доход від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб’єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний доход від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний доход від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Треба зазначити, що перелічені види підприємств (малі, середні та великі) не є окремими організаційними формами. Ця класифікація має практичне значення для формування економічної політики у сфері податкових (наприклад, можливості запровадження спрощеної системи оподаткування) і господарських (організаційних) пільг, здійснення інших заходів державної підтримки малих підприємств, а також розмежування режимів державної підтримки, що надається законодавством тим чи іншим підприємствам, тощо.

За сферою діяльності розрізняють підприємства промислові, торгівлі, у сфері послуг та інші.

За метою створення підприємства, виходячи з положень ч. 2 ст. 62 ГК України, поділяються на підприємницькі (комерційні) і непідприємницькі (некомерційні).

Згідно із ч. 9 ст. 63 ГК України для підприємств певного виду та організаційних форм закони можуть встановлювати особливості господарювання.