Господарське право України. Частина 1
§ 7. Правове становище інших підприємств колективної власності (кооперативів)
Садівничі кооперативи. Кооперативним законодавством, а саме Законом України «Про кооперацію» за напрямом діяльності виокремлюється такий вид кооперативу, як садово-городній. До прийняття цього Закону садівничі товариства в основному реєструвалися як громадські організації - об’єднання громадян, які провадять діяльність згідно із Законом України «Про об’єднання громадян» виключно з метою захисту спільних інтересів своїх учасників - садівників. Таку реєстрацію можливо було здійснити, оскільки у ст. 12-1 вказаного Закону діяло поняття «товариство». Таку правову конструкцію застосовували і стосовно об’єднань громадян, що використовували земельні ділянки для городництва.
Підзаконні нормативні акти визначають садівниче товариство як юридичну особу, що є добровільним об’єднанням громадян - власників садівничих ділянок.
Щодо організаційно-правової форми садівничого товариства треба зазначити, що згідно зі ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. У свою чергу, товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі і тому, якщо садівниче товариство не має на меті отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, його можна віднести до непідприємницького.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % загального обороту кооперативу. Подібна норма міститься у ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Такі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку.
Разом з тим необхідно зазначити, що згідно із п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про громадські об’єднання» його дія не поширюється на непідприємницькі товариства (які не є громадськими об’єднаннями), утворені на підставі інших законів. А садово-городній кооператив прямо віднесений до окремого різновиду кооперативів Законом України «Про кооперацію». Закон, який регулює діяльність громадських об’єднань у п. 5 ч. 1 ст. 3, передбачає серед принципів утворення і діяльності цих об’єднань відсутність майнового інтересу їх членів (учасників). Майновий інтерес членів садівничого кооперативу присутній - це отримання врожаю зі свого саду. Отже, згідно із новітнім законодавством України садівниче товариство треба відносити до такої організаційно-правової форми, як обслуговуючий кооператив.
Однак Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва з метою запобігання виникненню порушень прав власності членів садівничих товариств та створенню напруженої ситуації навколо садівничих товариств відкликав свій лист від 9 червня 2008 р. № 4899, що був виданий на наказ Держспоживстандарту «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу 31 березня 2004 р. за № 59 та скасування нормативних документів», яким надавалися роз’яснення про організаційно-правову форму «обслуговуючий кооператив» (код 320), що введена Законом України «Про кооперацію».
Прийняття Постанови КМ України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» спричинило нову проблему: з’ясувалося, що, коли громадяни - члени садівничих товариств звернулися за отриманням актів на володіння земельними ділянками, їм було відмовлено через те, що вони нібито не мають права володіння власними ділянками, оскільки ці права належать вже не їм, а обслуговуючим кооперативам.
Останнім часом багато садівничих товариств були перетворені без узгодження з усіма членами такого товариства в обслуговуючі кооперативи. А обслуговуючі кооперативи мають інші повноваження, ніж садівничі товариства. Все це призвело до зловживань з метою заволодіння колективною власністю садівничого товариства шляхом його перетворення керівництвом в обслуговуючий кооператив проти волі пайовиків.
З огляду на викладене за дорученням Прем’єр-міністра України Держкомпідприємництвом разом з Держкомстатом і Держспоживстандартом змінено Класифікацію організаційно-правових форм - повернення організаційно-правових форм садівничих та інших товариств (наказ Держспожив- стандарту від 25.09.2009 № 342) шляхом запровадження нового коду для садівничого кооперативу - 950 (попередній код - 183).
Таким чином, незважаючи на пряме законодавче визначення садівничого товариства як виду кооперативу, його згідно із Класифікацією організаційно-правових форм господарювання було виключено із різновидів кооперативів та віднесено до інших організаційно-правових форм. Хоча законодавством передбачено, що державна реєстрація нових юридичних осіб з такими організаційно-правовими формами не передбачається. Тобто ті садівничі товариства, які реєструватимуться, будуть змушені обирати іншу форму господарювання. Це стосується і гаражних кооперативів, правовий статус яких окремо у цьому навчальному виданні не розглядатиметься.
Перетворення садівничих та інших товариств в обслуговуючі кооперативи можливе тепер лише за умови узгодження з усіма членами садівничого товариства (протокол загальних зборів із нотаріальним засвідченням підписів більшості членів товариства). В іншому випадку відомості про діючі садівничі товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців не включаються.
Фінансові кооперативи (кооперативні банки та кредитні спілки). Згідно із Класифікацією організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 однією з таких форм господарювання кооперативів є кооперативні банки.
ГК України у ст. 338 визначає, що кооперативний банк - це банк, створений суб’єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об’єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Згідно із законом можна створювати місцеві та центральний кооперативні банки. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Кожен учасник кооперативного банку незалежно від його участі (паю) у статутному капіталі банку має право одного голосу, що відповідає одному з основних принципів діяльності кооперативів.
Кооперативні банки створюються в Україні відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також законодавства про кооперацію. При цьому законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить вказаному Закону. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.
Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.
Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється НБУ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.
Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов’язаними з ним особами, не поширюються на операції кооперативного банку.
КМ України схвалено Концепцію розвитку системи кредитної кооперації. Ця Концепція визначає стратегічні напрями державної політики у сфері кооперативного кредитування, що розвивається на ринкових засадах з мінімально можливим втручанням держави, та принципи функціонування системи кредитної кооперації з урахуванням позитивного міжнародного досвіду.
У зазначеній Концепції зауважується, що хоча законодавством і передбачена можливість створення кооперативних банків, проте жодного такого банку не створено.
У Концепції передбачається створення дво-, трирівневої системи кредитної кооперації. Перший рівень - кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги споживачам - своїм членам. Другий рівень - кооперативні банки та об’єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів як шляхом їх перерозподілу в межах системи кредитної кооперації, так і шляхом залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Через кооперативні банки може здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. До того ж на законодавчому рівні необхідно: визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об’єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредитних спілок.
Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень - центральні кооперативні банки та/або об’єднані кредитні спілки.
Зокрема кредитні спілки є фінансовими кооперативами, які незалежно від того, ким вони створені - споживачами чи підприємцями, мають спільну ознаку: мета їх діяльності - не отримання прибутку, а економія коштів своїх членів, надання якісніших послуг за кращих умов.
Всесвітня рада кредитних спілок на початок листопада 2012 р. об’єднувала 51 тис. кредитних спілок, які мали 196 млн членів кредитних спілок у 100 країнах. Сумарні активи спілок становили 1 трл 563 млрд доларів. Міжнародний день кредитних спілок відзначається щорічно з 1948 року кожен третій четвер жовтня. Святкування Міжнародного дня кредитних кооперативів - це данина історії руху кредитних спілок, міжнародне визнання позитивного впливу кредитних кооперативів на зміни в економічній і соціальній сфері.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» під кредитною спілкою треба розуміти неприбуткову організацію, що заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.
Згідно зі ст. 21 зазначеного вище Закону кредитна спілка як суб’єкт господарювання здійснює некомерційну господарську діяльність. Так, кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі (отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності); залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об’єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням уповноваженого органу, тощо.
На жаль, доводиться констатувати, що п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» обмежує склад учасників кредитних операцій з боку господарюючих суб’єктів, лише від імені членів кредитної спілки можуть виступати фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у власності членів такої спілки. Проте на сучасному етапі найбільш поширеною універсальною організаційно-правовою формою господарювання можна визнати господарські товариства, зокрема акціонерні товариства. Тому аналізована норма є дещо дискримінаційною.
Підприємства громадських об’єднань, релігійних організацій, профспілок, політичних партій. ГК України у ст. 112 передбачає можливість створення підприємств громадським об’єднанням або релігійною організацією. Таке підприємство є унітарним, заснованим на власності громадського об’єднання (громадської організації або спілки, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Характерною ознакою унітарного підприємства є те, що воно створюється одним засновником (громадським об’єднанням або релігійною організацією), який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону не поділений на частки (паї) статутний капітал, затверджує статут, розподіляє доходи безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено його статутом, або через створені в порядку, передбаченому цим Законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню. Вказаний Закон прямо передбачає можливість самого громадського об’єднання зі статусом юридичної особи чи створеної ним юридичної особи (товариства, підприємства) бути виконавцем державного замовлення відповідно до закону.
Створені громадськими об’єднаннями юридичні особи (товариства, підприємства) зобов’язані вести бухгалтерський облік, фінансову і статистичну звітність, бути зареєстрованими в органах державної податкової служби та сплачувати до бюджету обов’язкові платежі відповідно до закону. Надання таким юридичним особам (товариствам, підприємствам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в порядку, визначених законом.
Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону набуте в результаті підприємницької діяльності такого об’єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств).
Право власності громадського об’єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об’єднання. Окремі функції щодо управління майном за рішенням вищого органу управління громадського об’єднання можуть бути покладені на створені ним відповідно до статуту юридичні особи (товариства, підприємства).
Різновидом громадського об’єднання виступають молодіжні та дитячі громадські організації. Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років, а індивідуальними членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» у ст. 9 передбачено форми державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій. Вона здійснюється шляхом сприяння створенню підприємств, установ та організацій, які надають послуги молоді і дітям або допомагають зайнятості молоді.
В Україні, крім громадських об’єднань, діють благодійні організації: членські благодійні організації; благодійні фонди; благодійні установи; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо). Благодійні організації - це недержавні організації, головною метою діяльності яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно із Законом України «Про благодійництво та благодійні організації». Права благодійних організацій визначаються ст. 13 зазначеного Закону, ними передбачається, що з метою здійснення благодійної діяльності ці організації мають право засновувати засоби масової інформації, підприємства та організації, займатися видавничою діяльністю. Можливість створення такого підприємства має бути закріплена у статуті благодійної організації. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» джерелами формування майна та коштів благодійного фонду можуть бути доходи від цінних паперів та надходжень від підприємств, що перебувають у його власності. На фінансування благодійних програм належить використовувати всю суму надходжень, що надійшла за фінансовий рік від підприємств, які перебувають у власності благодійної організації, за винятком адміністративно-господарських витрат, пов’язаних із функціонуванням благодійної організації, але не більше 20 % кошторису цієї організації в поточному році.
Створювати кооперативні підприємства також мають право професійні спілки. Це добровільні неприбуткові громадські організації, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Згідно зі ст. 35 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки мають право на господарську та фінансову діяльність. З метою реалізації статутних завдань профспілки, їх об’єднання, які є юридичними особами, можуть здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність:
- надавати безоплатні послуги, роботи;
- створювати в установленому законодавством порядку підприємства, установи або організації зі статусом юридичної особи;
- формувати відповідні фонди, кредитні спілки.
Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів. Це закріплено у п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про політичні партії в Україні», де прямо передбачено, що політичні партії мають право засновувати із підприємств лише власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України.
Релігійні організації здійснюють виробничу і господарську діяльність відповідно до ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства. Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства у порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій.
Релігійні організації як власники належного їм майна можуть у разі заснування ними підприємств закріплювати за такими підприємствами майно на праві господарського відання з метою здійснення підприємницької діяльності або на праві оперативного управління для здійснення некомерційної діяльності.
Законодавчими актами України можуть встановлюватися й інші обмеження щодо створення і діяльності підприємств громадських організацій, політичних партій або релігійних організацій.