Господарське право України. Частина 1
§ 5. Сільськогосподарські кооперативи
Діяльність сільськогосподарських кооперативів регулюється ГК України, ЦК України, Законом України «Про кооперацію», а також спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Останній регламентує відносини в окремій сфері, отже, його норми мають відповідати нормам Закону України «Про кооперацію» та ГК і ЦК України. Перелічені законодавчі акти мають безпосередній зв’язок, який дозволяє розглядати правове регулювання цих кооперативів системно і взаємопов’язано. Потрібно також взяти до уваги, що дія Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» не поширюється на споживчі кооперативи, хоча б вони і працювали у сільському господарстві.
ГК України у ст. 94 не вказує окремо на сільськогосподарські кооперативи. Ця норма не заперечує, а отже, дозволяє створення в аграрній галузі сільськогосподарських кооперативів, діяльність яких регулюється законом. Закон України «Про кооперацію» у ст. 6, перелічуючи за напрямами діяльності кооперативи, не виокремлює сільськогосподарські. Прийняття цих нормативних актів поставило питання про доцільність існування в системі кооперативного законодавства Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Відмітною ознакою с/г кооперативу є те, що його засновниками (членами) мають право бути лише с/г товаровиробники - фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів’я с/г тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 % загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які ведуть особисте селянське господарство.
ПК України у ст. 14.1.235 для визначення фіксованого с/г податку надає інше поняття с/г товаровиробника: юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом с/г продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Існують відмінності між Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» щодо можливості прийняття у члени с/г кооперативу спадкоємців. Останній не надає такого права членам с/г виробничих кооперативів. Адже ч. 2 ст. 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» вказує на те, що право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим. Тому у випадку смерті члена с/г кооперативу його спадкоємці не стають членами кооперативу, оскільки членство в кооперативах є індивідуальним, а мають лише право на отримання вартості паю чи отримання в натурі земельної ділянки, як у випадку виходу з членів кооперативів.
Згідно із Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» під с/г кооперацією необхідно розуміти систему с/г кооперативів, об’єднань, створених з метою задоволення економічних потреб членів кооперативу. Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є с/г товаровиробниками, на засадах добровільного членства і об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.
За цілями, завданнями і характером діяльності с/г кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. Законодавство не виокремлює жоден підвид виробничого с/г кооперативу.
Виробничі - здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання прибутку (доходу). Тому ознакою виробничого с/г кооперативу є виробництво с/г продукції, обов’язкова трудова участь дійсних членів кооперативу в його діяльності і відповідно участь у ньому тільки фізичних осіб. У такому кооперативі можуть бути також асоційовані члени, які не зобов’язані брати обов’язкову трудову участь у діяльності кооперативу. Асоційованими членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які зробили пайовий внесок і користуються правом дорадчого голосу в кооперативі. Їм надають права на одержання дивідендів на паї та рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки (земельні частки). Члени кооперативу можуть переоформити членство в ньому на асоційоване членство в порядку, визначеному статутом кооперативу. Розміри пайових внесків асоційованих членів визначаються статутом кооперативу. У разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості).
Щодо обслуговуючих кооперативів, то вони спрямовують свою діяльність на обслуговування с/г та іншого виробництва учасників кооперації для надання комплексу послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва. Залежно від виду діяльності вони поділяються на:
— переробні - займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо);
— заготівельно-збутові - здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;
— постачальницькі - створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва с/г продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх с/г товаровиробникам;
— сервісні - виконують технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.;
— багатофункціональні - створюються у разі поєднання кількох видів діяльності тощо.
Необхідно взяти до уваги, що такий поділ на виробничі та обслуговуючі, наведений в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію», не співпадає із видами діяльності виробничого кооперативу за ч. 2 ст. 95 ГК України, де вказано, що виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Тобто ГК України дозволяє умовно відносити обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи до виробничих.
В умовах відродження кооперативного руху в Україні набувають актуальності підстави поділу кооперативів на види за такими ознаками: рід діяльності; предмет діяльності; спосіб створення; рівень усуспільнення майна; правовий режим земель; функціональна спрямованість; територія діяльності; ступінь включення в господарський обіг; підстави об’єднання тощо.
Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку та надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % загального обороту кооперативу.
Кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об’єднання, які, в свою чергу, можуть утворювати об’єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками. Кооперативи та їх об’єднання мають право виступати засновниками різних видів підприємств, мати представництва в інших регіонах України та за її межами.
Порівнюючи загальні принципи кооперації з принципами діяльності с/г кооперативів, необхідно зазначити, що вони дещо не співпадають із тими, які відображені у Законі України «Про кооперацію», їх перелік трохи ширший:
- добровільність членства фізичних і юридичних осіб у кооперативі та безперешкодний вихід з нього;
- обов’язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;
- обов’язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;
- відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та в разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;
- демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу - один голос»;
- обмеження виплат часток доходу на паї;
- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності;
- контроль членів кооперативу за його роботою у порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.
Існують відмінності і щодо створення с/г виробничого кооперативу та несільськогосподарського виробничого. Так, останній можуть згідно із Законом України «Про кооперацію» створити громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Аналогічна стаття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», передбачаючи загальні умови створення с/г виробничого кооперативу, наголошує, що засновниками такого кооперативу можуть бути лише громадяни України. Таке обмеження буде існувати до тих пір, поки не буде відмінено мораторій, який стосується іноземців та осіб без громадянства, щодо права власності цих суб’єктів на землі с/г призначення.
Для здійснення господарської та іншої діяльності с/г кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Майно кооперативу згідно з його статутом поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включають. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Він має вартісне вираження і не може бути поділений між членами кооперативу.
Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюють у рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.
Пайовий фонд с/г кооперативу становлять майно, яке внесли члени кооперативу під час вступу до організації, та кооперативні виплати, нараховані на наявні паї. Пайовий фонд кооперативу і пай конкретного члена кооперативу не є незмінними сталими величинами, вони змінюються залежно від різних чинників, а тому паї потребують обліку.
Облік паїв членів кооперативу здійснюється в регістрах первинного, аналітичного і синтетичного обліків. Первинний облік паїв можна здійснювати у регістрах двох видів: у пайових книжках або пайових посвідченнях.
Пайову книжку відкривають на кожного члена кооперативу, видають йому на руки, вона є документом, що засвідчує розмір та динаміку його паю. Характер ведення пайової книжки багато в чому схожий з веденням ощадних книжок. Пайова книжка має бути завірена головою кооперативу, головним бухгалтером, скріплена печаткою і підписана власником книжки, а щорічні записи - завірені підписами бухгалтера та власника книжки. Аналітичний облік паїв ведеться в книзі аналітичного обліку - Книзі паїв членів кооперативу з такими реквізитами, як і в пайовій книжці. Записи в Книгу паїв і в пайові книжки чи виписку свідоцтва здійснюють раз у рік після складання річного звіту с/г кооперативу і розподілу прибутку.
Щодо структури управління с/г кооперативами, порядку створення, функціонування і ліквідації, то вони співпадають із положеннями, викладеними в Законі України «Про кооперацію», для виробничих кооперативів.