• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Господарське право України. Частина 1

§ 3. Колективні сільськогосподарські підприємства

Згідно із Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» КСП є добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Воно є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. КСП можуть на добровільних засадах об’єднуватися у спілки (об’єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на підставі своїх статутів.

В юридичній літературі КСП як виробники продуктів харчування відносилися до приватних аграрних підприємств кооперативного типу. Харківська аграрно-правова школа цієї точки зору не поділяє.

КМ України як суб’єкт законодавчої ініціативи вносив у 2007 році до Верховної Ради України проект Закону «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо колективного сільськогосподарського підприємства». Цим проектом передбачалося виключити в абз. 3 ч. 1 ст. 63 ГК України такий вид підприємств, що діють на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Назву гл. 10 пропонувалося викласти у такій редакції: «Підприємства кооперації, об’єднань громадян та релігійних організацій». Сам же Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» - визнати таким, що втратив чинність. Таким чином КМ України визнав недоцільність існування цього Закону України і передбачив необхідність заміни такої форми організації, як КСП, на «виробничі кооперативи».

До прийняття ЦК України власність в Україні виступала у таких формах: приватна, колективна, державна. Наразі колективна форма власності не передбачається ЦК України, відсутня вона також і в ЗК України.

Згідно зі ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законодавством, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема на основі колективної власності (підприємства колективної власності). Разом з тим згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачалося, що паюванню підлягають с/г угіддя, передані у колективну власність КСП.

Законодавством також регламентувалося забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Отже, можна дійти висновку, що підставою для створення КСП були чинні на той час законодавчі норми.

При цьому треба звернути увагу, що згідно із ч. 2 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Згідно зі ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Отже, з огляду на викладене, можна констатувати, що чинним законодавством не передбачено створення КСП. Таким чином, законодавець та органи державної влади чітко відрізняють КСП від кооперативного с/г підприємства і не ототожнюють їх.

Державна служба статистики України, обліковуючи кількість діючих господарюючих суб’єктів у сільському господарстві і беручи до уваги тільки зареєстрованих юридичних осіб, за основним видом діяльності не виокремлює КСП, а відносить їх до інших форм господарювання. Це свідчить про їх невелику кількість і поступове припинення діяльності підприємств цієї форми господарювання в агропромисловому комплексі.