Канада - розвинена індустріально-аграрна країна. Разом з тим, вона - одна з найбільших житниць у світі. Господарство значною мірою працює на експорт: вивозиться майже промислової і сільськогосподарської продукції. Країна перебуває у великій залежності від американського капіталу. З 1608 до 1759 року, коли Канада була французькою колонією, освіта була повністю зосереджена у руках католицької церкви. Першою школою була маленька школа єзуїтів у Квебеці (початкова школа для хлопчиків), відкрита у 1635 році, і яка потім стає середньою школою у 1655 році. У 1642 р. виникла школа для дівчат. У англійській Канаді на острові Ньюфаунленд протягом багатьох років взагалі не було ніяких шкіл. Після поширення англійської влади на інші частини Канади (1763 р.) шкільна освіта до XIX ст. перебувала у компетенції різних релігійних і благодійних організацій. За конституцією Канади (1867 p.), питання початкової і середньої освіти було компетенцією провінційних органів влади. Кожна провінція має департамент освіти. У провінції Квебек він складається з двох комітетів - католицького і протестантського.
Безпосереднє керівництво школами здійснювали ради шкільних округів, які обиралися на термін від 1 до 3 років. З 1945 р. починається процес укрупнення шкільних округів.
У 20-30-х роках XX ст. в усіх провінціях були видані закони про школу, в яких передбачалося введення обов’язкової початкової освіти. Вік учнів, що поступають у школу і тривалість обов’язкового її відвідування різні. У чотирьох провінціях він становить - 6 років, в інших - 7 років.
В одній провінції навчання обов’язкове до 13 років, у трьох - до 14 років, у чотирьох - до 15, у двох - до 16 років, причому в одній з них (Новій Шотландії) - лише у містах. У цих провінціях, окрім Квебеку, освіта у державних школах безкоштовна, і тільки у деяких місцевостях шкільні ради могли призначити плату за навчання. Безкоштовність освіти введено всередині 50-х pp.
Канадська школа протягом останнього століття перебувала під сильним впливом США. В усіх провінціях, де населення розмовляє англійською мовою (тобто, виключаючи французьку провінцію Квебек), шкільна система помітно нагадує школу південного сусіда і будується за схемою або 6+3+3, або 8+4, тобто або шість класів початкової школи, три класи молодшої середньої і три класи старшої середньої школи, або вісім класів початкової школи і чотири класи середньої. Від цієї схеми є також і деякі відхилення. Так, у провінції Ньюфаунленд досі зберігається одинадцятирічна загальноосвітня школа і лише здійснюється підготовка до введення XII класу. У двох провінціях здійснюється тринадцятирічна освіта за схемою 3+3+4+3, тобто до молодшої середньої школи додається ще один рік.
Від цієї системи значно відрізняється католицька школа провінції Квебек. Тривалий час тут існувала семирічна початкова школа і не було державної повної середньої школи. Єдиним типом повної середньої школи були приватні восьмирічні класичні коледжі (окремі для хлопчиків та дівчат) з високою платою за навчання, закінчення яких відкривало шлях до вступу до всіх вищих навчальних закладів. Державні школи підвищеного типу - дворічні додаткові класи та вищі початкові школи, які мали чотири відділення - академічне, комерційне, технічне і сільськогосподарське. Лише після закінчення академічного відділення можна вступити до сільськогосподарського, педагогічного, інженерного, лісотехнічного факультетів університету. У міських початкових школах якість освіти вища, ніж у сільських місцевостях, але тут наявне значне перевантаження класів.
Навчальні плани початкової школи розробляються департаментами освіти провінцій і, зазвичай, єдині й обов’язкові для всіх шкіл. У більшості випадків вони затверджуються міністром просвіти провінції. Окремі предмети співвідносяться у навчальному плані початкової школи таким чином: мова - 40,5%, математика - 11,5%, природознавство - 7%, суспільствознавство - 11,5%, естетичне виховання - 12% , фізкультура - 7,6%, викладання релігії - 3,5%. “Суспільствознавство” включає історію та географію. У початковій школі провінцій Квебек і Монітоба, починаючи відповідно з III і VII класів, вивчається іноземна мова.
Схема 8+4 переважає у сільській місцевості, а схема 6+3+3 - у містах. Дві останні частини складають молодшу і старшу середні школи.
У більшості провінцій у старшій середній школі, особливо у містах, має місце диференційовне навчання. Окрім цього, існують школи лише з академічним або технічним профілем. Після реформи середньої школи у провінції Квебек (1954-1956 pp.) замість додаткових класів і вищої початкової школи була створена п’ятирічна державна школа з різноманітними відділеннями, зокрема, академічним, закінчивши яке можна було вступити до класичного коледжу для продовження чотирирічного курсу, після якого відкривалася можливість навчатися на будь-якому факультеті університету. Закінчення лише середньої державної школи надає право вступу лише до обмеженого кола факультетів університету.
На вибір учнями відповідного профілю має вплив не лише академічна успішність учня, а й матеріальне становище їх батьків. Вирішенню завдання соціального відбору сприяє також існування різних за умовами навчання груп шкіл - незалежних шкіл, які не контролюються міськими урядовими органами; приватних шкіл з високою платою за навчання; церковних шкіл; державних шкіл.
Незважаючи на обов’язковість навчання, частина дітей, особливо у невеликих сільських населених пунктах, віддалених від шкіл, а також із малозабезпечених сімей, не закінчують навіть початкової школи. Особливо погано з навчанням дітей корінного індіанського та ескімоського населення. Наприклад, у провінції Онтаріо лише четверта частина дітей індіанців у віці від 5 до 20 років відвідують школу.
Система професійної освіти у Канаді складається з трьох основних типів навчальних закладів - ремісничі школи, професійні середні школи, технікуми. У ремісничих школах готують будівельників, механіків, електротехніків, слюсарів, перукарів тощо. Термін навчання - 2-3 роки. Програма професійних середніх шкіл передбачає підготовку з низки сумісних спеціальностей, наприклад, з бухгалтерського і комерційного обліку. Підготовка автомеханіків передбачає й підготовку з деяких будівельних спеціальностей. Диплом технікума прирівнюється до свідоцтва про закінчення середньої школи. Технікуми готують кваліфікованих лаборантів, техніків, медичних сестер. Професійна підготовка здійснюється також на курсах, які організовують приватні компанії, особливо залізничні, автобудівельні і профспілкові організації. Певне місце у спеціальній підготовці займають інститути домогосподарства, куди приймають дівчат після IX класу середньої школи. Термін навчання - 4 роки. До програми інститутів поряд з такими предметами, як догляд за дітьми, ведення господарства, приготування їжі, шиття, входять також ботаніка, література, сучасні іноземні мови, музика, малювання, драматичне мистецтво, фізкультура. Дівчата повинні декілька тижнів на рік проходити практику у лікарні, дитячому будинку, яслах. Ці установи є переважно інтернатного типу.
У системі професійної освіти Канади особливе місце займають сільськогосподарські навчальні заклади. Крім спеціальних факультетів в інститутах, є близько 10 сільськогосподарських інститутів, низка початкових середніх сільськогосподарських шкіл, при яких організовуються курси для вечірніх занять у зимовий час.
Підготовка вчителів початкової школи здійснюється у педагогічних училищах. Вчителі середніх шкіл проходять підготовку в університетах і університетських коледжах. У деяких провінціях від учителів середньої школи вимагається закінчення чотирирічного коледжа і проходження річної професійної підготовки.
У зв’язку з нестачею вчителів проводиться прискорена підготовка, створюються скорочені курси, дозволяється викладання особам, які не пройшли спеціальної педагогічної практики.
Асоціація вчителів у кожній провінції видає свій педагогічний журнал. У провінції Квебек окремо видається журнал католицької і протестантської асоціації вчителів. Канадська асоціація просвіти видає “Огляд освіти і досліджень у Канаді” - загальноканадський педагогічний журнал, який виходить чотири рази на рік.
Вища освіта, в основному, є привілеєм заможних верств населення. Стипендію отримують лише 14% студентів вищих навчальних закладів. Розмір стипендії лише на чверть покриває витрати на навчання. Тому більшість студентів одночасно з навчанням в університеті і під час канікул працюють у сільському господарстві, на лісозаготовках, офіціантами у їдальнях.
У країні 48 вузів. Найбільші університети розташовані у Торонто, Монреалі і Ванкувері (більше 10 тис. студентів у кожному). Коледжі також дають вищу освіту.
У Канаді прийнята така система фінансування вищої освіти: 52% бюджету університетів покриваються асигнуваннями федеральних і провінційних органів влади, 31% - платою за навчання, яка стягується зі студентів (300-600 доларів на рік), і 17% - асигнуваннями з інших джерел (субсидії церкви, відсотки з приватних університетських фондів, добровільні внески міських та іноземних компаній, бізнесменів). Щороку Канадські університети закінчують близько 20 тис. студентів.
Велике значення у підготовці наукових кадрів має низка наукових установ. До них, зокрема, належать хімічні інститути (Торонто), інститут міжнародних відносин, академія медичних наук, королівська академія мистецтв, арктичний інститут Північної Америки, інститут вивчення проблем целюлозно-паперової промисловості (Монреаль), інститути і лабораторії науково-дослідної ради та ін.