Господарське право України. Частина 1

§ 1. Створення суб’єкта господарювання

Створення суб’єкта господарювання можна охарактеризувати як комплекс обов’язкових заходів, установлених законом, або необов’язкових заходів, що здійснюються за ініціативою суб’єкта (-ів), у результаті чого створюються необхідні передумови для виникнення нового суб’єкта господарювання, безпосередньо виникає новий суб’єкт і виникають передумови для заняття господарською діяльністю у новоствореного суб’єкта господарювання.

Загалом існує три стадії створення юридичних осіб:

  1. Ініціативна стадія. Ініціатива виходить від власника - фізичної особи, яка виявила бажання стати підприємцем, тобто реалізувати підприємницьку правоздатність, або від юридичної особи. На цій стадії необхідними є дії, пов’язані з обґрунтуванням економічних, правових, соціальних та інших факторів здійснення права на заняття господарською діяльністю (підприємництвом). Крім того, ініціатива передбачає проведення попередніх переговорів з майбутніми партнерами (співзасновниками), контрагентами, що може мати закріплення в укладенні договорів про наміри. До ініціативних дій можна віднести, наприклад, дії з оренди приміщення для розміщення виконавчого органу юридичної особи, створення веб-сайту і т. д.
  2. Організаційна стадія. Вказана стадія має свої відмінності залежно від способу створення юридичної особи та її організаційно-правової форми, виду, форми власності тощо. Це має прояв у низці попередніх юридично значущих дій, що породжують права й обов’язки для суб’єктів господарювання.

До дій, які слід вчинити стосовно окремих організаційно-правових форм, необхідно віднести: а) дії з проведення підписки на акції в публічних акціонерних товариствах;

б) дії з формування статутного капіталу в розмірі, встановленому законом; в) дії з отримання дозволу на право користування земельною ділянкою для фермерського господарства; г) дії з отримання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.

До дій, що необхідно вчинити стосовно будь-яких юридичних осіб, можна віднести: а) дії з розробки і затвердження установчих документів; б) дії з призначення керівника або іншої особи, яка буде уповноважена діяти від імені організації без довіреності.

3. Легалізаційна стадія. Зміст відповідної стадії визначається багатьма факторами: видом діяльності, місцем її здійснення, організаційно-правовою формою суб’єкта тощо. Однак визначальною для неї є процедура державної реєстрації. На цій стадії необхідними є дії, в результаті яких створюється юридична особа, а фізична особа набуває статусу підприємця. Внаслідок цього легалізаційна стадія є основною в процесі створення суб’єктів господарювання. Завершальна стадія характеризується вчиненням дій, без яких неможливим або ускладненим є початок заняття господарською (підприємницькою) діяльністю. Зазначена стадія включає різні дії - як обов’язкові для всіх юридичних осіб, так і необхідні для окремих організацій. До числа обов’язкових дій слід віднести:

1) постановку на облік (статистичний, податковий, пенсійний та ін.);

2) відкриття рахунків в установах банків;

3) отримання дозволів на здійснення окремих видів діяльності (патентування, ліцензування тощо).

До числа дій, що необхідно вчинити стосовно окремих юридичних осіб, можна віднести, наприклад, реєстрацію як платника податку на додану вартість або єдиного податку під час вибору відповідної системи оподаткування, відкриття валютного рахунку для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і т. ін.

Говорячи про порядки створення юридичної особи, традиційно виділяють розпорядчий, дозвільний і нормативно- явочний порядки. Для юридичних осіб - суб’єктів господарювання мають місце певні специфічні риси.

Сутність розпорядчого порядку полягає в тому, що власник майна або уповноважений ним орган приймає рішення (розпорядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В розпорядчому порядку створюються державні підприємства. Так, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, а державні казенні підприємства створюються за рішенням КМ України (статті 73, 76 ГК України).

Дозвільний порядок застосовується в тому випадку, коли закон вимагає отримання дозволу компетентного органу на створення юридичної особи (наприклад, стосується випадків створення об’єднань підприємств). Так, підприємство може бути створено у результаті виділення зі складу діючого підприємства чи організації одного чи кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника майна або уповноваженого ним органу і при цьому забезпечується виконання раніше прийнятих підприємством зобов’язань.

Більшість юридичних осіб - суб’єктів господарювання створюються в нормативно-явочному порядку. Відповідний порядок полягає в тому, що умови створення юридичної особи зафіксовано в законі (нормативному акті) у вигляді загального дозволу держави, але для виникнення конкретної організації потрібні вияв ініціативи (явка) її організаторів і реєстрація у відповідному органі. Виконання цих умов організацією надає останній право на внесення її до реєстру. З внесенням до реєстру організація отримує можливість діяти в господарському обороті як юридична особа без будь-якого акта з боку держави. Таким чином, організація приходить до реєстрації не з проханням, а з правом на своє існування як юридична особа. Саме явочна система створення юридичних осіб знайшла своє відображення в ЦК та ГК України. Ця система «вписується» в ринкову організацію обороту і відповідає принципам громадянського суспільства.