Для системи народної освіти Франції характерна сувора централізація. Усією системою освіти керує Міністерство освіти. Франція розділена на 23 навчальні округи, які називаються академіями. Очолює академію призначений міністерством ректор, який одночасно є головою ради місцевого університету, функціонує рада академії та інспектура середніх і вищих навчальних закладів. Безпосереднє керівництво школами здійснюється префектурами департаментів, при яких утворені ради освіти і шкільна інспектура. Вся система управління школами побудована на основі суворого ієрархічного підпорядкування всіх її окремих ланок від місцевих органів до міністра освіти.
У Франції встановлений єдиний розпорядок шкільного життя: у центрах з населенням менше п’ятисот чоловік хлопчики й дівчатка в початковій школі навчаються спільно, а у більших - окремо. Заняття в початковій школі по всій країні починаються з 8 години ранку і тривають три години; з 11 до 13 години перерва на обід, після чого заняття відновлюються і тривають до 16 години. У неповних середніх і повних середніх школах навчання роздільне. Розклад уроків у середніх навчальних закладах не так суворо регламентований за годинами, як у початковій. На всіх ступенях навчання державна школа є безплатною. Окремі учні отримують у період навчання невеликі стипендії (так звані соціальні). Навчальний тиждень - п’ятиденний. Неділя - день загального відпочинку, четвер - день для культурного дозвілля: відвідування музеїв, театрів, проведення екскурсій, прогулянок тощо. Четвер використовується також для релігійного виховання: батьки в цей день можуть посилати дітей до священиків для релігійних занять. Навчальні заняття щочетверга практикуються тільки в старших класах середньої школи. Канікули: різдвяні, пасхальні і літні - з 14 липня до 30 вересня. Школа не працює також і в дні великих релігійних свят.
Початок навчального року - 1 жовтня. У початковій школі навчальний тиждень складається з 30 академічних годин, у старших класах середньої школи ця кількість скорочується до 24-27 годин. Всього на рік 180 навчальних днів. Міністерством освіти Франції встановлені єдині навчальні плани для кожного типу загальноосвітньої школи і єдині навчальні програми з усіх предметів.
На відміну від США й Англії, найбільшим соціальним і академічним престижем у Франції користуються не приватні, а державні школи. Однак, питома вага приватних шкіл досить значна. Більшість шкіл належить католицькій церкві. Державна інспектура контролює діяльність приватних шкіл на рівні з державними.
В останні десятиріччя XX століття у французькій системі освіти намітилися нові тенденції розвитку. Ще недавно гуманітарні науки, що були основою класичної освіти вважались найважливішою і найпрестижнішою складовою частиною загальноосвітньої підготовки молоді. Вища школа набирала свій контингент переважно з числа випускників гуманітарних секцій ліцеїв. Становище почало змінюватися усередині 70-х років. Перевиробництво гуманітаріїв і брак кваліфікованих кадрів технічного й природничо-наукового профілів актуалізували завдання переорієнтації системи середньої і вищої освіти.
На початку 80-х років французький уряд висунув програму розвитку системи освіти, яка спиралася на три гасла: якість, модернізація, демократія. Передбачалося вдосконалення навчальних планів і програм відповідно до сучасних вимог, поліпшення підготовки викладачів, широке запровадження у навчальний процес аудіовізуальної техніки, комп’ютерів, розширення зв’язків з виробництвом. У практичному плані висувалось завдання: 80% випускників середньої школи повинні вийти на рівень бакалаврату, тобто отримати можливість продовжувати освіту у вищій школі.
Весь п’ятирічний термін навчання в початковій школі розподіляється на курси: однорічний підготовчий курс (для дітей 6-7 років), дворічний елементарний курс (7-9 p.), дворічний середній курс (9-11 p.). Навчальні плани початкових шкіл передбачають вивчення рідної мови, уроки моралі і громадянознавства, читання, письмо, рахунок і поняття про систему мір, історію і географію Франції, краєзнавство, природознавство, вправи зі спостережень, малювання, співи, ручну працю, рукоділля (для дівчат), фізичне виховання. Найважливішим предметом у початковій школі є французька мова.
Велике значення приділяється практичному застосуванню елементарних знань з арифметики, природознавства, ручної праці. У багатьох початкових школах створюються шкільні друкарні, ідея яких належить відомому французькому педагогу-новатору Селестену Френе (1896-1966), який вважав, що навчання дітей повинно здійснюватись на основі їх самодіяльності.
С.Френе розробив методику, яка має назву “Техніка”. Складається вона як з власне дидактичних компонентів (“вільні тексти”, “картки-фішки”), так і з нових для Франції форм колективного виховання (“шкільний кооператив”).
Важливим елементом “техніки” С.Френе було створене ним у школі самоврядування. Всі школярі й учителі брали участь в управлінні школою. Кожен міг висловити свою думку в шкільній газеті. Рішення приймались на загальних зборах, де будь-який учень міг відстоювати свою точку зору. “Техніка” С.Френе сприяла виробленню в учнів навичок самостійної роботи, радості “відкриття” нових знань, прищепленню смаку до творчості.
У багатьох початкових школах використовується і розроблений відомим педагогом Роже Кузіне (1881-1973) “метод групової роботи”. Працюючи за цим методом, учителі об’єднували дітей, починаючи з молодших класів, у групи по 5-6 чоловік, які отримували перелік завдань (на тиждень - два), з яких самі вибирали види навчальної роботи. У середині групи відбувався розподіл обов’язків для виконання завдання. Метод Р.Кузіне має низку переваг, бо передбачає спільну діяльність і взаємодопомогу учнів.
Цікавіші спроби реформування початкової освіти здійснювалися організаторами так званих “відкритих шкіл”. Основою діяльності таких шкіл слугує гасло “поваги індивідуального ритму розвитку кожної дитини”; має місце поділ учнів на групи за здібностями. У початкових школах навчальний день поділяється на ранкову частину (для занять з базових предметів) і післяобідню частину - для занять а “розвиваючих дисциплін”. Навчальний тиждень поділений на три частини: рідна мова і математика (10 і 5 годин); заняття на відкритому повітрі - екскурсії, прогулянки (6 годин), розвиваючі дисципліни (6 годин). Сувора дисципліна у класі підтримується комплексом покарань. До них належать: погана оцінка, догана, додаткове навчання в школі після закінчення основних занять, тимчасове виключення (на термін до 3 днів) з повідомленням батькам, мерії й академічній інспекції.
Другий ступінь освіти у Франції складається з першого циклу (коледж) і другого циклу (ліцей).
У новому навчальному плані коледжу помітно скорочено час, що відводиться на загальноосвітні предмети. Скорочено загальну кількість тижневих годин з французької мови, іноземної мови, математики. Історія, географія, мораль, суспільствознавство відсутні як самостійні навчальні дисципліни. Вони об’єднані в новій дисципліні - “Економічні і гуманітарні науки”. Те ж стосується фізики, хімії, природознавства: вони є складовими частинами курсу “Фізичні і природничі науки”. Дисципліни естетичного циклу (музика, малювання) і спортивні заняття вважаються допоміжними й інтегрується в курс “Культура”.
Ліцей завершує систему середньої освіти. Всі учні І і II класів отримують єдину загальноосвітню підготовку. Вибір наступного навчання у випускному (нульовому) класі визначається в II і І класах ліцею системою предметів за вибором, на які в кожному з цих класів виділяється по 6-12 годин. Це може бути більш поглиблене вивчення деяких загальноосвітніх дисциплін або ж заняття з таких дисциплін, як мистецтво і спорт, індустріальна й адміністративна чи лабораторна технологія тощо.
У ліцеях панує сувора дисципліна, що підтримується ретельно розробленою системою заохочень і покарань учнів. Кращі ліцеїсти нагороджуються преміями чи заносяться на дошку пошани. Однією з найвищих нагород є заохочення дисциплінарної ради. Особливі премії за успіхи у навчанні, зразкову поведінку і вияв кращих моральних якостей встановлюються іноді батьківськими асоціаціями чи місцевими органами влади.
Окремі учні отримують невеликі державні стипендії. Навчальний процес у ліцеї здійснюється на основі врахування індивідуальних можливостей учнів. Навчання має конкурсний характер.
У початковій школі застосовується п’ять оцінок: “дуже погано”, “погано”, “задовільно”, “добре”, “дуже добре”. Крім оцінок окремого уроку, практикуються оцінки за роботу кількох тижнів. Цікавим є досвід виставлення оцінок за роботу одночасно кількома викладачами. Більшість викладачів середньої школи користується 20-ти бальною системою оцінок (задовільна успішність - від 10 балів і вище).
Середня освіта обов’язкова для всіх дітей і підлітків віком до 16 років.
До 1983 р. система підготовки учительських кадрів була розділена на два основних ступені: учителів початкової школи (так званих instituteurs); учителів середньої школи, яких називають викладачами II ступеня (professeurs).
Для досягнення більш високої кваліфікації викладача середньої школи встановлена ще система так званої агрегації, яка дає звання викладача - агрвже. Екзамени на звання агреже проходять у два етапи. Спочатку складаються теоретичні екзамени в центрах навчальних округів, а потім публічний усний екзамен у Парижі перед спеціальною урядовою комісією. Після першого відбіркового екзамену претенденти проходять педагогічне стажування в регіональних центрах і називаються в цей період учні- викладачі. Остаточні екзамени складаються з 19 основних профілів, що відповідають предметам, які викладаються в середній школі. Викладачів середньої школи готують також Вищі нормальні школи. їх чотири: 2 чоловічі в Парижі; 2 жіночі в Сен-Клу та у Фонтене-о-Роз. Навчальні класи Вищих нормальних шкіл мають два основних профілі: гуманітарних і природничих наук. Тривалість навчання - 4 роки. Вступати до вищих нормальних шкіл можуть випускники ліцеїв, що мають ступінь бакалавра. На відміну від університетів, для вступу у Вищі нормальні школи встановлено відбірковий екзамен та існує конкурс.
Якщо вчитель середньої школи повинен бути добре підготовлений у професійно-педагогічному відношенні, тобто володіти прийомами і навичками виховної роботи, то від викладача середньої школи, в основному, вимагається глибоке знання свого предмета і високий рівень викладання: позакласною і позашкільною роботою з дітьми він не зобов’язаний займатися і може робити це лише за власним бажанням.
Відповідно до законодавства, учителі державної початкової школи мають право отримувати пенсію з 55 років, користуються двомісячною відпусткою: комуна (орган місцевого самоврядування) надає їм безплатне житло чи виплачує допомогу, щоб вони могли найняти квартиру.
Між учителями початкових і середніх шкіл існує чимало відмінностей і бар’єрів як матеріального, так і соціального характеру. Становище вчителів у залежності від категорії регламентоване і за кількістю обов’язкових тижневих годин, і за рівнем заробітної плати. Учитель початкової школи має 30 годин тижневого навантаження, викладач-ліцнеціат - 18, а викладач агреже - 15. Викладачів середніх шкіл називають професорами. Викладач ліцею отримує вдвічі більшу зарплату, ніж учитель початкової школи. Викладачі середніх навчальних закладів контролюються генеральними інспекторами міністерства і не перебувають у такій залежності від департаментської шкільної адміністрації, як учителі початкових шкіл.