Господарське право України. Частина 1
§ 1. Поняття, ознаки та види господарської діяльності
Поняття господарської діяльності є одним із ключових у вивченні господарського права. Що стосується законодавчого визначення цього поняття, то його містить низка нормативно- правових актів, зокрема ГК України, ПК України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Так, у ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з п. 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» під господарською діяльністю розуміє будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов’язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
Отже, вищезазначене свідчить, що чинне законодавство України містить різне легальне тлумачення господарської діяльності як правової категорії. Наведене не сприяє позитивній динаміці розвитку господарського законодавства, оскільки використання одного й того ж поняття для окремих нормативно-правових актів лише вносить плутанину щодо їх використання щодо кожного виду господарських правовідносин. Вбачається, що закріплене в ГК України визначення господарської діяльності є найповнішим та містить більш детальну характеристику господарської діяльності, ніж поняття, що закріплені в інших нормативно-правових актах.
Специфіка господарської діяльності визначається: сферою її здійснення (сфера суспільного виробництва); змістом (виробництво суспільних благ, що мають мінову та споживчу вартість, для задоволення потреб інших учасників господарських відносин та реалізація цих благ у товарній формі на інший еквівалент); суб’єктами, які її здійснюють (ними є суб’єкти господарювання); інтересами, які виникають і мають бути реалізовані під час її здійснення (приватні інтереси в одержанні прибутку та/або досягненні інших соціально-економічних результатів, які є об’єктами як приватних, так і публічних інтересів).
Ознаки господарської діяльності:
1) діяльність суб’єктів господарювання. Згідно з ч. 1 ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнають учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є:
а) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
б) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
2) особлива сфера здійснення господарської діяльності - сфера суспільного виробництва (виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюються не для задоволення власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб);
3) метою такої діяльності є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг;
4) виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг повинні мати вартісний характер (результати господарської діяльності реалізуються за плату і функціонують як товар);
5) виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг повинні мати цінову визначеність.
Додатково виділяють як ознаки господарської діяльності професійні засади її здійснення та поєднання в ній приватних інтересів виробника і публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо). Приватні інтереси виробника полягають в одержанні прибутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності, а публічні інтереси, зокрема інтереси суспільства в особі широкого кола споживачів, - в отриманні певних благ, інтереси держави - в отриманні прибутків та інших обов’язкових платежів від суб’єктів господарювання, інтереси територіальної громади - в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб’єктами господарювання до господарської діяльності, у задоволенні потреб громади в певних продукції, роботах, послугах, в участі суб’єктів господарювання у вирішенні завдань територіальної громади в благоустрої, у сплаті місцевих податків та зборів тощо.
Види господарської діяльності:
- залежно від мети господарської діяльності виокремлюють два її різновиди: а) комерційну (підприємницьку); б) некомерційну господарську діяльність.
Комерційна господарська діяльність розкривається через поняття «підприємництво» та визначається ст. 42 ГК України. Некомерційне господарювання згідно зі ст. 52 ГК України визначається як самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів, без мети одержання прибутку.
Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких згідно зі ст. 12 ГК України забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом (наприклад біржова діяльність). Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
Некомерційна господарська діяльність здійснюється не- комерційними суб’єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, що визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених законодавством. На суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну відповідну діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання, які визначаються законодавчими актами України.
Отже, некомерційна господарська діяльність здійснюється з метою задоволення певних суспільних потреб, а отримання прибутку від господарської діяльності відіграє другорядну роль. Некомерційною господарською діяльністю, наприклад, є діяльність частини казенних, експериментальних та інших планово-збиткових підприємств, які фінансуються за рахунок держави;
- залежно від сфери національної економіки, в якій здійснюється діяльність, виділяється: а) інвестиційна діяльність; б) біржова діяльність; в) торговельна діяльність; г) діяльність на ринку цінних паперів; ґ) зовнішньоекономічна діяльність та ін.;
- залежно від сфери здійснення господарської діяльності виокремлюють: а) виготовлення та реалізацію продукції; б) виконання робіт; в) надання послуг;
- залежно від ринку (внутрішній чи зовнішній), національної приналежності суб’єктів господарювання (вітчизняні товаровиробники/резиденти чи іноземні інвестори та нерезиденти) розрізняють: а) господарську діяльність за участю вітчизняних товаровиробників (резидентів); б) зовнішньоекономічну діяльність (за участю резидентів та нерезидентів), у тому числі іноземне інвестування.