Конкурентоспроможність національної економіки

Чухраєва Н.М. Трудові ресурси у забезпеченні інноваційної діяльності харчових підприємств

Підвищення ефективності виробництва харчової промисловості є стратегічним завданням для країни, вирішення якого забезпечить умови для збільшення та покращення кількісних та якісних показників її розвитку. Зарубіжний досвід свідчить, що в розвитку харчових підприємств багатьох країн інновації зіграли значну роль, забезпечивши стратегічні переваги лідерам інноваційних процесів. Тому актуальним завданням для харчової промисловості є вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності [2,3].

Для дослідження забезпечення інноваційної діяльності обрано п’ять харчових підприємств за наступними критеріями: належність до різних галузей харчової промисловості; досвід роботи на ринку та національний масштаб виробничо-господарської діяльності у певному сегменті виробництва харчових продуктів і напоїв; наявність торгової марки; розташування виробничих потужностей лише в межах України; наявність консолідованих звітних даних інтегрованих компаній.

На підставі вищезазначених критеріїв інформаційна база досліджень представлена наступними підприємствами: ПАТ «Кременчукм’ясо», ПрАТ «Чумак», ПрАТ «Геркулес», ПрАТ «АВК», ПАТ «САН ІнБев Україна» [5].

Аналітичне оцінювання передбачає діагностику як зовнішнього, так і внутрішнього забезпечення інноваційної діяльності. В контексті внутрішнього забезпечення виокремлюється фінансова, матеріальна та кадрова складові. У данній роботі нами розглядається кадрова складова у забезпеченні інноваційної діяльності харчових підприємств.

Досліджувані підприємства забезпечені висококваліфікованим персоналом. Однак, варто відзначити, що продуктивність праці має значний діапазон (рис.1). Приблизно однакові значення та темпи зростання продуктивності праці характерні для ПАТ «Кременчукм’ясо» та ПрАТ «Геркулес»: на початок досліджуваного періоду цей показник становив близько 150 тис.грн/особу, на кінець - збільшився більш, ніж у два рази. Безперечним лідером за абсолютним значенням цього показника та темпів його зростання є ПрАТ «АВК», другу рейтингову позицію займає ПАТ «САН ІнБев Україна». Динаміка показника продуктивності праці корелює з показниками техніко-технологічного рівня виробництва, що підтверджує залежність ефективності використання персоналу від впровадження інноваційних рішень у виробництво.

Для аналітичного оцінювання кадрового забезпечення діяльності харчових підприємств було обрано наступні показники: частка інвестицій, спрямованих на підвищення кваліфікації персоналу; коефіцієнт відповідності кваліфікації працівників ступеню складності виконуваних робіт; коефіцієнт творчої активності працівників; коефіцієнт раціоналізаторської активності, коефіцієнт оперативності виконання робіт.

Результати аналізу свідчать про достатньо високий рівень кадрового забезпечення діяльності харчових підприємств: близькі до оптимальних значень показники відповідності кваліфікації працівників ступеню і складності виконуваних робіт та оперативності їх виконання. Однією з провідних передумов інноваційної активності харчових підприємств є наявність більш кваліфікованих, ніж у конкурентів, працівників, ефективне використання їх потенціалу. Традиційно вважалося, що основою інноваційного розвитку підприємства є лише впровадження більш досконалих технологій та підвищення технічного рівня виробництва, при цьому персоналу відводилася роль безініціативного виконавця [4]. Проведені дослідження свідчать, що керівництво підприємств вибірки усвідомлює роль карого потенціалу у забезпеченні позитивної траєкторії їх розвитку. Унікальні здібності та навички працівників становлять вирішальний компонент у створенні передумов для інноваційної діяльності підприємств. Враховуючи те, що трудові ресурси становлять базу технологічного досвіду, знань і кваліфікації, можна стверджувати, що саме вони є одним з визначальних чинників інноваційного розвитку харчових підприємств.

Не відповідає еталонному значенню частка інвестицій, спрямованих на підвищення кваліфікації персоналу, хоча загальновідомо, що вкладення у розвиток трудових ресурсів є найефективнішим видом інвестиції, підтвердженням чого є, наприклад, фактична норма віддачі від інвестицій, спрямованих на підвищення кваліфікації персоналу, яка вже у 1960-х XX ст. перевищувала 10%, в той час коли від вкладень в акції вона складала менше 6%, а в облігації - до 2%. Вищезазначені тенденції стратегічного виміру в управлінні трудовими ресурсами зумовлюють необхідність перетворення кадрової політики харчових підприємств з пасивної на активну.

За результатами аналізу варто відзначити, що досліджувані підприємства мають високий рівень кадрового забезпечення. Сучасні тенденції зростання ролі та значення кадрового потенціалу доводять його пріоритетність в активізації інноваційної діяльності підприємств, що забезпечується високим рівнем кваліфікації, знань, унікальних здібностей, навичок, здатності до генерування раціоналізаторських пропозицій. Резервами зростання рівня кадрового забезпечення є збільшення частки інвестиційних витрат, спрямованих на підвищення кваліфікації персоналу.

Список використаних джерел

  1. Кульбида В.В. Определение устойчивости производства / В.В. Кульбида, Л.Г. Кульбида // Земледелие. - 1994. - №1. - С. 41 - 42.
  2. Dow Jones Sustainability World Index Guide. Version б.0, September 2004, 37 p. - P. 8.
  3. Fiksel, J. Sustainable Development: A Business Perspective. Special Report. - Solutions Update Magazine. Spring 2002.
  4. Дорошенко T. Формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів на підприємстві / Т. Дорошенко // Фінанси України. - 2002. - № 9. - C. 134-137.