Конкурентоспроможність національної економіки
Олійник О.О. Сучасні тенденції інтеграції корпоративної соціальної відповідальності в управління вітчизняними підприємствами
Для ефективного використання концепції КСВ в механізмі регулювання ризиків у СТВ необхідне інтегрування КСВ в діяльність підприємств, що має базуватися на нормативно-правовому та методичному забезпеченні. Що стосується нормативно-правового закріплення принципів КСВ, то на сьогодні в Україні існує лише проект «Концепції національної стратегії з корпоративної соціальної відповідальності». Прийняття Концепції сприяло б створенню підґрунтя (комплекс норм, правил, окремих організаційних механізмів) та сприятливих умов для інтеграції КСВ у діяльність компаній задля сталого розвитку України, зростання суспільного добробуту та вирішення питань, визначених у національних програмних документах. Відтак неприйняття Концепції національної стратегії розвитку КСВ, відсутність консолідації зусиль центрів, що займаються розробкою КСВ, низький рівень обізнаності із сутністю серед працівників компаній всіх рівнів - експерти визначають головними проблемами розвитку КСВ у 2012 році.
Разом з тим в 2012 р. забезпечено певний прогрес у розвитку КСВ в Україні. Свідченням цього є перехід від благодійності до проектів з КСВ, їхня інтеграція в бізнес-стратегії компаній. Елементи корпоративної соціальної відповідальності виступають управлінськими інструментами, оскільки з їх допомогою вирішуються різні завдання, що стоять перед організацією. Це певні нормативні документи (кодекси КСВ), напрями діяльності (соціальні програми), елементи організаційної структури (комітети та менеджери з КСВ), форми не фінансової звітності перед зовнішніми і внутрішніми стейкхолдерами.
Створення інтегрованої системи управління КСВ починається з закріплення дотримання принципів КСВ в корпоративних документах. Найвищим рівнем організаційного закріплення є розробка Стратегії корпоративної соціальної відповідальності. Для прикладу, така Стратегія функціонує на підприємствах групи компаній СКМ, яка виступає частиною основної бізнес-стратегії, інструментом управління, а не окремим проектом чи функцією зв’язків з громадськістю.
На багатьох підприємствах економічно розвинених країн поширюється досвід створення Комітету з питань впровадження соціальної відповідальності. Аналогічні комітети поступово впроваджуються в організаційну структуру вітчизняних підприємств. Так, в компанії «Шелл» для оцінки своїх політик та результатів роботи створено Комітет з питань корпоративної та соціальної відповідальності. Головний виконавчий директор відповідає за сталий розвиток та очолює Виконавчий комітет «Шелл» з питань охорони праці, техніки безпеки та соціальної діяльності, який перевіряє результати діяльності в даному напрямку та визначає пріоритети, ключові показники ефективності та планові завдання.
З метою адаптації корпоративного управління до світових стандартів в провідних українських компаніях вводиться посада менеджера з КСВ, що є досить новою для вітчизняних підприємств.
В переважній більшості вітчизняних компаній, в яких існує посада менеджера з КСВ, він є керівником або ж входить до відділу PR або корпоративних зв’язків чи зв’язків з громадськістю. Таке положення визначає дотримання принципів КСВ переважно з метою покращення репутації. Проте існують компанії, наприклад СКМ, де включення функції КСВ здійснюється в сферу відповідальності департаменту зв´язків з інвесторами. І це більшою мірою сприяє реалізації КСВ на практиці, оскільки важливо, щоб позиція менеджера з КСВ знаходилася в департаменті, який може впливати на діяльність інших структурних підрозділів, адже принципи стійкого розвитку повинні бути інтегровані у всі бізнес-процеси.
На сьогодні принципи КСВ найповніше забезпечуються в таких корпоративних документах як кодекси соціальної відповідальності, або ж окремими розділами чи пунктами в корпоративних кодексах (кодексах корпоративного управління, корпоративної етики, корпоративної поведінки тощо).
Як показує практика зарубіжних підприємств, кодекси КСВ дійсно містять ресурси для вирішення досить широкого спектру завдань. Проте однією з основних проблем, пов´язаних з ефективністю використання цього інструменту КСВ в Україні є відсутність необхідного досвіду в даній сфері. Єдиний методологічний підхід до створення, впровадження та використання в практичній діяльності українськими підприємствами таких кодексів на сьогоднішній день відсутній.
Автором було проведено дослідження внутрішніх корпоративних документів підприємств в Україні, які позиціонують себе як соціально відповідальні. Оскільки такі документи не є нормативними та не вимагають реєстрації, то аналіз їхньої кількості, структури та змісту є досить проблематичним. На сьогодні єдиним інститутом, який певною мірою надає інформацію про дотримання КСВ вітчизняними підприємствами, є Українська мережа Глобального Договору ООН (ГД ООН). Ця організація фіксує кількість соціально відповідальних суб’єктів, а також ступінь застосування на практиці принципів КСВ та понять ділової етики.
За даними Української мережі Глобального Договору ООН 59 підприємств України стали членом ГД ООН. 25 підприємств на запитання «Як компанія застосовує на практиці поняття ділової етики?» дають досить загальну відповідь, яка практично дублює 10 принципів ГД ООН. Прикладом такого трактування може бути бачення КСВ представником автомобільного бізнесу «Ніссан Мотор Україна»: «Одним з основних принципів роботи компанії «Ніссан Мотор Україна», які є продовженням корпоративної політики «Nissan Motor Co., Ltd.», є суворе дотримання принципів бізнес- етики та виявлення КСВ у сферах діяльності компанії».
4 підприємства визначають закріплення норм КСВ та ділової етики в нормативних документах типу посадових інструкцій, правил трудового розпорядку та колективного договору.
Найбільша частина - 30 соціально відповідальних підприємств - мають власні корпоративні документи, в яких закріплені норми дотримання КСВ. На більшості досліджуваних підприємств - це корпоративні кодекси. Вони можуть бути представлені одним загальним кодексом, в якому зведені всі елементи корпоративного управління, або ж окремими, більш деталізованими актами.
Порівняльний аналіз корпоративних кодексів дозволяє стверджувати, що міра декларування дотримання принципів КСВ значно різниться. Зміст кодексу компанії визначається, перш за все, її особливостями, структурою, завданнями розвитку, власними переконаннями керівників компанії.
Так, на підприємствах, де дотримання концепції КСВ в діяльності висвітлено лише пунктом в корпоративному кодексі, досить складно оцінити рівень інтегрування цієї концепції в діяльність.
Більш детально описується сутність дотримання стандартів КСВ в кодексах, які повністю присвячені цій концепції. Аналізуючи структуру кодексів КСВ можна виокремити такі розділи, які в більшій чи меншій мірі розкривають їхню сутність: місія, мета, принципи, цілі, цінності; взаємодія з зацікавленими сторонами; відповідальна ділова практика; КСВ в сфері охорони довкілля; благодійна діяльність; структура управління КСВ; комунікації з КСВ; моніторинг та оцінка реалізації КСВ.
Стосовно змістовного аналізу викладених положень, то в переважній більшості опис стандартів КСВ здійснюється неконкретними, багатозначними фразами, у вигляді заяв про наміри або ж ідеологічних тверджень. Це може свідчити про їх відсутність в реальній практиці або декларативному характері прагнень компанії до їхнього реального впровадження в практику управління. Такі кодекси не несуть функціонального навантаження, є складовою частиною зовнішнього іміджу компанії.
Узагальнюючи практику поширення кодексів КСВ в Україні можна констатувати, що сьогодні в переважній більшості вони не містять нормативної частини. Кодекси повинні як можна повніше відображати реальну ситуацію і специфіку організацій, в яких вони приймаються. Проте через загальні положення вони часто залишаються формальною декларацією.
Таким чином, створення кодексу КСВ - це лише початок процесу використання концепції КСВ в регулюванні ризиків у СТВ. Для того, щоб кодекс був працюючим документом, а не просто красивою декларацією, потрібно передбачити також процедуру впровадження і систему виконання кодексу. Для цього необхідне відображення механізмів реалізації задекларованих положень, їхнє інтегрування в практичну діяльність підприємства. Важливим елементом є наявність критеріїв оцінювання та встановленого рівня відповідальності щодо невиконання заявлених завдань, адже на сьогодні українське законодавство не вимагає, аби компанії точно наслідували кодексам. Тому існує ризик, що їх положення не будуть дотримуватись. За таких умов перспективною є організація взаємодії між усіма зацікавленими сторонами впровадження КСВ, популяризація цієї концепції через співпрацю соціальних партнерів в укладанні угод різних рівнів. Це дозволить не лите ефективно інтегрувати концепцію КСВ в управління та практичну діяльність суб’єктів господарювання, а й підвищити ефективність договірного регулювання ризиків у СТВ.