Методологічною основою розвитку освіти у Великобританії є філософія екзистенціалізму, що визначає мету і завдання освіти як передачу основних знань і вмінь. Іншими словами, школи повинні зосередитись на найважливішому, не витрачаючи свої сили на те, що не є істотним. Англійська система освіти характеризується відомим прагматизмом, тобто спрямованістю на практику. У цьому її відміна від так званих енциклопедичних систем (як у Франції і Росії, де панує прагнення навчати дітей якомога більшому числу дисциплін і в обов’язковому порядку).

Окрім властивого всім країнам Заходу розділу шкіл на привілейовані, що готують еліту, і масові, які забезпечують елементарну освіту, увага приділяється вихованню вільної особистості, яка вміє робити власний життєвий вибір.

Освіта в Англії обов’язкова для всіх дітей віком від 5 до 16 років. Поряд з державною системою народної освіти (93% учнів) існує приватна (7% учнів). Державна система

- дошкільні заклади (для дітей до 5 років), початкові школи (від 5 до 11 років), середні школи (від 11 до 16 років

- неповні, до 18 років - повні). У 1989-90 pp. у 35,4 тис. шкіл навчалось 9,2 млн. чоловік. Подальша освіта (для осіб старше 16 років) передбачає загальноосвітні, професійні і технічні навчальні заклади різного рівня, заклади для освіти дорослих, деякі вищі навчальні заклади (наприклад, політехнічні інститути), заклади для організації дозвілля.

Дошкільне виховання. Згідно з законом 1944 p., система дошкільного виховання передбачає державні (безкоштовні) і приватні дошкільні заклади. У віданні Департаменту освіти і науки перебувають школи-ясла для дітей 2-3 років і дошкільні класи для дітей від 3 до 5 років при школах для малюків; крім того, для 4-річних дітей відкриваються підготовчі класи при цих школах. У практиці англійських дошкільних закладів активно використовуються методи М.Монтессорі, приділяється належна увага естетичному і фізичному розвитку дітей. Підготовка вихователів дошкільних закладів здійснюється в педагогічних коледжах (термін навчання 3-4 роки).

Загальноосвітня школа. У 1987 році Департамент освіти і науки видав “Єдиний національний навчальний план”, який став складовою частиною “Закону про реформу системи освіти 1988 року”. Новий закон містив 4 основні елементи, що ґрунтуються на концепціях національного навчального плану, місцевого шкільного самоврядування, на визначенні статусу шкіл прямого субсидування та концепції міських технологічних коледжів. У шкільну практику країни поступово вводиться національний навчальний план. Закон передбачає, що учні віком від 5 до 16 років повинні вивчати 9 предметів у початковій школі, 10-у середній. Три з них - математика, англійська мова, природничі науки - визначаються як основні предмети. Решта сім - сучасна іноземна мова, технологія, історія, географія, мистецтво, музика і фізичне виховання є базовими. Як у початковій, так і в середній школі засвоєння кожного предмета в новому навчальному плані поділено на рівні. Щоб забезпечити належний стан виконання навчального плану, в усіх школах запроваджується національна система тестування. Іспити проводяться при досягненні учнями основних стадій шкільного навчання - у 7, 11, 14 та 16 років.

Початкову освіту діти отримують у школі для малюків (від 5 до 7 років) і в 4-річній початковій школі (від 7 до 11 років). Середня освіта здійснюється, як правило, в об’єднаних школах (88% учнів у 1989 p.), типи яких різноманітні і залежать від вибору місцевої влади. Найбільш поширені такі типи об’єднаних шкіл:

1) “наскрізні” - для учнів 11-18 років, де протягом всього курсу школярі автоматично переводяться з класу в клас;

2) “двоярусні”, де учні при переході з молодшої середньої школи (11-14 років) до старшої (14-18 років) можуть складати перевідні екзамени. Іноді слабкі учні не переводяться до старшої школи, а навчаються до 16 років у додаткових класах молодшої школи;

3) обов’язкові школи (11-16 років) і коледжі (дворічні випускні класи граматичної школи) існують як самостійні навчальні заклади.

Згідно з реформою 1988 року більше уваги приділяється екзаменуванню учнів.

Усі школи зобов’язані подавати детальну статистичну інформацію - своєрідні “показники успіху”. Найважливіше місце посідають результати екзаменів, що публікуються в численних таблицях та довідниках. Це робиться для того, щоб показати рівень успішності школи в тій чи тій місцевості. У 1991 році Департамент освіти і науки видав документ “Батьківське право”, який містить інформацію про приватний сектор освіти, пропонує батькам адреси установ, де вони могли б отримати детальну інформацію про школи, фінансування яких здійснюється безпосередньо центральним урядом, міські технологічні коледжі, приватні навчальні заклади, а також про систему оплати. Згідно з “Батьківським правом” усі школи повинні звітуватися перед батьками про навчальні успіхи їхніх дітей.

В Англії збереглися традиційні типи середніх шкіл: граматичні (4% учнів); сучасні (8% учнів).

Існує невелика кількість середніх технічних шкіл. До деяких граматичних шкіл ll-річні діти приймаються за результатами тестів розумової обдарованості. Учні, які успішно складають випускні екзамени, можуть перейти в старший клас повної середньої школи. У системі приватних шкіл існує 500 “publik schools”. До них вступають після закінчення підготовчих шкіл (до 12-13 років). Форми і методи навчання в різних типах шкіл неоднакові. В академічних переважають традиційні методи. Закінчуючи середню школу, учні складають екзамени, які дають можливість вступу до навчального закладу системи подальшої освіти, чи екзамени так званого підвищеного рівня, які замінюють вступні випробування до університету та інших вищих навчальних закладів.

Помітне місце займає освіта дорослих, для яких створено своєрідний навчальний заклад - Відкритий університет (1969 p.), призначений для працюючої молоді старше 21 року, причому, приймаються особи, які не мають ніяких свідоцтв про освіту. У Відкритому університеті широко використовується заочна форма навчання, радіо і телебачення. Влітку студенти перебувають у спеціальних навчальних центрах. Ті, хто успішно склав випускні екзамени, отримує свідоцтво про закінчення вищого навчального закладу.

Професійна освіта. Закон 1944 року передбачав, що початкове професійне навчання організується переважно промисловими і комерційними фірмами, які готують кадри для своїх підприємств. Частина профшкіл і курсів відкривається профоб’єднаннями та приватними особами. Біля третини молоді, старшої 16 років, одержує професію шляхом учнівства та індивідуального навчання. Термін учнівства 3-5 років, стажування 1-2 роки (16-22 роки). У 1988 р. створений новий тип шкіл - міські технічні коледжі, які основну увагу приділяють вивченню технічних дисциплін.

Середня спеціальна освіта здійснюється на молодших відділеннях спеціальних коледжів: технічних, технологічних, художніх, комерційних, сільськогосподарських (термін навчання 2 роки). Приймаються випускники загальної обов’язкової (чи повної середньої) школи. Більшість коледжів мають 4-5 річні терміни навчання, випускники одержують дипломи, які дають право вступу до політехнічних інститутів.

Вища освіта. В середині 60-х pp. окремі коледжі були об’єднані в технологічні університети (Батський, Прафорський, Сіті та ін.). Своєрідну структуру мають створені у 60-70 pp. XX ст. “нові” університети: Сасекський, Лecтерський та ін. У них замість факультетів діє система шкіл споріднених предметів. У 1987-88 навчальному році існувало 37 університетів, в яких навчалося більше 200 тис. студентів і біля 48 тис. аспірантів.

Найпомітніші університети: Оксфордський (11,7 тис. студентів), Кембріджський (11,6 тис. студентів), Лондонський (40,5 тис. студентів).

У 1967-73 pp. у результаті об’єднання окремих коледжів було створено 30 політехнічних інститутів. Підготовка спеціалістів у них ведеться не лише з технічних, але й з гуманітарних дисциплін; випускники одержують вчений ступінь бакалавра чи диплом про вищу освіту.

Педагогічна освіта. У 1944 р. учительські коледжі (термін навчання 2 роки) були включені до національної системи освіти, стали готувати вчителів початкових і середніх сучасних шкіл. У середині 60-х pp. вони перетворилися в 3-річні педагогічні коледжі, які отримали статус вищих навчальних закладів. З 70-х років для бажаючих отримати ступінь бакалавра педагогіки був введений 4-й рік навчання. З середини 70-х pp. відбувалася реорганізація системи педагогічної освіти. Число педагогічних коледжів зменшувалося.

Значна кількість педагогічних коледжів перетворена в багатопрофільні коледжі вищої освіти, де до педагогічної діяльності готувалася лише частина студентів, решта одержувала освіту за іншими профілями.

Сучасні педагогічні навчальні заклади готують вихователів дошкільних закладів, учителів початкових шкіл і молодших класів середніх шкіл. Викладачів трудового навчання, фізкультури, предметів технічного і естетичного циклів готують спеціальні коледжі і педагогічні відділення політехнічних інститутів. Вчителів старших класів середніх шкіл випускають педагогічні відділення університетів (термін навчання 1 рік).

Педагогічна наука. З початку 50-х pp. здійснювалися дослідження з порівняльної педагогіки. У цій галузі визнання отримали дослідження Б.Холмса, Р.Кауен, М.Мак-Лін. У другій половині XX ст. помітнене місце в структурі педагогічної науки стали займати соціологічні дослідження. Прибічники соціоцентриської концепції (У.Уолл, О.Бенсс) проаналізували вплив соціальних факторів на виховання й освіту та вплив шкільної практики на соціальний розвиток.

З середини 60-х pp. помітне місце в англійській педагогіці займають погляди аналітиків-педагогів, які спираються на філософію лінгвістичного аналізу - англійського різновиду неопозитивізму. У 70-80-х pp. XX ст. у центрі педагогічних дискусій стали проблеми державної політики в галузі освіти. Значна увага приділялась перспективам розвитку особистості в навчальних закладах і в умовах сучасного соціального оточення, а також врахуванню освітніх інтересів різних груп населення.

Педагогічна періодика. Існує більше 70 педагогічних журналів і декілька газет. Найпомітнішими часописами є: “Британський журнал педагогічних досліджень”, “Британський журнал педагогічної психології”, “Журнал філософії педагогіки”, “Тенденції в освіті”, “Освіта”, “Учитель”, “Світ учителя”, “Практичне виховання”, “Комп’ютеризація в освіті”, “Порівняльна педагогіка”, “Порівняння”, “Моральне виховання”, “Щоквартальник університетів”, “Журнал вищої школи”.

Варто відзначити, що в Англії продовжується курс на централізацію освіти. Уряд прагне взяти керівництво освітою у свої руки. Але зроблені деякі поступки вчителям і школам: їм надається право вибору змісту і методів навчання.

Державні освітні стандарти проникають у школи все глибше, але їх обсяг дещо скоротився (з 85% навчального часу у 1988 р. до 60% у 1995 р). Розвиток освіти в кінці XX ст. все більше визначається вимогами Європейського Союзу - необхідністю високого рівня підготовки працівників, які знають іноземні мови, здатні працювати з новітніми комп’ютерними технологіями. Розвиток зв’язків між бізнесом і освітою, розширення вивчення іноземних мов, природничих наук та інформатики - все це покликане підвищити якість освіти в Англії.