Конкурентоспроможність національної економіки
Чулак О.В. Особливості формування конкурентних переваг на фармацевтичних підприємствах
Ключовим фактором, що визначатиме стратегію фірми виробника як генетичних, так і оригінальних медпрепаратів були і залишаються конкурентні переваги, які отримує фірма від реалізації обраної стратегії. Це означає, що вся вертикаль управлінської системи в процесі виконання наміченого стратегічного плану має бути підпорядкована єдиній меті: досягнення лідируючої позиції (за обраним напрямом та параметрами, які визначені пріоритетними для розвитку та прогресу підприємства) по відношенню до конкурентів.
Варто зауважити, що в силу специфіки галузі, для фармацевтичних підприємств суто економічні фактори можуть відігравати не настільки важливу роль особливо це стосується підприємств виробників інноваційних лікарських засобів (ЛЗ). Відтак питання здоров’я та довіри пацієнтів до бренду мають більшу вагу для фірм-новаторів, ніж показники прибутковості та рентабельності.
Урахування особливостей ринку медпрепаратів визначатиме і дещо змінене поняття конкуренції та конкурентних переваг. Відтак ортодоксальне сприйняття економістами переваг підприємства на обраному ринку, яке оцінюється показниками економічної ефективності діяльності підприємства, для виробників інноваційних лікарських засобів відходить на другий план.
Ключову роль у створенні досконалої стратегії фармацевтичного підприємства відіграє конкуренція. Термін конкуренція (від лат. «сопсшггепйа» - «зіткнення», «змагання») - це боротьба між підприємцями за найбільш ефективні умови й результати вкладення ресурсів у процесі виробництва і збуту товару» [4, с.13]. Конкуренція в фармацевтиці
підштовхує виробників на пошук нових кращих ЛЗ, і в результаті виграють всі. Навіть боротьба з відомими виліковними хворобами значно спростилася, нові мед препарати створені в результаті конкурентної боротьби мають кращі показники ефективності лікування, нівелюють побічні дії старих методів лікування, а також створюють додаткові джерела прибутку для підприємств.
Лідерство на фармацевтичному ринку досягається власними засобами фірми. Для забезпечення конкурентних переваг фірми важливо не тільки оцінити власні переваги/недоліки та потенційні можливості/загрози зовнішнього середовища, але і запропонувати унікальний нестандартний рецепт вирішення управлінських стратегічних завдань. Досвід світових фармацевтичних лідерів доводить, що абсолютні конкурентні переваги досягаються за рахунок впровадження продуктових інновацій на власних виробничих потужностях. Конкурентні переваги, які визначають лідируючий стан підприємства на ринку формуються в процесі реалізації наміченого стратегічного плану та проявляються в конкурентному середовищі. Вони (КП) суттєво варіюються і мають високий вплив на ефективність функціонування підприємства як системи.
Вагомий внесок у питання узагальнення підходів до класифікації конкурентних переваг зробив вітчизняний вчений Іванов Ю.Б. У своїх дослідженнях він виділив дев’ять вже існуючих класифікаційних ознак та запропонував вісім нових підходів [4, с.36-45]:
1. Існуючі класифікаційні ознаки (КП):
1.1) за джерелами походження (зовнішні та внутрішні);
1.2) за ступенем відтворюваності (високого та низького порядку);
1.3) за методом і засобом одержання КП (у спадщину, в процесі навчання, інновації та переміщення);
1.4) за факторами і суб’єктами (кон´юнктура ринку, державна політика в області регулювання конкуренції, існуючі конкуренти);
1.5) за рівнем ієрархії (на рівні товару, на рівні фірми, на рівні галузі, на рівні економіки);
1.6) за змістом фактору переваги (якість товару, ціна товару, витрати на споживача товару, якість сервісу товару);
1.7) за методом конкуренції (цінові та нецінові);
1.8) за сферою прояву (ДІР, виробництво, реалізація, сервіс);
1.9) за очікуваним ефектом від реалізації КП (науково-технчний, екологічний, соціальний, економічний).
2. Класифікаційні ознаки, удосконалені та запропоновані Івановим Ю.Б.:
2.1) за характером фактору (економічні, техніко-технологічні, соціально- психологічні, природно-кліматичні, географічні, організаційні);
2.2) за тривалістю дії (довгострокові, середньострокові, короткострокові);
2.3) за характером виникнення (первинні та похідні);
2.4) за силою конкуренції (взаємодія з постачальниками та споживачами, захист від товарів субститутів та аналогічних товарів запропонованих конкурентами, протидія новим конкурентам);
2.5) за ступенем значущості для підприємства (базові та другорядні);
2.6) за можливостями впливу (регульовані та нерегульовані);
2.7) за відповідністю до характеру цілей підприємства (стратегічні та тактичні);
2.8) за роллю у забезпеченні конкурентної стратегії (засновані на диференціації, засновані на низьких витратах).
Вищенаведена класифікація КП дозволяє оцінити всю багатогранність даної категорії. У той же час більшість із запропонованих Івановим Ю. Б. класифікаційних ознак мають значення лише в контексті розвитку теорії менеджменту і достатньо опосередковано впливають на формування інноваційної стратегії фармацевтичних підприємств. Відтак важливо виділити базову класифікаційну ознаку. На нашу думку, запропонована М. Портером класифікація конкурентних переваг (за ступенем відтворюваності) найбільш точно відображає специфіку конкуренції в фармацевтичній галузі.
За Портером, основним елементом, який визначає конкурентні переваги високого порядку є значні витрати на відтворення аналогічного процесу прямими конкурентами, при чому акцент робиться саме на витратах матеріальних ресурсів. У процесі стратегічного управління інноваціями на підприємствах фармацевтичної галузі до витрат матеріальних ресурсів додаються також інші комплементарні ресурси необхідні для запуску на ринок нового оригінального препарату, отже, поняття КП високого порядку трансформується в межах реалізації наміченого стратегічного плану на фармацевтичних підприємствах. Таким чином, на перше місце з-поміж інших комплементарних ресурсів підприємства виходить науково-технічний потенціал підприємства, що спеціалізується на виробництві оригінальних ЛЗ.
Конкурентного успіху досягають компанії, які застосовують унікальні підходи до розробки стратегії, ступінь невизначеності в якій приймаються управлінські рішення формує низку особливостей етапу реалізації наміченого стратегічного плану. Успіх стратегії багато в чому залежить від можливості передбачати зміни та вчасно вносити корективи до планів організації. Моніторинг змін та постійне корегування стратегії - процес безперервний, який пронизує всі без виключення етапи стратегічного менеджменту. Він визначає успіх компанії на ринку.
Вибір підприємства на користь орієнтації виробництва на оригінальні ЛЗ не гарантує ринковий успіх фірми і навіть може стати причиною банкрутства компанії, тоді як зважене рішення на користь виробництва генеричних/ традиційних ЛЗ дозволить підприємству сфокусуватися на ринкових/ маркетингових інноваціях та забезпечити ринковий успіх підприємства в обраному сегменті.
Саме рішення на користь орієнтації виробництва на генеричні/традиційні, або оригінальні ЛЗ визначатиме відмінності не тільки у формулюванні місії та стратегічних цілей компаній, але і в самій філософії управління фармацевтичним підприємством. Досягнення встановлених на початку стратегічних цілей це радше виключення, ніж правило. У процесі управління цілі завжди модифікуються та змінюються, правильність та своєчасність таких змін, вміння їх передбачити і навіть деякій мірі впливати на них визначає успіх фірми у конкурентній боротьбі. Головним завданням керівника при виборі конкурентної стратегії є детальний аналіз конкурентних позицій фірми у конкурентному середовищі.
Список використаних джерел
1. Виханский О.С. Стратегическое управление/ О.С. Виханский. - М.: Зкономисть, 2006. - 292 с.
2. Гольдштейн Г.Я. Стратегический инновационный менеджмент. - Таганрог: ТРТУ, 2004. - 267 с.
3. Грант Р. Современный стратегический анализ / Р. Грант. -
СПб.: Питер, 2008 - 560 с.
4. Іванов Ю.Б. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія. - X.: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 384 с.
5. Фатхутдинов P.A. Инновационный менеджмент: СПб.: Питер, 2003 - 401с.
6. Фатхутдинов P.A. Стратегический менеджиент: М.: Дело, 2005 - 448с.
7. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: М., 1998.