Конкурентоспроможність національної економіки

Волошина В.Є. Управління конкурентоспроможністю вищого навчального закладу

Останні два десятиліття XX століття відзначені становленням економіки, заснованої на знаннях, стрімким переходом ряду країн від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку. Той факт, що знання займає ключові позиції в економічному розвитку, перетворюючись на основне джерело вартості в постіндустріальному інформаційному суспільстві, радикально змінює місце освіти в структурі суспільного життя.

Сучасний ринок освітніх послуг характеризується посиленням конкуренції, що спричинено появою і зростанням чисельності недержавних вузів, зарубіжних конкурентів і підвищення рівня вимог до якості освіти у зв’язку з формуванням єдиного освітнього простору. У цих умовах змінюється статус вищого навчального закладу (ВНЗ), він стає суб´єктом ринкових відносин і виступає як товаровиробник освітніх послуг. Це спричиняє відповідну зміну методів управління ВНЗ вже як діловим підприємством. Для вирішення завдань адаптації, виживання і розвитку в ринкових умовах у ВНЗ виникла потреба у розширеному аналізі своєї діяльності і сфери освітніх послуг. Рівень їх конкурентоспроможності залежить не тільки від потенційних можливостей і вирішення проблем оптимального використання ресурсного забезпечення, а й від кон’юнктури ринку освітніх продуктів.

У нестабільному конкурентному середовищі основним завданням є створення та збереження економічної стійкості ВНЗ в середньостроковій і довгостроковій перспективі. Тому необхідним, в сучасних умовах, є розробка теоретичних основ, методичного апарату і практичних інструментів управління конкурентоспроможністю ВНЗ у ринкових умовах.

Незважаючи на інтерес вчених до проблем ВНЗ питання цілісного уявлення про особливості управління конкурентоспроможністю ВНЗ та виділення найбільш істотних факторів управління конкурентоспроможністю в умовах ринкових відносин.

Конкурентоспроможність ВНЗ представляє його здатність до конкурентної поведінки на ринку освітніх послуг. Вона залежить від поточної рентабельності підприємницької діяльності ВНЗ та наявності реальних перспектив зростання [4, с.37]. Необхідними умовами досягнення високого рівня конкурентоспроможності ВНЗ виступають конкурентоспроможність його випускників на ринку праці та наявність високого науково-педагогічного, технологічного, навчально-методичного та кадрового потенціалу.

Рівень конкурентоспроможності ВНЗ визначається власними особливостями, а також впливом різноманітних факторів зовнішнього (інформаційні, технологічні, соціально-демографічні, економічні, організаційні та ін.) та внутрішнього (фінансові, маркетингові, матеріально- технічні та ін.) середовища. Фактори зовнішнього середовища відображають сукупність тих умов, до яких адаптується ВНЗ. Внутрішні чинники визначають як можливість, так і ефективність процесу адаптації. При цьому наявність потенційних внутрішніх чинників та комплексу факторів зовнішнього середовища недостатньо для забезпечення конкурентоспроможності та є не єдиною складовою конкурентного середовища [1, с.32].

Поряд з факторами зовнішнього і внутрішнього середовища ВНЗ, існує ряд специфічних рис ринку освітніх послуг. Сучасний ринок освітніх послуг характеризується необоротними інтеграційними процесами, що дозволяє виділити ряд основних тенденцій його розвитку, а саме:

- відбувається реформування вищої школи та підвищення якості освітніх послуг відповідно до вимог світового ринку;

- вищі навчальні заклади все більше набувають рис підприємницьких організацій, що веде до посилення ринкових механізмів управління, підвищує їх інституційну автономність, а також обмежує регулюючу роль державної влади;

- посилюється академічна мобільність і збільшується експорт освітніх послуг;

- посилюється інвестиційна привабливість освіти, конкуренція суб´єктів ринку освітніх послуг поєднується зі співпрацею між ними.

Посилення інтеграційних процесів зумовлює гостру необхідність адаптації та впровадження механізмів і принципів функціонування ВНЗ, орієнтованих, в першу чергу, на посилення та стабілізацію позицій національних вузів у світовому співтоваристві.

Традиційний підхід до управління конкурентоспроможністю освітніх організацій, що базується на стимулюванні конкурентних переваг, в умовах переходу до «економіки знань» вимагає інтеграції з концепцією ВНЗ «поза конкурентоспроможністю» [2, с.150 ]. Такий підхід передбачає зосередження на досягненні ефективності функціонування та стабільності розвитку ВНЗ не стільки шляхом посилення конкурентних переваг, скільки завдяки активації власного потенціалу, інноваційних і відтворювальних процесів, викликаних необхідністю адаптації до змін потреб середовища функціонування, а також розумного поєднання суперництва та співпраці між суб’єктами ринку.

Таким чином, в сучасних умовах конкурентоспроможність ВНЗ визначається сукупністю численних факторів зовнішнього і внутрішньої середовища, що в свою чергу є елементами конкурентного середовища ВНЗ, зміна яких і формує його особливості.

Особливість конкурентоспроможності ВНЗ обумовлена динамічним розвитком ринкових відносин в країні і розширенням ринку освітніх послуг.

Отже, управління конкурентоспроможністю ВНЗ ґрунтується на місії організації, аналізі зовнішнього середовища та застосуванні сучасного інструментарію менеджменту спрямованого на реалізацію його стратегічних цілей і забезпечення конкурентної переваги на ринку освітніх послуг.

Список використаних джерел

  1. Егоршин А. Концепция стратегического управления вузом / А. Егоришин // Высшее образование в России. - 2007. - № 10. - С. 31-39.
  2. ПодопригораМ. Г. Механизм стратегического управления конкурентоспособностью вуза на рынке образовательных услуг на основе бенчмаркинга и методики распознавания образов: монография. - Таганрог: Издательство ТТИ ЮФУ, 2011. - 216 с.
  3. Романова И. Б. Формирование системы стратегического управления конкурентоспособностью высшего учебного заведения: автореф. дис. на соискание ученой степени док. эконом. наук : спец. 08.00.05 - «Экономика и управление народным хозяйством (экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами: сфера услуг)» / И. Б. Романова. - Ульяновск, 2007. - 44с.
  4. Фатхутдинов Р. А. Сущность конкурентоспособности // Современная конкуренция, 2009. - № 3. - С. 99-129.
  5. Мамбетказиев А. Е. Управление конкурентоспособностью вуза [Електронний ресурс].