Конкурентоспроможність національної економіки

Гелевачук З.Й. Інформаційний базис оцінювання конкурентоспроможності гірничо-збагачувальних підприємств

Важливою передумовою прийняття управлінських рішень в аспекті підвищення конкурентоспроможності бізнес-одиниць є формування інформаційного базису, що повинен бути адаптований до специфіки діяльності підприємств різних галузей народного господарства. За результатами дослідження автором сформований перелік факторів для можливості проведення порівняльного аналізу як між вітчизняними гірничо-збагачувальними комбінатами (ГЗК), так і з зарубіжними конкурентами. При цьому фактори поділені на наступні групи:

- за якісним змістом виокремлено гірничо-геологічні, виробничо-технічні, фактори ефективності використання ресурсів, маркетингові фактори, фактори ділової активності;

- за напрямком впливу виокремлено фактори-стимулятори (зростання яких підвищує конкурентоспроможність підприємства) та фактори-дестимулятори (зростання яких негативно впливає на конкурентоспроможність підприємства).

Визначальними факторами забезпечення конкурентоспроможності підприємств, що спеціалізуються на видобутку і збагаченні корисних копалин є стан мінерально-сировинної бази, який визначається гірничо- геологічними умовами. До гірничо-геологічних факторів-стимуляторів автором віднесено: забезпеченість запасами у роках; обсяг готових до видобутку запасів; вміст заліза у руді. На нашу думку, саме забезпеченість запасами є передумовою формування стратегічних орієнтирів розвитку ГЗК. Короткий термін забезпеченості запасами з одного боку стримує вкладення інвестиційних ресурсів у розвиток виробничої бази, з іншого - спонукає підприємство до максимально повного (комплексного) використання сировини.

Важливим показником є вміст заліза у руді, оскільки саме від нього залежать витрати на виробництво залізорудної продукції (ЗРП). Варто відзначити, що вищезазначені показники не залежать від діяльності підприємства, але рівень інноваційності виробництва нівелює вплив природних факторів та дозволяє отримувати високоякісну продукцію з меншим рівнем витрат.

До гірничо-геологічних факторів-дестимуляторів належать: коефіцієнт розкриття; глибина кар’єру. До речі, за вмістом заліза у руді комбінати знаходяться майже в однакових умовах, що зумовлено опрацюванням родовищ одного мінералогічного типу. Найменший вплив дестимуляторів характерний для ПАТ «Інгулецький ГЗК»: при відносно низькому коефіцієнті розкриття мінеральні ресурси видобуваються на цьому комбінаті з найменших глибин.

До виробничо-технічних факторів, на нашу думку, в першу чергу, належить рівень прогресивності устаткування та технологій. Ці фактори визначаються інноваційною політикою підприємства, структурою та обсягами інвестиційних витрат на підвищення техніко-технологічного рівня виробництва. До факторів-дестимуляторів цього блоку відносяться обсяг відходів збагачення, що припадають на 1т концентрату; середній вік технологічних процесів; коефіцієнт зносу основних засобів. До речі, саме обсяг відходів є екологічним індикатором конкурентних позицій ГЗК.

Варто відзначити, що для всіх, без винятку, комбінатів характерний високий ступінь зносу основних засобів, хоча прибуткова діяльність підприємств за останні роки створює фінансові передумови для оновлення основних виробничих засобів. Натомість, відсутність стратегічної спрямованості і орієнтація на поточну діяльність призвели до критичних значень цих показників на комбінатах, що суттєво відрізняються від зарубіжних аналогів.

Фактори ефективності використання ресурсів пропонується оцінювати крізь призму показників рентабельності. Дестимулючими факторами при цьому будуть виступати матеріаломісткість продукції та витрати на 1 грн. реалізованої продукції. Технологія залізорудного виробництва має ряд техніко-економічних особливостей, які відчутно впливають на формування собівартості продукції, що формується під впливом багатьох чинників — природних, технологічних, організаційних та ін. Звідси виникає потреба дослідження ступеня впливу кожного з названих чинників на рівень витрат виробництва. Специфіка галузі полягає в особливому характері розміщення ГЗК - поруч з родовищами корисних копалин. Такий характер розташування вимагає підготовки мінерально-сировинної бази, отже й широкого розвитку геологорозвідувальних робіт, що впливає на склад витрат, де велику частку (до 50%) мають гірничопідготовчі роботи (відкриття розвіданих родовищ, улаштування під’їзних шляхів, підземних споруд, водозливів і т. ін.).

Маркетингові фактори та фактори ділової активності мають виключно стимулюючий вплив. Ділова активність оцінюються показниками оборотності, темпами зростання обсягу реалізації та приростом чистого прибутку. До складу маркетингових віднесено канали збуту продукції, рівень комунікаційних зв’язків, однак, найголовнішим критерієм ефективності збуту є якісні параметри залізорудної продукції. Більшість авторів наголошують саме на пріоритетності останнього показника, який ідентифікують і як засіб конкурентної боротьби, і як фактор успішної комерційної діяльності [1, с. 90]. Якість продукції створює передумови не лише для задоволення потреб споживачів, а й для збільшення обсягів реалізації. Проте, відсутність необхідної матеріальної бази на вітчизняних ГЗК, дієвого контролю за якістю продукції та системи морального та матеріального стимулювання працівників за досягнення високих якісних результатів, застарілі технології негативно відображаються на конкурентоспроможності вітчизняних комбінатів у порівнянні з зарубіжними підприємствами.

Таким чином, діагностика та прогнозування рівня конкурентоспроможності гірничо-збагачувальних комбінатів на основі запропонованого інформаційного базису, що ґрунтується на особливостях технологічного ланцюга отримання залізорудної продукції; моніторингу гірничо-геологічних умов видобутку; інтеграції технічних та організаційних чинників виробництва, створить передумови для діагностики зон посиленої уваги та розробленні на цій підставі управлінських рішень.

Список використаних джерел

  1. Малюга Л. М. Управління факторами конкурентоспроможності підприємств // Л.М. Малюга / Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка. - 2012. 11 (37). - С. 88-91.