Конкурентоспроможність національної економіки

Самко Н.Г. Інтеграція банківської системи в інноваційну модель розвитку національної економіки

Реалізація інноваційної моделі розвитку економіки вимагає здійснення на державному рівні активної інвестиційної політики з метою забезпечення інноваційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами. Реалізація вагомих для національної економіки інноваційних проектів тісно пов’язана з пошуком, залученням та використанням надійних джерел фінансування.

Обсяги, форми та методи фінансового забезпечення інноваційної діяльності визначаються, перш за все, станом розвитку економіки. Інвестиційний процес в Україні має свої особливості. Історично склалося, що довгострокові інвестиції у реальний сектор національної економіки були відокремлені від інвестицій у фінансові активи, передусім у цінні папери. Фінансові інструменти фондового ринку функціонують у своєму замкненому колі, не контактуючи з виробництвом і не фінансуючи його. Тому сьогодні саме банківський, а не поширений у західних країнах фондовий тип фінансування, має відігравати визначальну роль у забезпеченні реального сектору економіки України фінансовими ресурсами.

В умовах розбудови інноваційної економіки банківська система повинна забезпечувати трансформацію довгострокових заощаджень населення в інвестиційні вкладення у високотехнологічні галузі економіки. Важливою характеристикою фінансування банками інноваційної діяльності є висока ефективність банківського кредиту. Банк здійснює контроль за використанням кредитних коштів, їх поверненням, проводить оцінку ефективності використання капіталу, залученого в інноваційну діяльність. Будучи безпосередньо зацікавленим в успішній реалізації інноваційного проекту, банк створює необхідні передумови для забезпечення максимальної ефективності використання фінансових ресурсів. Збільшення фінансової віддачі від реалізації інноваційних проектів є найважливішим узагальнюючим показником, на основі якого визначаються кінцеві результати інноваційної діяльності та дієвість фінансової політики як окремого господарюючого суб´єкта, так і держави.

Форми участі банків в інвестиційному процесі різноманітні: інвестиційне кредитування (пряме кредитування інвестиційних проектів); проектне фінансування; лізинг; видача гарантій і поручительств учасникам реалізації інвестиційного проекту; спільне банківське кредитування та участь банків у фінансово-промислових групах; інвестиції у капітал.

Аналізуючи напрями та перспективи участі комерційних банків в інноваційному процесі, слід відмітити недостатню інтегрованість національної банківської системи в інноваційно-інвестиційний процес.

Банківські кредити в Україні майже не використовуються для фінансування інвестицій у високотехнологічні галузі промисловості. Пріоритетним об´єктом кредитних операцій банків залишаються обігові кошти підприємств.

Спад виробництва, інфляційні очікування, політичні ризики змушують банки шукати альтернативні джерела отримання доходів, переважно шляхом проведення спекулятивних операцій на валютному ринку, ринках цінних паперів та міжбанківських кредитів. Особливо явно це проявилося у 20082009 рр., коли в умовах дефіциту вільної ліквідності в банківській системі та відповідного зростання вартості кредитних ресурсів кредитування реального сектору економіки було практично зупинено.

У 2010-2012 рр. спостерігалося зростання обсягів кредитних вкладень банків, проте показник співвідношення кредитів банків в економіку та ВВП поступово зменшувався: у 2009 р. він становив 50,6%, у 2010 р. - 46,3%, у 2011 р. - 43,7%. За даними Національного банку України, станом на кінець жовтня 2012 р. загальний обсяг кредитів в національну економіку становив 601,2 млрд грн., при цьому найбільшу частку кредитів зосереджено у торгівлі (36,5%), переробній промисловості (20,0%) та у сфері операцій з нерухомим майном та надання послуг (17,5%), що не відповідає стратегії інноваційного розвитку економіки [1].

На сьогодні в Україні відсутній повноцінний ринок інвестиційних кредитів. У жовтні 2012 р. обсяг довгострокових (більше 5 років) кредитів у поточну діяльність суб´єктів господарської діяльності становив 50,5% загального обсягу довгострокових кредитів в економіку України, тобто половина «довгих» кредитних ресурсів банківської системи замість спрямування на інвестиційні цілі «проїдається» підприємствами у процесі функціонування. Сьогодні у сфері інноваційної діяльності кредитні кошти банків можуть використовуватися лише для фінансування прикладних розробок і досліджень, оскільки, маючи «коротку» ресурсну базу, банки вимушені видавати переважно короткострокові кредити. Це дозволяє стверджувати, що кредитний процес в Україні не має повноцінної інноваційно-інвестиційної спрямованості, та свідчить про слабку ефективність фінансового механізму системи інноваційного розвитку національної економіки.

На процес кредитування економіки має безпосередній вплив облікова політика Національного банку України. Встановлений НБУ розмір облікової ставки є орієнтиром для комерційних банків при визначенні об´єктивної ціни на кредити, а також зацікавлює їх у розширенні кредитування. У той же час штучне зниження або підвищення облікової ставки без урахування інтенсивності інфляційних процесів або інших макроекономічних чинників може призвести до значного звуження сфери кредитування.

Високий рівень макроекономічної невизначеності та зростання девальваційних очікувань негативно впливають як на пропозицію, так і на попит на кредитні ресурси. Розбалансованість фінансового ринку зменшує роль облікової ставки як повноцінного регулятора руху кредитних ресурсів. У цих умовах необхідні заходи немонетарного (організаційного та правового) регулювання: вдосконалення інституту страхування інвестицій; посилення гарантій захисту прав банків-кредиторів; підвищення кредитоспроможності, рентабельності та надійності підприємств-позичальників; скорочення тіньових процесів у діяльності підприємств та зменшення на цій основі кредитних ризиків.

Важливим чинником формування довгострокових інвестиційних ресурсів є вимоги НБУ до формування банками обов’язкових резервів. Активне використання нормативів обов’язкового резервування з метою управління інфляцією послабляють їх функцію забезпечення ліквідності як окремого банку, так і банківської системи в цілому.

Подальший розвиток банківської системи вимагає від Уряду та НБУ розробки нових рішень для подальшого підвищення ролі банківської системи як важливої складової інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. З метою створення сприятливого середовища для кредитування інноваційних проектів необхідно визначити державні пріоритети довгострокового інвестування в інноваційну сферу економіки та сформувати нові дійові механізми економічного стимулювання, у тому числі за рахунок надання комерційним банкам, які беруть участь у фінансуванні інноваційно- інвестиційних проектів, права переважного доступу до довгострокових фінансових ресурсів, а також розробити заходи податкового стимулювання інноваційно-інвестиційного банківського кредитування.

Список використаних джерел

  1. Бюлетень Національного банку України. - 2012. - №12.
  2. Провайдинг інновацій: Підручник / М.П.Денисенко, А.П.Гречан, М.В.Гаман та ін.; за ред. проф. М.П.Денисенка. - К.: Видавничий дім «Професіонал», 2008. - 448 с.
  3. Ещенко П.С., Арсеенко А.Г. Куда движется глобальная экономика в XXI веке? - К.: Знання України, 2012. - 450 с.