Конкурентоспроможність національної економіки

Ковальська К.В., Висоцька О.В. Теоретико-методичні засади стратегічного оцінювання діяльності організацій в Україні

Світовий досвід свідчить, що в організації має бути чітке уявлення про майбутнє, яке визначатиме основний стратегічний напрям її розвитку. Особливого значення набуває застосування концепції стратегічного управління, яка дозволяє формувати адаптивний механізм організації до мінливих умов ринку. Ефективне стратегічне управління організацією неможливе без здійснення стратегічного оцінювання її діяльності, яке посідає важливе місце у процесі підготовки і прийняття управлінських рішень, є невід’ємною частиною планування діяльності організацій усіх форм власності та господарювання.

Стратегічне оцінювання є одним із ключових аналітичних елементів стратегічного управління, оскільки значною мірою визначає стратегічні можливості і вибір стратегій розвитку компанії, дозволяє частково зняти невизначеність при прийнятті стратегічних рішень. Об´єктами стратегічного оцінювання на різних його етапах є стан та зміни внутрішнього і зовнішнього середовища організації, моделі минулого і майбутнього організації, стратегічна позиція і потенціал у поточний момент, реалізовані стратегії і стратегічні альтернативи, що вимагає застосуванням відповідних методів [3].

Існує декілька підходів до класифікації методів стратегічного оцінювання діяльності організації. Згідно першого підходу, автори виділяють: традиційні методи - аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналіз абсолютних, відносних і середніх величин, графічні методи, групування, економіко- математичні методи. За другим підходом, основу стратегічного оцінювання становлять: евристичні методи - «мозкового штурму», експертних оцінок, метод Делфі, матричний метод, асоціації та аналогії, морфологічний метод; оптимізаційні методи - лінійне програмування, сітьові графіки, кореляційно- регресійний аналіз; методи моделювання. Згідно третього підходу, саме графічні прийоми забезпечують отримання найточніших результатів під час стратегічного оцінювання діяльності організації, а саме: SWOT-аналіз, PEST- аналіз, ABC-аналіз, конкурентний аналіз, експертні оцінки, модель PIMS, «дерево проблем», модель М. Портера, контент-аналіз, матриця BCG, матриці McKinsey та І. Ансоффа, модель ADL [4, с. 122; 6, с. 211 - 228].

Слід зазначити, що стратегічне оцінювання у вітчизняних організаціях здійснюється лише за допомогою загальновідомих та загальноприйнятих методів: традиційних методів оцінювання та SWOT-аналізу. У зв’язку з цим, близько половини планів стратегічного розвитку, які розробляються українськими компаніями, зазнають невдач та не виправдовують очікувань керівництва компаній і фінансових витрат на проведення стратегічного оцінювання. Водночас, при виборі методу стратегічного оцінювання слід враховувати не тільки його переваги, а й недоліки, для того щоб уникнути прийняття неефективних стратегічних рішень.

Слід звернути увагу, що на кожному етапі стратегічного оцінювання діяльності організації можуть використовуватися різні методи. На етапі аналізу місії та існуючих цілей організації переважно застосовують «дерево цілей», модель системи стратегічного управління тощо; при аналізі зовнішнього середовища - життєвий цикл галузі, PEST-аналіз, п’ять конкурентних сил М.Портера, карти стратегічних груп конкурентів, ключові фактори успіху тощо; під час аналізу внутрішнього середовища та стратегічного потенціалу - схеми життєвих циклів товару, технології, організації, графік Портера «рентабельність - частка ринку», крива досвіду, ланцюг створення вартості тощо; при стратегічному моніторингу - SWOT-аналіз, матриця BCG, матриця Ансоффа «товар - ринок», SPACE-аналіз, матриця «GE»; при визначенні стратегічної орієнтації - результати SWOT-аналізу, SPACE-аналізу, конкурентного аналізу тощо [2, 4, 6].

Концепцію стратегічного оцінювання ефективності функціонування організації - сучасний підхід до ідентифікації інтегральної ефективності організації - застосовують не всі вітчизняні організації. Разом з тим, реалізація цієї концепції долає проблему вимірювання результативності діяльності організації у відповідності з обраною стратегією. До основних методик цієї концепції належать:

- модель економічного прибутку (доданої економічної вартості - EVA, EconomicValueAdded) у стратегічному управлінні застосовується у комбінації з такими поширеними інструментами стратегічного аналізу, як матриця Бостонської консалтингової групи, матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій (матриця GE/Mc-Kinsey) та ін.;

- збалансована система показників Р. Каплана та Д. Нортона (Balanced Scorecard) - транслює місію та стратегію організації в систему взаємопов’язаних індикаторів; модель охоплює чотири групи показників: фінансові, показники у сфері співпраці з клієнтами, показники бізнес- процесів і показники у сфері навчання та кар´єрного зростання;

- модель піраміди результативності (Performance Pyramid) - включає чотири організаційні рівні компанії, а також двосторонню комунікаційну систему, яка використовується для впровадження корпоративної конкурентної стратегії;

- модель ділової переваги (Business Advantage Model) - має в цілому стратегічний характер, її елементами виступають стратегічні сфери і взаємозв’язки між ними, які визначаються за допомогою, так званої ймовірності-логіки;

- система показників відповідальності (ASC-Stake-holder Model) - призначена для пошуку своєрідного «балансу інтересів» між самою організацією і різними зацікавленими сторонами (акціонерами, постачальниками, персоналом, покупцями, кредиторами тощо) [4].

Отже, доцільно одночасно застосовувати всі концепції стратегічного менеджменту з особливим наголосом на творчий підхід. Адже ситуація, в якій опинилися організації України, вимагає харизматичного лідерства, здатного до креативної роботи, що дозволяє зробити вибір і через підприємницьку дію вивести підприємство на криву життєвого циклу, що дозволить застосовувати стандартні методи стратегічного управління. Крім того, необхідно чітко дотримуватися алгоритму стратегічного оцінювання, використовувати сучасні методи аналізу для уникнення неточностей у результатах стратегічного оцінювання; критично аналізувати позитивні та негативні сторони відповідних методів та намагатися усунути їх за допомогою застосування додаткових методів.

Список використаних джерел

  1. Василенко В.О. Стратегічне управління підприємством : навч. посіб. / В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко. - [2-ге вид., виправл. і доп.]. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 400 с.
  2. Лещенко А.О. Підходи до класифікації інструментарію стратегічного аналізу [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=34113
  3. Петренко А. Системи та особливості стратегічної діагностки та оцінки ефективності бізнесу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://feu.kneu.edu.ua/ua/confere_nce/conf_social_dev_ukr_12/section5/petrenko_1/
  4. Томпсон A.A. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии : учеб. для ВУЗов / A.A. Томпсон, Дж. Стрикленд ; [пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева]. - М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 2004. - 340 с.
  5. Фатхудинов P.A. Стратегический менеджмент/ P.A. Фатхудинов - М.: Дело, 2002. - 448 с.
  6. Фаэй Л., Рэнделл Р. Курс MBA по стратегическому менеджменту / Л. Фаэй, Р. Рэнделл ; пер. с англ. [H.H. Любимова]. - М. : «Альпина Бизнес Букс», 2004. - 608 с.