Конкурентоспроможність національної економіки

Смирнов Є.В. Ресурсні аспекти конкурентоспроможності промислових підприємств України

Україна належить до країн світу найбільш забезпечених мінерально-сировинними ресурсами. Займаючи 0,4% суходолу, країна володіє 5% світових запасів корисних копалин. У Європі Україна знаходиться на першому місці за ресурсами марганцевої руди і самородної сірки, на другому - за ресурсами залізної руди. Значними є запаси кам’яного вугілля, калійної та кам’яної солей, каолінів, графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини та гранітів [1, с. 64]. Ця умова стала визначальною при формуванні галузевого складу промислового виробництва, в якому потужний розвиток отримали матеріале- та енергомісткі види діяльності, а промислове виробництво характеризується чітко вираженою сировинною спрямованістю.

Продукції національних промислових підприємств характеризується високим рівнем енергомісткості, що є наслідком відставання у темпах оновлення обладнання, впровадження новітніх технологій, а також тінізації та незадовільної галузевої структури національної економіки та її сировинної експортоорієнтованості. Зростання цін на енергоносії посилює загрозу негативних змін в економіці, падіння рентабельності виробництва, зменшення частки промисловості у ВВП та переваги цінової конкурентоспроможності імпортованої продукції щодо продукції вітчизняних виробників.

Сучасне промислове виробництво в Україні характеризується яскраво вираженою сировинною спрямованістю, тоді як частка технологічно-складних фондоутворюючих інвестиційних галузей та галузей з виробництва товарів народного вжитку різко скорочується. Так, якщо частка продукції машинобудування у загальному обсязі промислового виробництва у 1990 р. становила 28,2%, то у 2011 р. цей показник знизився до 11,6%, в той час як частка продукції металургії збільшилася вдвічі з 9,4% у 1990 р. до 18,1% у 2011 р. Протилежними є тенденції в структурі світового промислового виробництва. Зростає частка високотехнологічних виробництв в обсязі продукції переробної промисловості. Найбільш динамічно розвиваються електронні та електротехнічні підприємства. Так протягом останніх десяти років частка виробництва електротехнічних машин збільшилася майже у 2 рази у розвинених країнах та у 1,5 рази - у країнах, що розвиваються [2].

Зараз технологічна структура національного промислового виробництва не відповідає параметрам розвинених країн. На світовому ринку високотехнологічної продукції частка України не перевищувала 0,1%, що в сотні разів менше порівняно з Китаєм (35%), Німеччиною (13,7%), США (12,6%), Сінгапуром (11%), Японією (10,5%). Низький рівень технологічного розвитку зумовлює неефективну галузеву структуру вітчизняного промислового виробництва, в якому більш як 2/3 загального обсягу продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси. Технологічна структура реалізованої промислової продукції країни віддзеркалює внесок рівнів технологічності вітчизняної промисловості в структуру реалізації внутрішнього ринку. Так, частка продукції високотехнологічного та середньо-високотехнологічного секторів у структурі реалізованої продукції переробної промисловості України у 2011 р. становила - 27,9%, відповідно, частка продукції з низькою та середньо- низькою технологією обробки - більше 70%. Основними причинами незбалансованого розподілу промислового виробництва за технологічними секторами із значним домінуванням продукції з низьким та середньо- низьким рівнями технології обробки є порівняно низький рівень ефективності інвестиційних процесів, які пов’язані з відтворення основного капіталу та зниження результативності інноваційної діяльності промислових підприємств.

Протягом 2007 - 2011 рр. на промислових підприємствах залишається критично високим рівень зносу основних засобів, який має тенденцію до зростання. Найбільший рівень зносу основних засобів у машинобудуванні - 77,6%. Ситуацію, що складається з основними засобами можна пояснити наступними обставинами: невідповідністю між темпами старіння, оновлення та зносу основних засобів; свідомою економією промислових підприємств на інвестиціях з метою зниження собівартості продукції; нецільовим використанням інвестицій, виділених на реноваційні цілі; ведення господарської діяльності, яка спрямована на максимальне отримання швидкої вигоди при збільшенні експлуатації наявних зношених виробничих потужностей; методологічною неточністю обліку інвестицій та підміною поняття «інвестування» поняттям «придбання»; дефіцитом фінансових ресурсів для здійснення техніко-технологічного оновлення виробничих фондів на інноваційній основі.

Одним із основних факторів,що визначає ефективність розвитку як бізнес-структур так і національних економічних систем є рівень інноваційності. В Україні частка промислових підприємств, що впроваджувало інновації скоротилася з 14,8% у 2000 р. до 12,8% у 2011 р.; кількість освоєних інноваційних видів продукції за цей період зменшилася в 4,7 рази, частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації знизилася в 1,8 рази. За індексом інноваційності Україна поступається таким країнам пострадянського простору як Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія [3]. Внесок високих технологій у вітчизняний економічний розвиток складає лише 0,7% [4].Основною проблемою активізації інноваційної діяльності промислових підприємств є дефіцит коштів на придбання нових технологій, заміну застарілого обладнання на якому неможливо здійснювати впровадження нових технологічних процесів та виробляти інноваційну продукцію. Витрати на інноваційну діяльність у розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції у 2011 р. порівняно з 2007 р. скоротилися у промисловості в 1,4 рази, машинобудуванні - 1,5 рази, металургії - 3,2 рази.

Реалізацію підприємницького потенціалу як головного інституційного ресурсу розвитку ринкової економіки віднесено до базисних засад економічних реформ в Україні. У світовому рейтингу Doing Business «Складність умов ведення бізнесу у 2013 р.» Україна посідає 137 місце з- поміж 183 країн [5], відчутно поступаючись країнам Центрально-Східної Європи. В індексі економічної свободи в 2011 р. Україна займала 164 місці зі 179 країн. Несприятливість бізнес-середовища в Україні обумовлена дією низки чинників: загальною несприятливою ситуацією в економіці;

несприятливим фіскальним простором, що характеризується високим податковим навантаженням і значними витратами на адміністрування податків; високими транзакційними витратами на ведення підприємницької діяльності, пов’язаними зі складною та нераціональною регуляторною системою; слабкістю та незавершеністю формування механізму захисту прав власності; низьким рівнем ефективності законодавства з питань корпоративного управління, що обумовлює виникнення конфліктів і протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості; високим рівнем корупції в органах влади, вибірковим виконанням норм законодавства.

Узагальнюючи результати дослідження сучасних тенденцій розвитку промислових підприємств можна констатувати, що динаміка структури промислового виробництва не відповідає загальним закономірностям структурних зрушень в промисловості, що відбуваються в розвинених економіках світу, які полягають у зростанні частки високотехнологічних виробництв обробної промисловості. Натомість в Україні сформувалася неефективна структура промислового виробництва з високою ресурсо- та енергомісткістю, надмірним екстенсивним розвитком підприємств добувної промисловості, низьким рівнем інноваційності, відірваністю фінансового сектору від реальної економіки, неефективним функціонуванням промислових секторів, що забезпечують інноваційний розвиток. Украй низькими темпами відбувається процес технологічної модернізації промислових підприємств, що обумовлено інерційністю щодо розробки та впровадженням інновацій у виробничу діяльність, відсутністю суттєвих позитивних зрушень у цій сфері, неадекватною політикою поводження з інтелектуальним капіталом.

Список використаних джерел

  1. Кіндзерський Ю.В. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку /за ред. к.е.н. Ю.В. Кіндзерського. - К.: НАН України, Ін-т економіки та прогнозув., 2009. - 928 с.
  2. Офіційний сайт UNIDO [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unido.org.
  3. Стратегічні оцінки. Політика. Макроекономіка. - 2012. - Випуск 181. - С.24. - Електронний ресурс //Режим flocTyny:www/kuchma.org.ua.
  4. Огляд актуальної наукової дискусії про перспективи розвитку світу в цілому та України як його частини / Інститут демографічних та соціальних досліджень НАН України, Києво-Могилянська Бізнес-Школа, Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка. - К., 2008. -С. 28.