Конкурентоспроможність національної економіки

Петрушенко Ю.М. Ціннісні домінанти конкурентоспроможного економічного розвитку

Конкуренція у світі завжди відбувалась не тільки на рівні наявності природних ресурсів чи використання технологій, основоположні конкурентні переваги визначались моральними та господарськими цінностями, що сповідувались у тій чи іншій країні. Ще в 1969 році відомий американський футуролог Е. Тоффлер у передмові до збірника «Цінності і майбутнє» писав, що перед людством відкриті широкі й різноманітні можливості подальшого розвитку. Проте, яке майбутнє воно обере, залежить зокрема і загалом від цінностей, що керують людською поведінкою [1]. Як дещо пізніше влучно констатував визнаний спеціаліст з міжнародного розвитку Л. Гаррісон, «малорозвиненість - це стан розуму»[2].

В умовах розвитку постіндустріального суспільства та новітніх інформаційних технологій, які проникають через усі міжнародні бар’єри, значимість культурного підґрунтя національних господарських систем актуалізувалась з новою силою. На фоні суцільних глобалізаційних змін культура залишається відносно стійким чи навіть інертним інститутом, що дозволяє виступати ефективним фактором захисту національної економіки від згубного впливу іноземного капіталу та технологій. Так, після вступу нових держав до Євросоюзу, змогли витримати конкуренцію з провідними європейськими компаніями тільки ті місцеві підприємства, які вже до цього мали визнані в інших європейських країнах бренди. При цьому ці бренди, як правило, були глибоко укоріненими в національній культурі та традиціях.

Відповідно починаючи з кінця XX століття у всьому світі можна спостерігати нову хвилю зростання інтересу дослідників до вивчення впливу культурних чинників на економічні процеси.

Можна навіть говорити про виникнення окремого напряму в економічній науці - економічної аксіології - вчення про ціннісні домінанти економічного розвитку з одного боку, та вчення про вплив економічних відносин на формування суспільних цінностей з іншого. Зрозуміло, що ці процеси часто є взаємопов’язаними.

Серед здобутків сучасної економічної аксіології можна виділити емпіричні дослідження у сфері міжкультурного економічного співробітництва та питань крос-культурного менеджменту голландських та американських учених Г. Хофстеде [3], Р. Інглехарта [4], Ф. Тромпенаарса [5] та ін., базові постулати яких лежать в основі більшості наявних сьогодні наукових робіт з даної проблематики. Особливим їх внеском є розробка моделей, в основу яких покладені різноманітні культурні вимірники, що, на думку авторів, дозволяють охарактеризувати й описати домінуючі ціннісні системи представників різних країн та етнічних груп.

У той же час необхідно відмітити, що більшість науковців, аналізуючи вплив культурних цінностей на міжнародні економічні відносини через пошук значущих змінних для культури чи окремих її складових, в основному ґрунтувалися на припущенні, що саме спорідненість культур позитивно впливає на збільшення обсягів міжнародного співробітництва, а культурні відмінності є перешкодою на шляху до ефективних міжнародних економічних відносин (традиція С. Хантінгтона: «народи та країни з подібними культурами йдуть разом, народи і країни з різними культурами йдуть порізно» [6]).

Принципово інший підхід, який лежить в основі нашого дослідження і дозволяє по-іншому розглянути роль культури в міжнародних економічних відносинах, був запропонований Н.Дж. Холденом, він уперше розглянув крос-культурний менеджмент з позицій менеджменту когнітивного [7].

На нашу думку, у більшості випадків «гострі кути» - відмінності в мові та культурі - виходять на передній план лише тоді, коли все інше складається невдало. Тому культура є не причиною, а лише можливим стимулятором напружень в економічних відносинах.

Якщо країни розуміють доцільність та готові до співпраці з країнами, культурні цінності яких суттєво відрізняються, то, у випадку їх взаємодії, вони можуть отримати набагато більший ефект, ніж якщо б вони працювали виключно зі спорідненими культурами.

Цей ефект можна розглядати як трансакційні вигоди, а саме: вигоди від взаємного обміну неявними культурно зумовленими знаннями, цінностями, нормами, досвідом тощо. Ці вигоди можуть бути віддаленими у часі, і тому їх досить складно матеріалізувати.

Отже, розглядаючи культуру як сукупність знань, які здатні зумовити економічний ефект, можна стверджувати, що вектором розвитку міжнародних економічних відносин має стати взаємодія різних культур.

Не важко помітити, що ця теза лежить в руслі висунутої ще в середині XX століття еволюційної гіпотези А. Алчіана, згідно якої передбачалось, що в умовах відсутності бар’єрів більш ефективні правила повинні перемагати менш ефективні, і, відповідно в умовах вільних міжнародних взаємовідносин країни повинні зближуватися між собою: культурні цінності і набори інституційних правил повинні ставати все більш схожими. Проте вважається, що до 1980-х років гіпотеза А. Алчіана була спростована як фактично, так і теоретично. Країни не зближуються одна з одною ні за рівнем розвитку, ні за складом інститутів. Більш того, розриви між ними зростають [8]. В той же час, необхідно відмітити, що це зовсім не заперечує того, що причиною відсутності зрушень може бути якраз стійкість національних культурних цінностей.

Виходячи з цього можна стверджувати що в процесі міжнародного обміну культури обмінюються одна з одною таким чином, що більш передова ціннісна система може взяти в відносно менш розвинутої навіть більше для свого розвитку, ніж навпаки. Відповідно такий культурний обмін може і не вплинути на зміну відносних позицій цих країн у економічній конкурентоспроможності, або вплинути таким чином, що розриви між країнами тільки зростуть.

З метою перевірки цієї гіпотези ми проаналізували зв’язок між культурними цінностями і конкурентоспроможністю країн. Предметом аналізу стали статистичні дані щодо динаміки індексу конкурентоспроможності економіки України та її найбільших торгівельних партнерів та показники дистанції культур між ними.

Результати аналізу засвідчили тісний зв’язок між ціннісними домінантами країн та їх глобальною конкурентоспроможністю. Культурні вимірники країн, які займають провідні позиції в рейтингу конкурентоспроможності, досить далекі від України. І навпаки, культурно близькі до України країни знаходяться у відстаючій групі.

Згідно з когнітивною концепцією культури, це означає для України потенційну можливість отримання додаткових трансакційних вигод від міжнародного співробітництва за рахунок збагачення культурними цінностями більш успішних ділових культур світу. Це положення необхідно враховувати при визначенні геоекономічних та геополітичних пріоритетів міжнародної політики України, особливо у світлі європейського імпульсу глобального розвитку.

У той же час, сприймаючи прогресивні європейські новації, необхідно не забувати про розвиток власних соціально-культурних переваг. Якщо не підтримувати власну культуру, доведеться підтримувати чужу. Культурні цінності потрібно розвивати, як і інші ресурси. Вони не є раз і назавжди заданими. Тим більше, що у культурних ресурсів є важлива відмінність: коли ми продаємо свої природні ресурси, стаємо біднішими; а коли продаємо свою культуру, стаємо багатшими.

Список використаних джерел

  1. Toffler A. (1969). Value Impact Forecaster - A Profession of the Future / A. Toffler // Values and the Future; the Impact of the Technological Change of American Values / K. Baier, N. Resher (Eds.). - New York : Free Press,1969. - P. 1-3.
  2. Harrison L. (1985). Underdevelopment Is a State of Mind - The Latin American Case. Center for International Affairs Harvard University; Lanham, MD. : University Press of America, 1985.
  3. Culture matters. How Values Share Human Progress. Lawrence E. Harrison and Samuel P. Huntington, editors. Published by Basic Books, A Member of the Perseus Books Group, N.Y. 2000.
  4. Hofstede G. (1980). Culture’s Consequences: International Differences in Work-Related Values.: Beverly Hills, 1980.
  5. Trompenaars F. (1993). Riding the Waves of Culture - Understanding Cultural Diversity in Business. London, 1993.
  6. Huntington S. (1996). The Clash of Civilizations and Remaking of World Order. New York: Simon and Schuster.
  7. Holden N. J. (2004). Why marketers need a new concept of culture for the global knowledge economy. International Marketing Review. Vol. 21. No. 6, P. 563 - 572.
  8. Аузан A.A. Общественный договор и гражданское общество / A.A. Аузан // Мир России. - 2005. - №3