Конкурентоспроможність національної економіки

Івашків І.М. Оцінка конкурентних відносин в галузі тваринництва АПК України в умовах ринкової нестабільності: нові виклики часу

Період зародження і формування системи багатоукладної економіки відбувається в умовах жорсткої конкуренції, де на зміну віджилим методам правління мають наступити більш цивілізовані і послідовні. Кожний з них з точки зору філософського мислення не позбавлений в тій чи іншій мірі як ряду позитивних, так і негативних моментів.

Екскурс в недавнє історичне минуле характеризується примітивізмом зрівняльного характеру сільськогосподарського виробництва, який давав змогу працювати товаровиробникам АПК, зокрема у тваринницькій галузі у різних кліматичних, технологічних, організаційно-економічних та інших умовах з однаковими кінцевими результатами діяльності на сільськогосподарських підприємствах.

Заслуговує уваги твердження російського вченого О. Прохорова, який, даючи оцінку зрівняльному характері виробництва, вказує, що це “ “б’є по рукам” ініціативних працівників, лишає стимулів до підвищення ефективності виробництва, перерозподіляє ресурси на користь неефективних виробників і тим самим підтримуючи останніх “на плаву” ” [5, 99-114]. Сільське господарство в своїй основі в соціалістичний період виконувало роль “безплатного” постачальника продовольчої продукції не тільки на внутрішніх ринках країни, але й на всіх теренах СНД. Фактично, беззаперечними з цього приводу є твердження академіка І.І.Лукінова, який підкреслював, що сільське господарство... “однобічно і безспірно виконувало роль постійного інвестиційного донора загальноекономічного розвитку ” [2 , 264].

Ситуація в якій опинився АПК України не могла сприяти укріпленню інтересів сільських працівників до високоефективної праці, через незадовільні матеріальні стимули до праці. Мотиваційним чинникам як механізму налагодження відносин не приділялося належної уваги в той час. У той же час в сільському господарстві України спостерігалася “ ... найвища в світі норма експлуатації людини, що паралізувало її інтереси до високопродуктивної праці ” [2, 264].

Це безумовно справляло незадовільний вплив на аграрний сектор економіки, що проявлялося в негативних тенденціях його розвитку. Оцінка ж сучасного стану економіки АПК характеризується на мові макроекономіки як період стагнації з якого потрібно виводити країну за допомогою використання певних державних регулюючих важелів впливу. Роль цих важелів відводиться на сьогоднішньому етапі державі, яка повинна здійснювати роль регулятора і арбітра у формуванні конкурентоспроможного розвитку АПК України.

Об’єктивно необхідним першочерговим завданням є здійснення науково-обґрунтованої державної політики, яка б сприяла зміцненню інтересів товаровиробників тваринницької продукції і стимулювала їх до виробництва екологічно чистої продукції тваринництва для забезпечення потреб внутрішнього ринку.

Сьогоднішні виклики часу в умовах конкуренції регіональних товаровиробників продукції тваринництва з продукцією, яка імпортується з- за кордону ставлять в жорсткі умови вітчизняних виробників м’яса. У результаті вони змушені використовувати різні засоби і методи для здешевлення собівартості виробництва продукції тваринного походження, щоб завоювати свою нішу на вітчизняному регіональному ринку.

Каталізатором даних обставин і виникненню вищезазначеної ситуації на ринку, де український споживач не має змоги бути впевненим у купівлі високоякісної м´ясної продукції вітчизняного виробництва є присутність на внутрішньому ринку дешевої м´ясної продукції, яка імпортована із Аргентини та Бразилії, що не завжди є відповідної якості.

Простежуючи погляди і позиції українських товаровиробників продукції тваринництва, спостерігаємо, їх інертне ставлення до можливості діалогу і співпраці із державними органами влади щодо виробництва ними певної частки високоякісної продукції тваринного походження. Основні ж вимоги товаровиробників зводяться до підвищення рівня дотаційних нарахувань на виробництво екологічно чистої м´ясної продукції, що має своє місце як у країнах Європейського Союзу, так і в США.

Таким чином, головним завданням для формування екологічно збалансованого ринку продукції тваринництва є компромісне вирішення даної проблеми між виробниками та муніципальними і державними органами виконавчої влади щодо ефективної побудови взаємовідносин на основі чітко визначених взаємообумовлених пріоритетів між ними і об’єктивно - об ґрунтованих дотаційних нарахувань, які б сприяли узгодженню інтересів для товаровиробників продукції і вітчизняного споживача.

Список використаних джерел

  1. Барсукова С. Ю. Предприниматели разных «призывов»: проблемы входа на рынок / С. Ю. Барсукова // ЭКО. - 1999. - №12. - С. 79 - 89.
  2. Лукінов, І.І. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя) [Текст] / І. І. Лукінов. - К. : НАН України, Ін-т економіки, 1997. - 455 с.
  3. Прохоров А.П. Генезис русской модели управления / А.П. Прохоров // ЭКО. - 2005. - № 1. - С. 135 - 147.
  4. Прохоров А. Ступени деградации системы управления / А. Прохоров // Общество и экономика. - 2002. - № 7. - С. 5 - 21.
  5. Прохоров А. Уравниловка как элемент русской модели управления // А. Прохоров // Вопросы экономики. - 2004. - № 10. - С. 99 - 113.
  6. Радыгин А., Энтов Р. В поисках институциональных характеристик экономического роста (новые подходы на рубеже XX-XXI вв.) / А. Радыгин, Р. Энтов // Вопросы экономики. - 2008. - № 8. - С. 15.
  7. Acemogly D. (2004) Institutions as the Fundamental Cause of Long Run Growth / D. Acemogly, S. Johnson, J. Robinson // Handbook of Economic Growth / Ph. Aghion, S. Dureland (eds). North-Holland.