Конкурентоспроможність національної економіки

Лозова Г.М. Створення ефективної державної системи охорони об’єктів інтелектуальної власності, як важливий чинник підвищення національної конкурентоспроможності України

В умовах інтенсивної інтелектуалізації праці та розвитку інноваційної діяльності інтелектуальна власність перетворюється на один із найбільш важливих об’єктів власності в суспільстві. Створення ефективної системи охорони об’єктів інтелектуальної власності є одними з головних пріоритетів державної економічної політики. Досвід високо розвинутих країн свідчить, що формування ефективної системи охорони та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) формує додаткові конкурентні переваги для національної економіки, як в середині країни, так і на зовнішніх ринках. Отже, проблема розвитку ринку інтелектуальної власності, ефективної державної системи охорони ОІВ стала найбільш актуальною та складною в контексті глобальної та європейської інтеграції України. Вирішення цієї проблеми потребує активних та цілеспрямованих зусиль не тільки з боку держави, але і з боку національних підприємств, політичних сил та громадських організацій, національної еліти.

Серед сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців, що присвятили свої дослідження проблемам охорони ОІВ, можна виділити, зокрема: Базилевича В., Бельдія М., Вірченко В., Жарова В., Крижанівського О., Лященко С., Максимову Н., Філіпенко А., Цибульов П.М.. Чеботарьов В.П. та інших.

В системі охорони та використання ОІВ виник та існує розрив між законодавчо закріпленими нормами і практикою їх виконання, що негативно позначається на світовому іміджі країни та національній конкурентоспроможності в цілому. На сьогоднішній день гостро стоїть проблема інтелектуального «піратства» та збору авторської винагороди в Україні. Потребує оптимізації та вдосконалення державна система охорони ОІВ та механізми її реалізації.

Метою даної роботи є визначення змісту та сутності державної системи охорони об’єктів інтелектуальної власності, основних напрямів та заходів щодо підвищення її ефективності на основі послідовного системного аналізу ринку інтелектуальної власності та оцінки діючого законодавства в цій сфері.

Інтелектуальна власність, відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу, - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об´єкт права інтелектуальної власності, які включають як особисті немайнові права творця на створений ним результат інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності. [1]

Фактично розвиток національного законодавства в Україні щодо охорони прав у сфері інтелектуальної власності пройшов чотири етапи:

•І етап, 1992 р. законодавче закріплення визначення інтелектальної власності.

•II етап, 1993-1995 рр, прийняття основних спеціальних законів щодо охорони прав на промислову власність, авторського та суміжних прав.

•III етап, 1996 року -2003 pp., гармонізація національного законодавства у відповідності до вимог договору ТРІПС, що було однією з ключових умов вступу України до СОТ, його доопрацювання та внесення змін.

•IV етап, розпочався в 2004 році і триває понині.

1 січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України (Книга 4 "Право інтелектуальної власності" та Книга 5 "Зобов´язувальне право"). Відбувається подальше доопрацювання діючого законодавства. Було також розроблено "Концепцію державної цільової програми ліцензування програмного забезпечення, що використовується органами державної влади, на 2011-2015 p.". На цьому етапі основним завданням виконавчої влади спільно з Верховною радою є покращення правової бази захисту авторських та суміжних прав в України та практики правозастосування у сфері боротьби з «піратством» та збору авторської винагороди, оскільки існує загроза віднесення України до категорії основних світових порушників в цій сфері, що може негативно позначитися на національній КСП, призвести до серйозних санкцій з боку світового співтовариства, зокрема з боку США. Міжнародний альянс інтелектуальної власності у своєму щорічному звітів 2012 році назвав Україну пріоритетною країною, яку потрібно включити в список держав, де систематично порушуються авторські права.

Державна система охорони об’єктів інтелектуальної власності включає:

• Захист прав на об’єкти промислової власності в адміністративному порядку в Апеляційній палаті Державної служби.
• Захист прав на об’єкти промислової власності в судовому порядку.
• Захист авторського права і суміжних прав в судах за позовами ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» до користувачів об’єктів авторського права щодо порушення виключних майнових прав.
• Співробітництво Державної служби з організаціями колективного управління.
• Контроль за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності.
• Просвітницька та роз’яснювальна робота, спрямована на профілактику та запобігання правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Оскільки охорона та захист прав інтелектуальної власності є важливою функцією держави та невід’ємною складовою сучасної економічної політики, то основним завданням держави на сучасному етапі є створення ефективної системи охорони об’єктів інтелектуальної власності в Україні з метою посилення національної конкурентоспроможності та привабливості країни на світовому ринку. Проведений аналіз дозволяє зробити висновки, що в останній час підвищився рівень захисту прав інтелектуальної власності завдяки налагодженню координації зусиль правоохоронних, контролюючих та судових органів у боротьбі з порушеннями законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема з піратством. На фоні позитивних зрушень в системі державного захисту прав інтелектуальної власності відкритими залишаються ряд питань, для вирішення яких пріоритетними заходами, на наш погляд, мають стати:

• Подальший розвиток нормативно-правового законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності, його адаптація та гармонізація з відповідними нормами європейського законодавства та вимогами СОТ.
• Створення в Україні спеціалізованого Патентного суду.
• Вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності.
• Підготовка та реалізація компанії, спрямованої на роз’яснення переваг дотримання прав інтелектуальної власності в суспільстві, формування правової культури в цій сфері
• Налагодження регулярної роботи та взаємодії з суспільними організаціями, науковою спільнотою, професійними об’єднанннями та асоціаціями.
• Розвиток національної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, викладання курсів з інтелектуальної власності у вищих навчальних закладах України.
• Активне міжнародне співробітництво з відповідними органами інших країн та міжнародними організаціями для забезпечення впливу на міжнародну політику у сфері інтелектуальної власності.
• Використання інтерент-ресурсів для висвітлення діяльності Державної служби інтелектуальної власності.

Список використаних джерел

  1. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 435-IV від 16 січня 2003 року, редакція від 20.11.2012 року, Книга 4 "Право інтелектуальної власності".
  2. "Концепція розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009-2014 роки". Схвалено рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (Протокол від 11 березня 2009 р. № 11).
  3. Річний Звіт Державної служби інтелектуальної власності за 2011 р. - Електроний ресурс: http://sips.gov.ua/i_upload/file/ukr.pdf