Конкурентоспроможність національної економіки
Гура В.Л. Формування культури підприємництва
З розвитком світової економіки поширилася та поглибилася співпраця підприємців з різних країн. Для забезпечення ефективного спілкування, ведення бізнес-переговорів, підписання договорів і виконання різних зобов’язань з метою отримання позитивного результату необхідно знати та дотримуватися певних правил культури підприємництва. Сьогодні це поняття широко використовується, а дослідження його різних особливостей та форм прояву є досить актуальними.
Взагалі культура підприємництва - це спосіб поведінки підприємців та їхні уявлення про різноманітні цінності. Існує багато різних трактувань даної категорії. Так, вітчизняні науковці визначають культуру підприємництва як систему унікальних для кожної організації норм, цінностей, ідей, переконань, що поділяються усіма членами колективу та проявляються у формі правил, традицій, історії, ритуалів, міфів, символів [3].
Для російських дослідників культура підприємництва - це певна сукупність принципів, прийомів, методів здійснення підприємницької діяльності суб´єктами відповідно до чинних в країні (суспільстві) правових норм (законів, нормативних актів), звичаїв ділового спілкування, етичних і моральних правил, норм поведінки при здійсненні цивілізованого бізнесу [2].
Західні економісти розглядають культуру підприємництва як найбільш цінний аспект діяльності компанії, що починає формуватися з першого дня її функціонування [4].
Розглянувши різні визначення культури підприємництва, можна стверджувати, що вона складається з двох частин: внутрішньої та зовнішньої. Внутрішня культура відображає відносини всередині підприємства, тобто керівників та підлеглих. Зовнішня культура відображає дотримання правил культурної поведінки з клієнтами, споживачами, постачальниками, різними громадськими організаціями, органами влади, з якими контактують підприємці в процесі своєї діяльності.
Варто зазначити, що існує відкрита та закрита культура підприємництва. Відкритою називається культура, яка виставлена на загал суспільства, а закрита - це справжня, прихована від зовнішнього середовища поведінка підприємців [1].
Якщо відкрита та закрита культури підприємництва співпадають, то можна стверджувати про високу якість товарів, послуг, правдивість як рекламної компанії, так і дотримання місії, стратегії розвитку керівництвом того чи іншого підприємства. У протилежному випадку - ситуація недобросовісного та непорядного підприємництва. Досить часто саме такі власники підприємств формують негативний імідж про країну, з якої вони походять.
Варто зазначити, що під час ділових переговорів з іноземцями необхідно звертати увагу, крім завчасно вивчених особливостей їхньої національної культури, також і на стиль поведінки.
Американці звикли обговорювати не лише загальні питання, але і робити акцент на усіх деталях угоди. Зазвичай вони добре відносяться до партнерів, відрізняються дружелюбністю, одночасно вимагаючи такого ж відношення до себе.
Китайці надають перевагу поетапному веденню переговорів.
На першому етапі вони уточнюють позиції, дуже уважні до зовнішнього вигляду партнерів, по якому вони визначають їхній статус, звертають увагу на манери поведінки співрозмовників. У процесі спілкування китайці намагаються виділити людей, які проявляють до них симпатію. Це допомагає їм у подальшому впливати на позицію партнерів за допомогою останніх.
На другому етапі переговорів відбувається обговорення проблеми. Під час обговорення китайці уважно відносяться до допущених партнерами помилок, які намагаються використати для оцінки можливостей їхнього підприємства.
Третій етап проведення переговорів є завершальним. На цьому етапі партнери приймають рішення. Китайці вважають за краще приймати рішення не за столом в ресторані, а удома.
Для французів характерним є уникання обговорення проблеми, коли вони знаходяться з партнером віч-на-віч. Відрізняються незалежністю, чемністю, ввічливістю і люб´язністю. Значна увага приділяється французами попередньому обговоренню та домовленостям. Вважають за краще не вступати у конфронтацію з партнерами. Переговори ведуть на рідній мові.
Японці намагаються уникати обговорення, не люблять зіткнень з позиціями партнерів, велику увагу приділяють налагодженню особистих стосунків, проявляють підвищену увагу до співрозмовника. Дуже чутливі до думки суспільства. Відрізняються точністю і пунктуальністю.
Німці вважають за краще заздалегідь опрацювати свою позицію в партнерських стосунках. У процесі переговорів послідовно обговорюють усі питання.
Англійці відрізняються тим, що завжди намагаються уникати зіткнень з обговорюваних питань, проявляють гнучкість в спілкуванні, завжди йдуть назустріч партнерам. Віддають перевагу мінімуму часу підготовки до переговорів.
Угорці проводять переговори в офіційній обстановці, а не за ресторанним столом. Не люблять торгуватися, швидко поступаються партнерам.
Араби вважають головною умовою співробітництва - це встановлення довіри між партнерами. Відрізняються дотриманням традицій ісламу, згідно з якими постійно звертаються до своїх коренів, до свого минулого. Заздалегідь опрацьовують усі деталі переговорів [1].
Таким чином, формування культури підприємництва визначається багатьма чинниками, серед яких найбільш важливими є наступні:
- зовнішнє ринкове середовище (сприятливі або несприятливі умови для створення, ведення та розвитку бізнесу);
- громадський і державний менталітет (позитивне або негативне ставлення до малого, середнього та великого бізнесу);
- реально діючі в країні правові норми, що визначають права, обов´язки, відповідальність підприємців, захищають їх від недобросовісної конкуренції та сприяють їхньому подальшому розвитку.
Також сам підприємець, його рівень культури та освіченості, віра у власну справу, дотримання стандартів високої якості продукції та послуг значно впливають на формування культури підприємництва.