Її найвидатніший представник Вільгельм Дільтей (1833-1911), вважав, що завдання виховання полягає в підготовці особистості до активної і творчої участі в культурному житті шляхом залучення її у сферу надіндивідуальних цінностей, розвитку її духовних сил, прищеплення ідеалу культури. У такий спосіб педагогіка культури протиставлялася індивідуалістичній та соціологічній педагогіці, виявляючи залежність духовного буття особистості від культурної спадщини даного народу: при цьому педагогіка культури наголошувала на нерозривну єдність особистості зі світом надіндивідуальних цінностей.

Представники педагогіки культури вважали, що найважливіше завдання виховання - формування гармонійної особистості, підготовка молодого покоління до активної і творчої участі в культурній праці. Педагогіка культури на свій лад трактувала педагогічний процес і оригінально розв’язувала проблему виховуючого навчання. Вона розрізняла два способи мислення: один - переживання цінностей, другий - пізнання речі. На думку представників цього напрямку, навчання має лише допоміжну функцію у пізнанні матеріальної культури; процес формування переживання цінностей, норм і дій перебуває вже поза навчанням.

Школа та педагогічна наука - два соціально-історичних явища, що тісно пов’язані між собою, але не ідентичні.

Шкільні реформи кінця XIX - початку XX ст. не тільки враховували різні педагогічні концепції, але й самі стимулювали розвиток багатьох теоретичних пошуків. Реформаторська педагогіка, безперечно, сприяла як збагаченню теорії, так і удосконаленню практики виховання, освіти й навчання. Так звана експериментальна, найпомітніша в реформаторській педагогіці течія, стимулювала розвиток дидактики, дослідження механізму творчості, процесів пам’яті, уваги учнів, виявлення причин їх перевтомлення, розробку тестової методики перевірки рівня розумового розвитку дитини тощо.

Ідеї прагматизму дуже вплинули на організацію шкільної справи та дошкільного виховання і стали складовою частиною руху за “нове виховання”. Поставивши в центрі уваги діяльність дитини і її особистий досвід, прагматична педагогіка зуміла теоретично й практично довести архаїчність традиційного навчання в школі. Разом з тим, недооцінка прагматистами предметного викладання, яке все ж повинно слугувати основою всієї системи освіти, сприяла зниженню рівня знань та звуження світогляду учнів. Однак і сучасна американська школа помітно ґрунтується на ідеях Д.Дьюї та його послідовників, оскільки саме вони, а також ідеї “нового виховання” в цілому допомагають самоутвердженню учнів, досягненню ними особистої успішності, що відповідає американському менталітету.

Трудовий принцип, висунутий реформаторською педагогікою, виявив великий вплив на розвиток школи всіх європейських країн, у тому числі України й Росії, особливо в 20-30-ті роки XX ст. Цей принцип актуальний і для сьогоденної практики навчання з деякими уточненнями в його розумінні.

Кінець XIX - початок XX ст. - період бурхливого й різнобічного розвитку педагогіки, більшість ідей того часу зараз переживають друге народження, хоч ця спадковість далеко не завжди осмислюється, а окремі практичні пошуки реформи школи того часу недостатньо критично переносяться в умови сучасності. Це стосується і принципів відбору змісту освіти, й організаційних форм, і методів навчання. Загалом досвід минулого, достатньо осмислений, міг би бути корисним і тепер в умовах активних пошуків шляхів удосконалення діяльності школи.

Література

  1. Бине А. Современные идеи о детях [Текст]: пер. с фр. / Бине А. - М.: Кушнерев, 1910. - 216 с.
  2. Винекен Г. Круг идей свободной школьной общины [Текст]: пер. с нем. / Винекен Г. - М.: Работник просвещения, 1922. - 52 с.
  3. Гергет А. Современные педагогические течения [Текст] / Гергет А., Готалов-Готлиб А. - Херсон: Госиздат Украины, 1925. - 250 с.
  4. Демолен Э. Новое воспитание. Школа де Рош [Текст]: пер. с фр. / Демолен Э. - М.: Книжное дело, 1900. - 231 с.
  5. Дьюи Дж. Школа и общество [Текст]: пер. с англ. / Дьюи Дж. - М.: Работник просвещения, 1925. - 127 с.
  6. Дьюи Дж. Школа и ребенок [Текст]: пер. с англ. / Дьюи Дж. - М.; JI.: Госиздат, 1923. - 60 с.
  7. Дьюи Дж. Школа будущего [Текст] / Дьюи Дж., Дьюи Э. - М.: Гос. Изд-во РСФСР. - 1992. - 179 с.
  8. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в. [Текст]: учебное пособие для пед. ун-тов / Под ред. академика РАО А.И.Пискунова. - 2-е изд., испр. и дополн. - М.: ТЦ “Сфера”, 2001. - 512 с. - С. 374-398.
  9. Кершенштейнер Г. Избранные сочинения [Текст]: пер. с нем. / Кершенштейнер Г. - М.: Тихомиров, 1915. - 322 с.
  10. 10. Килпатрик В.Х. Метод проектов. Применение целевой установки в педагогическом процессе [Текст] / Килпатрик В.Х. -Л., 1925. -43 с.
  11. 11. Лай В. Школа действия. Реформа школы сообразно требованиям природы и культуры [Текст] / Лай В.; пер. с нем. Пашуканиса. - Пг., 1920. - 158 с.
  12. 12. Лай В. Экспериментальная педагогика [Текст] / Лай В. -М.; Л.; 1927. - 120с.
  13. 13. Мейман Э. Очерк экспериментальной педагогики [Текст] / Мейман Э. - М.: Мир, 1922. - 462 с.
  14. 14. Монтессори М. Метод научной педагогики, применяемый к детскому воспитанию в домах ребенка [Текст]: пер. с итал. / Монтессори М. - 4-е изд. - М.: Задруга, 1920. - 211 с.
  15. 15. Наторп П. Философия как основа педагогики [Текст]: пер. с нем. / Наторп П. - СПб.: Клочков, 1910. - 168 с.
  16. 16. Опытные школы в Германии [Текст]. - М., 1926. - 186 с.