Конкурентоспроможність національної економіки

Бицюра Ю.В. Активізація інноваційної діяльності акціонерних товариств в Україні як спосіб підвищення їхньої конкурентоспроможності в умовах глобалізації

В умовах глобалізації загострюється конкуренція між виробниками як на національному, так і на світовому ринку. Рівень конкурентоспроможності підприємств визначає рівень конкурентоспроможності економіки країни. Незважаючи на те, що за даними звіту 2012-2013 рр. за індексом глобальної конкурентоспроможності Україна посідає низьке 73 місце (серед 144 країн) [1, с.13], в національній економіці формується досить потужний сектор, який представлений акціонерними компаніями з порівняно високим рівнем інноваційної активності та конкурентоспроможності.

Досвід функціонування акціонерних компаній в розвинутих країнах свідчить, що саме вони в значній мірі забезпечують високий рівень конкурентоспроможності національної економіки. З акціонерними товариствами (АТ) пов’язується розвиток великого капіталомісткого і наукомісткого виробництва. У розвинутих країнах корпорації забезпечують 80-90 % валового випуску продукції, їхня частка витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки становить 65-70 %.

Вагомий внесок у дослідження проблем розвитку акціонерних товариств та підвищення їх конкурентоспроможності зробили такі українські вчені-економісти: Л. Антонюк, Д.Баюра, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Глушко, Я. Жаліло, О. Пасхавер, А. Покритан, А. Сірко, Л. Федулова та інші.

Однак не зважаючи на глибину та різноплановість проведених досліджень, на сьогодні малодослідженим залишається питання визначення рівня інноваційної активності АТ та оцінки їхньої конкурентоспроможності в національній економіці в умовах глобалізації.

Розуміння сутності «конкурентоздатності організації» багатьма дослідниками фактично зводиться до випуску конкурентоздатної продукції, що є не коректним. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів та послуг є лише необхідною умовою конкурентоспроможності підприємства, проте, у ширшому змісті для забезпечення конкурентоспроможності необхідно в цілому підвищити виробничо- господарську ефективність у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу і т.п.

Г.Я. Кіперман визначає конкурентоздатність організації як здатність протидіяти на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції (конкурентам) як за рівнем задоволення своїми товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так за ефективністю виробничої діяльності [2, с.32]. На нашу думку, дане визначення є неповним, тому що не враховує те, що організації конкурують на конкретних ринках у певний період часу, перевагою є підкреслення ефективності господарської діяльності підприємства як визначальної ознаки його конкурентоздатності.

Узагальнюючи і уточнюючи відомі нам підходи до з’ясування сутності конкурентоспроможності організації, визначимо поняття

«конкурентоспроможність акціонерних товариств» як їхню здатність протидіяти на національному та світовому ринку іншим виробникам подібної продукції як за рівнем цін та якості продукції, так і за соціально-економічною ефективністю господарської діяльності з урахуванням характеру та динаміки дії внутрішніх і зовнішніх чинників.

Конкурентоспроможність підприємства - це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурентами по сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.

Тобто, конкурентоспроможність АТ можна оцінити шляхом порівняння конкурентних позицій АТ та інших підприємств на ринку. З метою оцінки рівня конкурентоспроможності АТ на національному та світовому ринках необхідно проаналізувати технологічні, виробничі, фінансові і збутові можливості цих підприємств.

АТ мають широкі можливості у залученні і використанні значного обсягу інвестицій, кредитів та якісних факторів виробництва, здійснювати нагромадження фізичного та людського капіталу, що забезпечує високу конкурентоспроможність їхньої продукції. АТ забезпечують концентрацію й централізацію великого капіталу, переважно домінують на ринку та мають значну монопольну владу, отже мають значні можливості для впровадження досягнень НТП, здійснення інноваційної діяльності та захисту довкілля.

Підвищення конкурентоспроможності та прискорення соціально- економічного розвитку в постіндустріальну епоху, передусім, пов’язане з інноваціями [3, с.356]. У економічно та технологічно розвинених країнах світу інноваційна діяльність забезпечує стійке якісне зростання валового внутрішнього продукту, підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможність національної економіки.

Інноваційні процеси формують основу для сталого економічного зростання, оскільки вони втілюються у нових продуктах і технологіях, методах організації виробництва та збуту, забезпечуючи технологічний відрив від конкурентів і служать підґрунтям для підвищення конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і економіки країни у цілому.

Успішне здійснення Україною зовнішньоекономічної діяльності, вступ її до СОТ та загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, змушує сьогодні українські акціонерні компанії здійснювати наукові дослідження, турбуючись про набуття конкурентних переваг.

Незважаючи на те, що в цілому інноваційна активність підприємств в Україні залишається на досить низькому рівні, проте, провідну роль у здійсненні інновацій займають саме AT. Зокрема, у 2004 р. в економіці інноваційною діяльністю займалися 1180 підприємств (12,3% від їх загальної кількості), серед яких переважну більшість складали AT - 676 (57,3% від загальної кількості підприємств, які займалися інноваційною діяльністю) [4, с.523]. У 2010 р. серед 964 промислових підприємств, які реалізовували інноваційну продукцію, кількість AT становила 396 (41,1%) [5].

Найбільшою також є частка AT у загальних обсягах реалізованої інноваційної продукції. Зокрема, у 2007 р. цей показник становив 34,534 млрд. грн. (85,9%). Фінансово-економічна криза негативно позначилась на інноваційній активності AT, а тому, за період 2008-2010 pp. частка AT у загальних обсягах реалізованої інноваційної продукції знизилась з 81,0% до 68,7% [5].

Про вагому частку у здійсненні інновацій AT в Україні свідчать, зокрема, дані за 2004, 2005 pp.: частка витрат на технологічні інновації AT становила 70,2 та 81,9% відповідно, тоді як за цим показником частка державного некорпоративного сектору становила 19,8 та 12,8%, а приватного - 0,5 та 0,6% відповідно [4, с.108-109].

В Україні домінує частка акціонерних компаній, в яких сконцентровано значні капітальні, природні і трудові ресурси. Цей сектор посідає найвагоміше місце в українській економіці і на його частку припадає майже 75% ВВП [6, с.81]. Зазначені вище дані свідчать про те, що найбільший потенціал у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки мають саме AT, ефективна реалізація потенціалу яких створює умови для використання досягнень НТП, здійснення значних інвестицій у фізичний і людський капітал, застосування високоефективних технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Список використаних джерел

  1. The Global Competitiveness Report 2012-2013 / World economic forum. - Geneva, 2012. - 529 p.
  2. Клименко C.M. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник / С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась, Т.В. Омельяненко., А.В. Вакуленко. - К.: КНЕУ, 2006. - 527 с.
  3. Конкурентоспроможність національної економіки / за ред. Б. Є. Кваснюка. - К.: Фенікс, 2005. - 582 с.
  4. Корпоративні структури в національній інноваційній системі України / Л. І. Федулова, В. Л. Осецький, Ю. В. Гончаров, О. Ю. Рудченко, Ю. М. Бажал; Інститут економіки та прогнозування НАН України. - К. : УкрІНТЕІ, 2007. - 812 с.
  5. Окремі показники діяльності акціонерних товариств // Додаток до листа Державної служби статистики України № 13/04-12/12 від 10.02.2012 р.
  6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / за ред. В. Д. Базилевича. - 6-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 719 с.