Конкурентоспроможність національної економіки

Пашнюк Л.О. Роль інтелектуального капіталу в забезпеченні конкурентних переваг підприємства

В умовах динамічного ринкового середовища, обмеженості ресурсів та швидкого техніко-технологічного розвитку забезпечення конкурентних переваг підприємства значною мірою залежить від ефективного залучення та використання в процесі господарювання інтелектуальних ресурсів, нових унікальних знань, інноваційних ідей, технологій та організаційних рішень. Саме інтелектуальний капітал на даному етапі соціально-економічного розвитку є запорукою інтенсивного розвитку суб’єктів господарювання.

Відомий вчений-економіст, фахівець з питань конкуренції, М.Портер до головних джерел конкурентних переваг суб’єктів господарювання в сучасних економічних умовах відносить:

- безперервну модернізацію виробництва на інноваційній основі з використанням нових технологій, способів організації виробництва і праці, інноваційного менеджменту, маркетингу і т.п.;

- прискорення темпів розробки та запровадження новинок, швидкість реакції підприємства на нововведення підприємств-конкурентів;

- прогнозування інновацій;

- політику зваженого ризику, яка передбачає, що конкурентних переваг досягають та зберігають за собою ті підприємства, які не уникають ризику та невизначеності, пов’язаних з інноваціями, а приймають сміливі та зважені рішення [1].

Він зауважує, що лідируюче положення в умовах конкуренції починають займати підприємницькі структури, які володіють значним інтелектуальним капіталом і знаходяться на стадії інноваційної конкуренції. Забезпечення конкурентних переваг на цій стадії досягається за рахунок створення та реалізації нової техніки й технології, інноваційних методів управління і т.п.

Вважається, що власне поняття «інтелектуальний капітал» вперше було використане Дж. Гелбрейтом в листі до К. Калецькі у 1969 році [6]. Однак значний вклад в уточнення змісту даного поняття та виокремлення його структурних елементів було зроблено тільки у 90-ті роки такими вченими та практиками, як П.Друкером [4], К.Свейбі [7], Т.Стюартом [2], Л.Прусаком [5] тощо.

Так, на думку Т.Стюарта [2, с. 12], інтелектуальний капітал - це сума знань усіх працівників компанії, що забезпечує її конкурентоспроможність. Д.Клейн та Л.Прусак [5] визначають інтелектуальний капітал як інтелектуальний матеріал, який формалізований, зафіксований і використаний для виробництва більш цінного активу. Дехто з науковців визначає інтелектуальний капітал як сукупність знань робітників підприємства, що можуть бути використані для отримання конкурентної переваги.

Проведений аналіз свідчить про відсутність в економічній літературі єдиного підходу до визначення даного поняття. Проте всі науковці єдині у тому, що інтелектуальний капітал є не просто арифметичною сумою окремих елементів, а навпаки - формується в результаті їх взаємодії ї є результатом інтелектуального процесу підприємницької структури.

Інтелектуальний капітал підприємства - це і кваліфікація, і досвід, і мотивація персоналу, знання, технології і канали комунікацій, які здатні створити додану вартість і забезпечити конкурентні переваги підприємства на ринку. Його відносять до різновидів капіталу, оскільки він є фактором виробництва. Як капітал фізичний, він виникає в результаті вкладення різних ресурсів. І так само може знецінюватися і застарівати. Проте, він має і свої специфічні особливості. Зокрема, в основі інтелектуального капіталу лежить його нематеріальна природа, що достатньо ускладнює пошук об’єктивних показників оцінки рівня досвіду кожного із співробітників, знань, якими вони володіють, їх інтуїції, а також показників, які б дозволяли сумарно визначити сукупність їх досвіду. Ще однією специфічною особливістю інтелектуального капіталу є те, що його носієм, суб’єктом відтворення й кінцевою метою функціонування є людина. Внаслідок цього, інтелектуальний капітал не може повністю знаходитись у власності підприємства.

Інтелектуальний капітал має свою структуру [3]. Він складається з: людського, організаційного та споживчого (клієнтського) капіталу.

Людський капітал - це та частина капіталу, яка має безпосереднє відношення до людини і, на рівні підприємства, до його трудових ресурсів. Він включає в себе знання, творчий та інтелектуальний потенціал, особисті якості, моральні цінності, вміння та навички, лідерство, культуру праці, що використовуються підприємством для отримання доходу. Причому поєднання цих складових у колективній роботі забезпечує підприємству отримання синергічного ефекту, багаторазово збільшуючи ефективність індивідуальних рішень. Він надзвичайно важливий для підприємства, оскільки є джерелом оновлення і прогресу.

Організаційний капітал є тією частиною інтелектуального капіталу, яка має відношення до підприємства в цілому і визначає його матеріальні, інтелектуальні та інноваційні засоби, що використовуються працівниками в процесі їх діяльності. Він включає технології, процедури, системи управління, технічне та програмне забезпечення, патенти, організаційну структуру і т.п. Він більшою мірою знаходиться у власності підприємства й може бути об’єктом купівлі-продажу. Саме організаційний капітал забезпечує підприємству здатність відповідати вимогам ринку. Але, щоб залишатися конкурентоспроможними, суб’єкти господарювання повинні регулярно переглядати свій організаційний капітал, посилюючи дослідницьку діяльність та розвиваючи організаційну культуру.

Споживчий капітал становить ту частину інтелектуального капіталу, яка формується в процесі стійких взаємовідносин з клієнтами і споживачами. Нерідко його розглядають як «капітал відносин». В цьому сенсі він включає в себе контракти та домовленості, репутацію, бренд, товарні знаки, канали розподілу продукції і портфель замовлень, відносини з клієнтами. Споживчий капітал є, свого роду, оцінкою відносин виробників продукції з її споживачами.

Інтелектуальний капітал створює для підприємства загальний вектор розвитку в майбутнє, формує унікальний образ організації в очах її споживачів та партнерів, забезпечує наявність конкурентних переваг, які є основою довгострокового функціонування підприємства в умовах жорсткої конкуренції.

Список використаних джерел

  1. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран. - М.: Международные отношения, 1993. - 896 с.
  2. Стюарт Т.А. Интелектуальный капитал. Новый источник богатства организаций / Пер. с англ. В.А. Ноздриной. - М.: Поколение, 2007. - 368 с.
  3. Сыровнева A.A. Хорева Н.В. Интелектуальный капитал - стратегический фактор обеспечения экономической устойчивости организации // Проблемы современной экономики. - 2012. - №2 (42). - с. 467-470.
  4. Drucker P. Post Capitalist Society. - Butterworth & Heinemann. - 1993. -221 p.
  5. Klein D., Prusak L. “Characterizing Intellectual Capital”, multiclient programm working paper. - Boston: Ernst & Young Center for Business Innovation, March, 1994.
  6. Starkova N. Intellectual Capital [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fsa.org.
  7. Sveiby K.-E. Intellectual Capital and Knowledge Management. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sveiby.com.au/Intellectual Capital.html.