Конкурентоспроможність національної економіки

Микитюк О.П. Кластери як форма кооперації підприємств

Сьогодні успішність економічного розвитку напряму пов’язана з промисловим ростом, спад якого спостерігався в період фінансової кризи. Перед економічною наукою постало завдання пошуку механізму, який би забезпечив стійкі темпи зростання конкурентоспроможності підприємства на всіх рівнях. Цим цілям відповідає створення і розвиток кластерних схем та утворень, які , по суті, є міжгалузевими структурами.

В умовах гіперконкуренції одним з ефективних засобів розвитку малих і середніх підприємств стає не просто підтримка їх незалежного функціонування, а стимулювання об´єднання у кластери. Як доводить світовий досвід, кластерна форма кооперації сприяє підвищенню конкурентоспроможності як підприємств, що формують кластер, так і країни в цілому.

У своїй роботі «Конкуренція» М. Портер вперше ввів поняття економічного кластера, продовжуючи дослідження А. Маршалла, який встановив, що успішний розвиток національної економіки залежить від локальних концентрацій спеціалізованих галузей. Кластер - це група сусідніх географічно, взаємопов’язаних компаній (постачальники, виробники та ін.) і пов’язаних з ними організацій (освітні заклади, органи державного управління, інфраструктурні компанії), що діють в певних сферах і взаємодоповнюють один одного[1, с.235].

Кластерна форма кооперації дає змогу об’єднати доступні в певному регіоні фактори виробництва, такі як праця, земля, капітал, природні ресурси, інфраструктура, науково-технічна база виробництва тощо. Така концентрація ресурсів не лише дозволяє якнайшвидше досягти мети всім учасникам кластеру, а й дає можливість використати ефект масштабу.

В умовах кластера відбувається активізація взаємозв’язків підприємств- учасників, таким чином створюються переваги для інших учасників кластера, наприклад: забезпечують ефективним устаткуванням або технологіями, розширюють або формують ринки збуту, виконують наукові дослідження, надають фінансову підтримку тощо. У результаті в рамках кластеру досягається синергічний ефект.

Як показала практика, кластерна форма організації економіки дозволяє підвищити продуктивність праці і ефективність виробництва, знизити трансакційні витрати, стимулювати інновації. Також кластери сприяють створенню нових підприємств, а ця обставина сприяє збільшенню та посиленню кластера.

Світовий досвід останніх десятиріч дає багато прикладів утворення і розвитку кластерів в самих різноманітних сегментах економіки. Наприклад, в

США функціонують близько 400 кластерів в галузі високих технологій, а також індустрії сервісу. Самий ранній європейський успішний досвід утворення і функціонування промислових кластерів має Італія - 199 [2].

Уперше уніфікований підхід до міжфірмової кооперації було сформульовано в Данії у 1990-х роках, що передбачало аналіз попиту та пропозиції міжгалузевих комплексів у регіональному аспекті. Проведене дослідження з кластеризації економіки зробило Данію одним зі світових лідерів за ступенем розвитку кластерних структур, оскільки на сьогодні в країні ефективно діє близько 30 провідних кластерів у агропромисловому комплексі, фармацевтичної галузі тощо [3, с. 324]

Досвід кластеризації зарубіжних країн показав, що результати цього процесу досить вагомі і призводять до стимулювання регіонального розвитку росту зайнятості, росту бюджетних доходів, залучення інвестицій і, в кінцевому результаті, зростання валового національного продукту.

В Україні з 1998 р. в Хмельницькій області діє громадська організація Асоціація «Поділля Перший», у рамках якої були створені регіональні кластери, зокрема будівельний, швейний, харчовий у м. Хмельницький та туристичний і харчовий у м. Кам´янець-Подільський. Діяльність цих кластерів ґрунтується на добровільній участі підприємств, наукових та громадських організацій, місцевих органів влади з метою підвищення конкурентоспроможності регіону. Крім того, до кластера входять елементи інфраструктури (торговельні, юридичні, аудиторські фірми тощо). Досвід Хмельницькій області доводить, що ефективно керувати діяльністю кластера може некомерційна організація, засновниками якої є учасники кластера, громадські організації та органи влади.

Досвід Хмельницької області у формуванні кластерів став корисним для інших регіонів України. Кластерні об´єднання підприємств функціонують в Одеській, Львівській, Херсонській областях, АР Крим та м. Севастополь. Проте практично в усіх названих регіонах спостерігається лише перший етап кластеризації, який припускає, що об´єднання зусиль бізнесу, науки і влади здійснюється в галузях зі швидким поверненням капіталу, тобто туризму, будівництва, легкої промисловості та АПК.

Останніми роками процесу кластеризації в Україні надається дедалі більша підтримка з боку держави. Так, державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009—2013 роки передбачає формування за участю місцевих органів виконавчої влади інноваційно-технологічних кластерів, до яких входять науково-дослідні організації, малі та середні підприємства, центри трансферу технологій. На такі цілі передбачено виділити близько 10 млн. грн. з державного бюджету[4].

Бюджетні асигнування, звичайно, вагома підтримка, але з метою стимулювання інноваційної активності малих та середніх підприємств у рамках кластерних структур необхідно використовувати в регіонах України такі інструменти, як державні гарантії та програми зниження ризиків і відшкодування ризикових збитків, цільові дотації для інноваційно активних підприємств. Обсяги окремих пільг, дотацій та компенсацій мають залежати від регіону місцезнаходження кластера, його спеціалізації та пріоритетів.

Список використаних джерел

  1. Портер М. Конкуренция.-М.:Вильямс, 2005. - 608с.
  2. Скоч А. Международный опыт формирования кластеров / А. Скоч // Журнальный клуб Интелрос «Космополис». - №16. - 2007 [Электонный ресурс]. - Режим доступу: www.intelros.ru/index.php?newsid=352(10.03.2013). - Название с экрана.
  3. Варналій З.С. Конкурентоспроможність національної економіки: проблеми та пріоритети інноваційного забезпечення / З.С.Варналій, О.П. Гармашова. - К.: Знання України, 2013. - 387с.
  4. Про затвердження Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки : постанова Кабінету Міністрів України №447 від 14.05.2008 : офіц. вид. / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. - 2008. - № 36. - Ст. 1201.